10 грудня 2018 року справа №812/1819/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі судді Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - Петрощук К.В., представника відповідача - Ікешової А.І., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 812/1819/17 (головуючий суддя І інстанції - Кисельова Є.О.), складене у повному обсязі 13 квітня 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027401314,-
01 грудня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027401314 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 197 572,00 грн. (а.с. 3-9 т.1).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0027401314 від 03 листопада 2017 року відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій у сумі 197 572,00 грн. (а.с. 35-40 т. 8).
Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, винесення рішення без урахування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що переважна більшість з придбаних будівельних товарів, електротоварів, тощо були списані для будівництва, однак, дохід від операцій, які б передбачали витрати цих товарів позивач не отримував.
Крім того, апелянтом зазначено, що перевіркою виписок з банківських рахунків про рух коштів та актів списання запчастин встановлено, що підприємцем протягом 2016 року здійснено перерахування значних сум грошових коштів на придбання запчастин та проведення ремонтних робіт з відновлення транспортних засобів, які є приватною власністю позивача.
При цьому, капітальні та поточні ремонти вантажних автомобілів, які виконані підрядниками, проведено з метою відновлення вартості та поліпшення стану транспортних засобів, які є приватною власністю позивача.
Крім того, відповідно до актів списання товарно-матеріальних цінностей, встановлено, що придбані з ПДВ запасні частини для автомобілів списані з обліку та встановлені не автомобілі, які є приватною власністю позивача.
Посилався на п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, відповідно до якої платник податку, який використовує придбані товари/послуги у неоподаткованих операціях чи не в господарській діяльності, зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.
Звернув увагу суду, що мета здійснення господарських операцій - саме отримання в подальшому доходу суб'єктом господарювання, а не особистого прибутку (додаткового блага) фізичною особою.
Зазначає, що для використання власного автомобіля працівника в господарській діяльності можуть укладатись договори оренди автомобіля, позички автомобіля, а також використовувати його з компенсацією або без компенсації.
Якщо договір укладений з фізичною особою, він у обов'язковому порядку підлягає нотаріальному засвідченню, у разі недодержання сторонами зазначеної вимоги такий договір є нікчемним на підставі положень Цивільного Кодексу України (а.с. 54-61 т.8).
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, наголосили, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстави для його скасування - відсутні.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27 січня 2006 року за НОМЕР_6, реєстраційний номер облікової картки платника податку та інших обов'язкових платежів НОМЕР_5, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку як платник податків (а.с. 229-230т.6).
Згідно інформації зазначеній у акті перевірки, основним видом діяльності позивача є: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 15 серпня 2017 року №478 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового Кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України від 08.07.2010 №2755-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та згідно плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на ІІІ квартал 2017 року призначено проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. Термін проведення перевірки встановлено з 04.09.2017, тривалістю 10 робочих днів (а.с. 73 т.1) та наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 12 вересня 2017 року № 541 продовжено строк проведення документальної планової невиїзної перевірки (а.с. 74 т. 1).
Вказані документи направленні на адресу позивача та отримані його матір'ю ОСОБА_4 18 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 76 т. 1).
15 серпня 2017 року виконуючим обов'язки начальника Височиною О.А. направлено запит № ФОП-288/12-32-13-14-01 про надання ФОП ОСОБА_1 первинних документів необхідних для проведення перевірки (а.с. 141 т. 1).
В подальшому керівником робочої групи планової документальної перевірки Калинич Н.Ю. складені ще два запити щодо надання ФОП ОСОБА_1 первинних документів необхідних для проведення перевірки, які також отримала його мати позивача - ОСОБА_4 12 вересня 2017 року та 21 вересня 2017 року відповідно, що підтверджується її особистим підписом на цих запитах (а.с.142,143 т.1).
За результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області складено акт від 29 вересня 2017 року №279/12-32-13-14/НОМЕР_5 про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (а.с.10-37 т. 1).
Згідно акту встановлено порушення самозайнятою особою ОСОБА_1, зокрема:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 ПКУ у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 257683 грн., у тому числі за лютий 2016 року у сумі 54207 грн., за березень 2016 року у сумі 15167 грн., за квітень 2016 року у сумі 43633 грн., за травень 2016 року у сумі 19303 грн., за червень 2016 року у сумі 26971 грн., за липень 2016 року у сумі 18795 грн., за серпень 2016 року у сумі 36140 грн., за вересень 2016 року у сумі 23 965 грн., за жовтень 2016 року у сумі 19568 грн.;
- п. 198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ у результаті чого завищено суму податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 197,572 грн., у тому числі за лютий 2016 року у сумі 327 грн., за березень 2016 року у сумі 29 грн., за травень 2016 року у сумі 2845 грн., за липень 2016 року у сумі 21790 грн., за серпень 2016 року у сумі 29726 грн., за вересень 2016 року у сумі 25359 грн., за жовтень 2016 року у сумі 21713 грн. за листопад 2016 року у сумі 40588 грн., за грудень 2016 року у сумі 55432 грн. та заниження за січень 2016 року у сумі 237 грн.;
Вивченням пункту 2.6 акта перевірки встановлено порушення в частині не нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань на загальну суму 296 314 грн. з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, електротоварів, обладнання та товарів для зварювальних робіт, запасних частин для автомобілів, виконання підрядниками капітальних та поточних ремонтів вантажних автомобілів, послуг з надання дозвільних документів тощо, які придбано, але не використано у власній господарській діяльності, чим занижено загальний розмір податкових зобов'язань з ПДВ на суму 296 314 грн.
Крім того, встановлено порушення в частині ненадання ФОП ОСОБА_1 документів, які є підтвердженням здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів та послуг, тому відсутні підстави включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними 2015 року, які задекларовано підприємцем у складі податкового кредиту на загальну суму 15985 грн., в т.ч. січня 2016 року на загальну суму 12861 грн. та лютого 2016 року на суму 3124 грн.
На підставі вищевказаного акту ГУ ДФС у Луганській області складено податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027401314 про застосування штрафних санкцій у сумі 197 572, 00грн. за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що є предметом оскарження по даній справі (а.с. 38-39 т. 1).
Позивач правом адміністративного оскарження не скористався, із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що транспортні засоби передані власниками майна позивачу для використання останнім у підприємницькій діяльності на підставі договору позички та наказу про використання автотранспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, обладнання, ТМЦ, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, тому позивач мав право використовувати вказані транспортні засоби у своїй підприємницькій діяльності, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до положень п.п. «а» п 198.1 ст. 198 ПК України, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно із п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5. статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення в частині не нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань на загальну суму 296 314 грн. з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, електротоварів, обладнання та товарів для зварювальних робіт, запасних частин для автомобілів, виконання підрядниками капітальних та поточних ремонтів вантажних автомобілів, послуг з надання дозвільних документів тощо, які придбано, але не використано у власній господарській діяльності.
Позивачем в обґрунтування використання у власній господарській діяльності придбаних паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, електротоварів, обладнання та товарів для зварювальних робіт, запасних частин для автомобілів, виконання підрядниками капітальних та поточних ремонтів вантажних автомобілів, послуг з надання дозвільних документів, надано первинну та бухгалтерську документацію за перевіряємий відповідачем період, а саме:
- договір позички від 05 січня 2015 року № 05/15-01, відповідно до якого транспортний засіб MERCEDES-BENZ IIICDI, рік випуску 2004, тип ТЗ вантажний (вантажопасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_3 передано у безоплатне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 148-149, 172 т. 1) ;
- акт приймання-передачі об'єкта вищевказаної позички від 05 січня 2015 року (а.с. 150, 173 т. 1);
- договір обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, добровільне страхування вантажів та багажу (зворотній бік а.с. 31 - а.с. 32, зв. бік а.с. 95-96, а.с. 103-104, 119, 145, зв. бік а.с. 245 -246 т. 2, зв. бік а.с. 226-227 т.3, зв. бік а.с. 244-245);
свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (а.с. 49 т.2, а.с. 138-139 т.3);
- наказ від 11 грудня 2013 року № 18 про використання автотранспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, обладнання, ТМЦ, яким, зокрема закріплено грузовий (пікап) ЗАЗ НОМЕР_4 и MERCEDES-BENZ IIICDI, рік випуску 2004, тип ТЗ вантажний (вантажопасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_3 для використання у технічному обслуговуванні та ремонтних робіт, тощо у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 224-226 т.6) ;
- договір про надання послуг та авторемонтних робіт від 01 лютого 2016 року № 010216 (а.с. 111 т.2);
- рахунки-фактури та видаткові накладні (а.с. 2-24, 28-31, 38-41, 47, 53, 44, 61-65, 69-92, 95-97, 103, 108, 118, 123, 140, 147-172, 178-180, 185, 224-238 т.2, а.с. 34-55, 102-117, 169-201 т.3, а.с. 9-55, 109-145, 195-219 т.4, а.с. 31-69, 125-160 т.5, а.с. 15-16, 19 т.7);
- акти виконаних робіт, здачі-прийняття робіт, акти списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, банківських виписки з установ за період: 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (а.с. 26-27, 33-37, 42, 44-46, 48, 50-53, 54, 57-60, 66, 93, 98-102, 105-107, 112-114, 117, 121, 125-128, 130-139, 141-144. 174-176, 181-184, 186-223, 240-244, 250 т.2, а.с. 1-32, 56-101, 118-137, 140-168, 202-225, 228-250 т.3, а.с. 1-7, 56-108, 146-194, 220-243, 246-250 т.4, а.с. 1-30, 70-124,161-250 т.5, а.с. 1-73 т.6, а.с. 2-14, 17-18, 20-37 т.7);
- податкові декларації за спірний період та реєстр виданих податкових накладних (а.с. 74-223 т.6);
- довідка Пат «Альфа-банк» про відкриті банківські рахунки та виписки по цим рахункам (а.с. 48-253 т.7, а.с. 1-23 т. 8).
Оглядом вказаних документів встановлено, що позивач придбав паливно-мастильні матеріали, будівельні матеріали, електротовари, обладнання та товари для зварювальних робіт, запасні частини для автомобілів, тощо. В даних документах наведений детальний перелік матеріалів, товарів, обладнання, запчастин, що придбавалися позивачем за перевіряємий період.
При цьому, суд зазначає, що акт перевірки не деталізує яка саме первинна документація є сумнівною та які господарські операції за 2016 рік не підтверджено позивачем, що є неприйнятним, на думку суду.
Крім того, посилання представника відповідача відсутність зазначення у документах первинної документації відомостей того, що саме ФОП ОСОБА_1 придбавалися матеріали, товари, тощо, судом визнаються незмістовними, з огляду на те, що зі змісту рахунків-фактури та видаткових накладних, складених позивачем протягом 2016 року, вбачається, що одержувачем зазначено ОСОБА_1, умовою продажу вказано - безготівковий розрахунок. В обґрунтування та на підтвердження факту придбання і оплати матеріалів, товарів, обладнання, запчастин, тощо, позивачем надано довідку ПАТ "Альфа-Банк" від 03 квітня 2018 року про відкритті рахунки ФОП ОСОБА_1 та банківські виписки з установ за період: 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (а.с. 48-253 т.7, а.с. 1-23 т. 8).
Таким чином, докази, надані позивачем, в обґрунтування придбання паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, електротоварів, обладнання та товарів для зварювальних робіт, запасних частин для автомобілів, тощо, які використовувалися ФОП ОСОБА_1, судом визнаються належними, оскільки довідка з банківської установи від та банківські виписки за 2016 рік підтверджують факт придбання та використання товарів і матеріалів саме у підприємницькій діяльності позивачем - ФОП ОСОБА_1
Посилання представника відповідача на факт використання ФОП ОСОБА_1 двох легкових автомобілів (марки ЗАЗ і Мерседес) протягом 2016 року, які є власністю ОСОБА_1 (фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця), тому не можуть використовуватися ФОП ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності, судом визнаються необгрунтованими з огляду на наступне.
Позивачем в ході розгляду справи в обґрунтування використання автомобілів марки ЗАЗ і Мерседес в підприємницькій діяльності надано договір позички від 05 січня 2015 року № 05/15-01, акт приймання-передачі об'єкта позички від 05 січня 2015 року, наказ від 11 грудня 2013 № 18 про використання автотранспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, обладнання, ТМЦ (а.с. 172-173 т. 1, а.с. 224-226 т. 6).
Оглядом договору позички від 05 січня 2015 року № 05/15-01 встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 - "Позичкодавець" та ФОП ОСОБА_1 - "Користувач" укладено договір позички.
Відповідно до пп. 1.1 п. 1 Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, обумовлений договором, позичку, яку Користувач зобов'язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого договором.
Згідно пп. 1.2 п. 1 цього договору об'єктами позички за договором є автомобіль марки MERCEDES-BENZ IIICDI, рік випуску 2004, тип Т3 вантажний (вантажопасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_3.
Підпунктом 1.3 пункту 1 цього договору визначено, що автомобіль використовується для перевезення вантажів.
Таким чином, даним договором підтверджується факт передачі у користування автомобіля марки MERCEDES-BENZ IIICDI, рік випуску 2004, тип Т3 вантажний (вантажопасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_3, від ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1, який використовувася ФОП ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності протягом 2016 року.
Відповідно до наказу наказу від 11 грудня 2013 року № 18 про використання автотранспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, обладнання, ТМЦ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, згідно реєстру кодів КВЄД-2010, зареєстрованих у ДПІ м. Сєвєродонецька здійснює підприємницьку діяльність.
Даним наказом, зокрема, закріплено парк автотранспортних засобів, які ФОП ОСОБА_1 використовує у своїй підприємницькій діяльності.
У переліку транспортних засобів заначено транспортні засоби, а саме:
-MERCEDES-BENZ IIICDI, рік випуску 2004, тип Т3 вантажний (вантажопасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_3;
- ЗАЗ 110557, рік випуску 2006, тип ТЗ грузовий (Пікап), реєстраційний номер НОМЕР_4.
Таким чином, даним наказом підтверджується факт передачі ОСОБА_1, який власником транспортного засобу ЗАЗ 110557, рік випуску 2006, тип ТЗ грузовий (Пікап), реєстраційний номер НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_1 для використання вказаного автомобіля у підприємницькій діяльності.
Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Посилання апелянта на те, що для використання власного автомобіля працівника в господарській діяльності можуть укладатись договори оренди автомобіля, позички автомобіля, а також використовувати його з компенсацією або без компенсації, а якщо договір укладений з фізичною особою, він у обов'язковому порядку підлягає нотаріальному засвідченню, у разі недодержання сторонами зазначеної вимоги такий договір є нікчемним на підставі положень Цивільного Кодексу України, є неприйнятними, оскільки матеріалами справи доведено передання транспортних засобів власниками майна позивачу для використання останнім у підприємницькій діяльності, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, тому позивач мав право використовувати вказані транспортні засоби у своїй підприємницькій діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції є суперечливими та невідповідними фактичним обставинам, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 812/1819/17 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 812/1819/17 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10 грудня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей Г.М. Міронова
І.В. Геращенко