10 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 0440/6959/18
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Юрко І.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі №0440/6959/18 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
В апеляційній скарзі позивач, із посиланням на норми статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки рішення суду прийнято в порядку письмового провадження та отримано позивачем 20.11.2018 року.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до частини шостої зазначеної статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Оскаржуване рішення суду ухвалене у відкритому судовому засіданні та проголошене 18 жовтня 2018 року, що вбачається з самого тексту рішення та протоколу судового засідання від 18.10.2018 року.
Апеляційна скарга подана позивачем 28.11.2018 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Норми статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі не вручення йому повного судового рішення в день його проголошення не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки особливості провадження у вказаній категорії справ визначені саме статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інших причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду позивач не зазначив.
Згідно частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також суд вважає, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання апеляційної скарги) визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, для обчислення розміру судового збору за подання апеляційної скарги необхідно встановити, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання адміністративного позову.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору у сумі 14 892 гривні.
Таким чином, позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 14 892 грн..
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено у розмірі 1762 гривні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1762,00 грн., оскільки 1,5% від 14 892 грн. становить 223,38 грн., що є меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду позивачеві необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2643 грн. (1762 грн. х 150%).
Скаржник документ про сплату судового збору до апеляційної скарги не додав та заявив суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обгрунтування клопотання позивач зазначає, що затвердження кошторису видатків на фінансування адміністративних витрат є складним і тривалим за часом процесом. Судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.
Також позивач посилається на висновки Європейського суду з прав людини, які викладені ним в рішенні від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", та полягають в тому, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та повинна мати законну мету.
Суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.
Разом з тим, складність і тривалість процедури сплати судового збору особою, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, які викладені ним в рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» та полягають в тому, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).
Крім того, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.
Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 КАС України, відповідно до яких усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Застосовуючи вказані положення КАС України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, суд зазначає, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в розмірі 2643 грн., не є значною або надмірною, не становить непропорційного обмеження права юридичної особи доступу до суду.
Відстрочення позивачеві сплати судових витрат без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право відповідача.
З огляду на зміст та правову конструкцію частини першої статті 133 КАС України, суд вважає, що прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору є дискреційною функцією суду.
Враховуючи викладене, особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно надати суду документ про сплату судового збору у зазначеному вище розмірі за наступними реквізитами:
отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: 34317206081005;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без руху.
Апелянту усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- заяви про поновлення сроку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших, поважних, причин пропуску цього строку;
- документа про сплату судового збору у розмірі 2643 гривні.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач І.В. Юрко