справа №813/2605/18
06 грудня 2018 року м. Львів
17 год. 22 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Паращак І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якій, з врахуванням заяви від 06.12.2018 (а.с.130), просить суд про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмові йому у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 протиправними, зобов'язання зарахувати пільговий стаж для призначення пенсії та зобов'язати призначити йому з 27.03.2018 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку позивача, його загальний трудовий стаж становить більше 30 років, а стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці становить більше 12 років 6 місяців. Керуючись Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії, ОСОБА_1 27.03.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, призначення пенсії не відбулось. Листом від 25.04.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області фактично відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач мотивував свою відмову тим, що згідно наданих документів, стаж роботи в шкідливих умовах праці становить 5 років 9 місяців 3 дні, що не достатньо для призначення пільгової пенсії. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, адже основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи позивача, є його трудова книжка, у якій містяться всі необхідні відомості. Таким чином, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.06.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
19.07.2018 року та 09.08.2018 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву позивача, у яких відповідач у справі зазначив, що у документах, які представив позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відсутні записи про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, та фактичний час роботи позивача в шкідливих умовах праці становить 5 років 9 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи наведене, ГУ ПФУ у Львівській області просило у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
24.07.2018 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначив, що позивач повинен був зарахувати йому період роботи з 11.01.1982 року по 21.08.1992 року (9 років 7 місяців 20 днів) у ВАТ «Львівський автобусний завод» до стажу роботи в шкідливих умовах праці, однак цього протиправно не зробив. Таким чином, позивач вважає, що стаж його роботи в шкідливих умовах праці становить більше 15 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримали в повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити. Представниця відповідача проти позову заперечила, підтримала доводи, викладені у відзивах на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
27.03.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.28-29).
Листом від 25.04.2018 №751/17/Б-20/03.10-36 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач мотивував свою відмову тим, що згідно наданих документів, стаж роботи в шкідливих умовах праці становить 5 років 9 місяців 3 дні, що не достатньо для призначення пільгової пенсії. При цьому, відповідач вказав, що стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці становить: з 07.05.2001 року по 26.12.2001 року та з 07.06.2006 року по 29.09.2006 року у ТзДВ «Львівагромашпроект» - 11 місяців 13 днів; з 17.03.2003 року по 22.11.2005 року та з 18.10.2006 року по 30.11.2008 року - 04 роки 09 місяців 20 днів. Загальний стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці 5 років 9 місяців 3 дні (а.с.23-25).
Відомостями трудової книжки ОСОБА_1, підтверджується (а.с.34-41), що з 11.01.1982 року по 04.05.2001 року він працював електрозварювальником у ВАТ «Львівський автобусний завод» (до 08.08.1994 року ДП «Львівський автобусний завод»), зокрема: 11.01.1982 року прийнятий в кузовний цех учнем електрозварника; 01.01.1983 року - переведений в цех зварювання, складання кузова електрозварником; 13.06.1985 року - переведений в цех товарів народного споживання електрозварником; 01.04.1990 року - присвоєно 4 розряд електрозварника ручного зварювання; 01.07.1996 року - переведений в кузово-складальний корпус електрозварником ручного зварювання; 01.07.1997 року - переведений в цех складання і зварювання автобусів по цій же професії; 18.02.1999 року - переміщений електрозварником ручної зварки; 04.05.2001 року - звільнений за власним бажанням.
Крім цього, позивач з 07.05.2001 року по 26.12.2001 року працював електрозварником експериментального цеху ВАТ «Львівагромашпроект»; з 04.02.2002 року по 14.03.2003 року - електрозварник, з присвоєнням суміжної професії слюсаря механо-складальних робіт ВАТ «Львівський автобусний завод»; з 17.03.2003 року по 22.11.2005 року - електрозварник ЗАТ «Бориспільський автозавод»; з 06.12.2005 року по 29.05.2006 року - електрозварювальник дільниці з виготовлення металоконструкцій ВАТ «Конвеєр»; з 07.06.2006 року по 29.09.2006 року - електрозварник в ВАТ «Львівагромашпроект»; з 18.10.2006 року по 30.11.2008 року та з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року - електрозварник ЗАТ «Бориспільський автозавод».
Оскільки періоди роботи позивача з 07.05.2001 року по 26.12.2001 року електрозварником експериментального цеху ВАТ «Львівагромашпроект», з 17.03.2003 року по 22.11.2005 року - електрозварником ЗАТ «Бориспільський автозавод», з 07.06.2006 року по 29.09.2006 року - електрозварником в ВАТ «Львівагромашпроект», з 18.10.2006 року по 30.11.2008 року - електрозварником ЗАТ «Бориспільський автозавод», визнано відповідачем роботою в шкідливих умовах праці за Списком №2, суд надає оцінку всім іншим періодам трудової діяльності позивача на предмет віднесення таких до роботи в шкідливих умовах праці, та при вирішенні спору по суті, керується таким.
Відповідно до вимог п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проаналізувавши наведені норми законодавства України, суд зазначає, що на момент звернення за призначенням пенсії (27.03.2018 року) ОСОБА_1 досяг 55-річного віку, та для призначення пенсії за п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ повинен був довести, що стаж його роботи складає не менше 30 років, при цьому стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, - не менше 12 років 6 місяців.
Відомостями трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що загальний стаж його роботи на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 30 років.
Що стосується стажу роботи ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, суд зазначає наступне.
За приписами ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Поряду застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
До 01.01.1992 року діяв «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
У період з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року діяв Список №2 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, період з 10.03.1994 року по 16.01.2003 року - Список №2 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, період 16.01.2003 року по 02.08.2016 року - Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, період з 03.08.2016 - Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461.
Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що однією з умов призначення пільгової пенсії за Списком №2 є проведення атестації робочого місця.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України №41 від 01 вересня 1992 року.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 вказаного Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та постанові від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14.
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 р. № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці з 21.08.1992 року, відповідне право протягом цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів, за умови, що протягом цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий самий порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації з визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (протягом 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи протягом наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, в разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи протягом наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що позивач в період з 11.01.1982 року по 04.05.2001 року працював електрозварювальником у ВАТ «Львівський автобусний завод» (до 08.08.1994 року ДП «Львівський автобусний завод»).
Робота електрозварювальника та його учня була передбачена Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, а саме: Розділом XXXII «Общие профессии» - «Электросварщики и их подручные». Крім цього, така робота передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року (зокрема, 23200000-19906 «Электросварщики ручной сварки»).
Таким чином, вказаний вид професії (роботи) передбачений Списками №2, чинними у відповідний період.
Враховуючи те, що позивачем не представлено відповідачу та не надано суду доказів проведення атестації робочих місць у ВАТ «Львівський автобусний завод» за відповідними займаними посадами після 21.08.1992 року, відтак, відсутні підстави для зарахування періоду такої роботи до роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
Водночас, факт виконання позивачем у період з 11.01.1982 року по 21.08.1992 року робіт у ВАТ «Львівський автобусний завод», які містяться у відповідних Списках №2, повний робочий день, належним чином підтверджується записами у його трудовій книжці, відтак, такий період роботи необхідно зарахувати як роботу в шкідливих умовах праці за Списком №2.
Стосовно періодів роботи позивача з 04.02.2002 року по 14.03.2003 року електрозварником, з присвоєнням суміжної професії слюсаря механо-складальних робіт ВАТ «Львівський автобусний завод», з 06.12.2005 року по 29.05.2006 року електрозварювальником дільниці з виготовлення металоконструкцій ВАТ «Конвеєр», з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року електрозварником ЗАТ «Бориспільський автозавод», - такі періоди не підлягають зарахуванню до роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, оскільки позивачем не надано доказів проведення атестації робочих місць у вказаних підприємствах у вказані періоди.
Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про те, що загальний трудовий стаж роботи позивача - більше 30 років, стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 - більше 12 років 6 місяців (з 11.01.1982 року по 21.08.1992 року електрозварником у ВАТ «Львівський автобусний завод», з 07.05.2001 року по 26.12.2001 року електрозварником експериментального цеху ВАТ «Львівагромашпроект», з 17.03.2003 року по 22.11.2005 року - електрозварником ЗАТ «Бориспільський автозавод», з 07.06.2006 року по 29.09.2006 року - електрозварником в ВАТ «Львівагромашпроект», з 18.10.2006 року по 30.11.2008 року - електрозварником ЗАТ «Бориспільський автозавод»), що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 11.01.1982 року по 21.08.1992 року у ВАТ «Львівський автобусний завод» за Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, викладену у листі № 751/17/Б-20/03.10-36 від 25.04.2018.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1, період роботи з 11.01.1982 по 21.08.1992 у ВАТ «Львівський автобусний завод» за Списком № 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах з 27.03.2018.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифіепційний номер: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2018 року.
Суддя Качур Р.П.