і м е н е м У к р а їн и
11 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 1140/2234/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (суддя Пасічник Ю.П.) у справі №1140/2234/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, викладену у листі від 01серпня 2018 року за № К-9249/0-5298/0/17-18;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з урахуванням висновків суду по справі, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, та прийняти законне та обґрунтоване рішення;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання закон.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з метою отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, позивач звернувся до відповідача з заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, яка перебуває в оренді ОСОБА_2, згідно договору оренди землі від 30 квітня 2009 року, зареєстрованого у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 червня 2009 року №040937300039.
Відповідач відмовив у наданні дозволу у зв'язку з відсутністю інформації, що підтверджує членство у сільськогосподарському підприємстві.
Таку відмову позивач вважав неправомірною з тих підстав, що ст..118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і таких підстав, у спірному випадку, не існувало.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, відносно якої позивачем порушено питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, знаходиться у користуванні гр.ОСОБА_2 на підставі укладеного договору оренди. Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки на теперішній час право користування земельною ділянкою гр.ОСОБА_2 не припинено, у встановленому законом порядку, то відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Позивач вказує на те, що такий висновок суду не узгоджується з положеннями ст..118 ЗК України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і таких підстав, як перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи, вказаною нормою права не визначено. Також позивач вказує на те, що у спірному випадку не йдеться про передачу у власність чи користування земельної ділянки позивачу, що б могло вплинути на права гр..ОСОБА_2, як користувача земельної ділянки, а про можливість отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, позивач звертає увагу на те, що відповідачу було надано погодження гр..ОСОБА_2, як того вимагає ч.6 ст.118 ЗК України.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставинами справи свідчать про те, що 03.07.2018 року звернувся до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради.
До заяви було додано: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, погодження землекористувача ОСОБА_2, копію паспорту, ідентифікаційного номера, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, копію свідоцтва про одруження, довідку про розмір середньої частки (паю) по Виноградівській сільській раді, довідку про відсутність на земельній ділянці нерухомого майна, довідку про відсутність у власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Листом від 01 серпня 2018 року за № К-9249/0-5298/0/17-18 позивачеві було повідомлено про відсутність правових підстав у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Підставою для відмови визначено те, що у поданих документах відсутня інформація, що підтверджує членство позивача у сільськогосподарському підприємстві.
Не погодившись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся із даним позовом до суду.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка, відносно якої позивачем порушено питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, знаходиться у користуванні гр.ОСОБА_2 на підставі укладеного договору оренди.
В той же час, вказані обставини не були підставою для відмови відповідачем у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Крім цього, вказуючи на те, що на теперішній час земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, суд першої інстанції не врахував того, що вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою визначені ст..118 Земельного кодексу України, і таких підстав, про які зазначив суд першої інстанції, вказаною нормою права не визначено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати оцінку правомірності відмови відповідачем у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка викладена у листі від 01 серпня 2018 року за № К-9249/0-5298/0/17-18 та яка фактично стосується того, що позивачем не було надано інформації щодо членства у сільськогосподарському підприємстві.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на вказані норми права відповідач мав право відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виключно з підстав викладених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Як вбачається з листа відповідача, в ньому відсутня інформація про наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які визначено ч.7 ст.118 ЗК України.
Таким чином, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не ґрунтується на положеннях Земельного кодексу України, а отже є протиправною.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що встановлені обставини у цій справі дають підстави стверджувати про те, що права позивача у спірних правовідносинах були порушені відповідачем.
Встановивши такі обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушено права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Такий спосіб захисту права буде враховувати дискреційні відповідача щодо вирішення вказаного питання, а також враховується відсутність доказів здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність їх вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року по справі №1140/2234/18 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, викладену у листі від 01серпня 2018 року за № К-9249/0-5298/0/17-18 - визнати неправомірною
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з урахуванням висновків суду по справі, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст..329 КАС України.
Повне судове рішення складено 11.12.2018р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк