ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2018 року № 826/17970/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління поліції охорони в місті Києві,
Міністерства внутрішніх справ України
третя особа Департамент поліції охорони Національної поліції України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони в місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, УПО в місті Києві), Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 2, МВС України), третя особа - Департамент поліції охорони Національної поліції України (далі по тексту - третя особа), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати бездіяльність Управління поліції охорони в місті Києві, яка полягає у нездійсненні заходів щодо повторного розгляду Міністерством внутрішніх справ України заяви (рапорту) ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року з проханням провести йому виплату одноразової допомоги у зв'язку з тим, що він отримав другу групу інвалідності в період проходження служби;
- зобов'язати Управління поліції охорони в місті Києві повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у п'ятнадцятиденний строк, визначений пунктом 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що останній отримав другу групу інвалідності в період проходження служби, у розмірі 336 800,00 грн;
- визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він отримав другу групу інвалідності в період проходження служби, у розмірі 336 800,00 грн, на підставі документів, які були надіслані листом Управління поліції охорони в місті Києві від 23 червня 2017 року вих. №Г-11/43/29//3/01-2017;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він з 19 липня 1977 року по 13 жовтня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Останнє місце служби - Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, зокрема, у взводі роти міліції по охороні Центрального сховища Національного банку України, окремий батальйон міліції по охороні Банкнотно - монетного двору Національного банку України. Був звільнений за станом здоров'я.
В квітні 2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності.
В травні 2017 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби.
16 червня 2017 року позивач звернувся до Управління поліції охорони в місті Києві із заявою (рапортом) з проханням провести йому виплату одноразової допомоги у зв'язку з тим, що він отримав інвалідність в період проходження служби, яка разом з іншими документами листом від 23 червня 2017 року №Г-11/43/29/3/01-2017 надіслана до Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України. Також у цьому листі зазначено розмір одноразової грошової допомоги 336 800,00 грн, які нараховані позивачу для виплати.
З вказаною сумою нарахованої одноразової грошової допомоги, як зазначив позивач, він погоджується.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що Міністерство внутрішніх справ України листом - відповіддю від 10 липня 2017 року №15/2-2408 повідомило Управління поліції охорони у місті Києві про те, що останнє є територіальним підрозділом поліції охорони і не є органом внутрішніх справ, а тому Міністерство внутрішніх справ України не уповноважено розглядати документи щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, зазначивши, що призначення та виплату такої допомоги повинно здійснювати саме Управління поліції охорони у місті Києві.
У відповіді від 28 липня 2017 року №Г - 11/43/29/3/02-2017 на заяву (рапорт) позивача від 16 червня 2017 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням захворювання та в подальшому інвалідності в період проходження служби, Управління поліції охорони у місті Києві повідомило позивача про те, що така допомога буде виплачена після вирішення питання фінансування на рівні державних органів.
Зі змісту вказаного листа, як зазначив позивач у позовній заяві, також вбачається, що відповідач 1 погодився з правом позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 336 800,00 грн, проте її виплата залежить від рішення відповідача 2.
На запит адвоката Департамент фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 08 грудня 2017 року за №15/2-250аз повідомив, що виплату одноразової грошової допомоги позивачу має здійснювати Управління поліції охорони у місті Києві, а також зазначив, що у листі від 10 липня 2017 року №15/2-2408 відсутня інформація про прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні ОСОБА_1 цієї допомоги. Тобто, як зазначає позивач, Міністерство внутрішніх справ України не прийняло рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.
На думку позивача, відповідачами порушується його право на розгляд документів та прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 336 800,00 грн за ІІ групу інвалідності, отриману в період проходження служби.
Крім того, у позовній заяві заначено, що відповідач 1, отримавши лист відповідача 2 від 10 липня 2017 року №15/2-2408 та повідомивши позивача листом від 28 липня 2017 року №Г-11/43/29/3/02-2017 про те, що одноразова грошова допомога буде виплачена після вирішення питання фінансування на рівні державних органів, не повідомив позивача про відмову відповідача 2 у розгляді його документів та про відмову прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги. Також, на думку позивача, відповідач 1 повідомив позивачу недостовірну інформацію щодо виплати одноразової грошової допомоги і, в подальшому, не вчиняв ніяких дій щодо організації та проведення виплати цих коштів.
Також позивач зазначив, що відповідач 1 після отримання від відповідача 2 листа від 10 липня 2017 року №15/2-2408 повторно не подавав відповідачу 2 документи позивача для вирішення питання про виплату останньому одноразової грошової допомоги.
Зазначені вище обставини, як вказано у позовній заяві, свідчать про протиправну бездіяльність відповідача 1.
Крім того, позивач також послався й на те, що відповідач 2 у своєму листі від 10 липня 2017 року №15/2-2408 повідомив про те, що він не уповноважений розглядати документи щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а також, що призначення та виплата останньому цієї допомоги повинна здійснюватися відповідачем 1, а вже у листі від 08 грудня 2017 року №15/2-250аз, окрім вказаної вище інформації, відповідач 2 зазначив про відсутність інформації про прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
На думку позивача, вказаним підтверджується, що відповідач 2 розглядав документи ОСОБА_1, надіслані відповідачем 1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, але не прийняв жодного рішення, що є порушенням пункту 9 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Також позивач не погоджується й з позицією відповідача 2 в тій частині, що відповідач 1 має здійснювати виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності працівнику міліції охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, оскільки така грошова допомога, як зазначає позивач, має виплачуватись за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції.
Вважаючи таку бездіяльність та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
У додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначив, що бездіяльність відповідача 1 полягає в тому, що останній не здійснив заходів щодо повторного розгляду Міністерством внутрішніх справ України заяви (рапорта) позивача від 16 червня 2017 року та не надав суду доказів, що ним після 28 липня 2017 року до 07 лютого 2018 року вирішувалося питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а документи позивача надіслав відповідачу 2 лише 07 лютого 2018 року.
Крім того, представник позивача послався й на те, що відповідач 1 не мав права тримати документи позивача про призначення та виплату останньому одноразової грошової допомоги понад шість місяців та не надсилати їх до Міністерства внутрішніх справ України більше ніж 15 днів від дати їх реєстрації.
Також представник позивач зазначив, що перша позовна вимога, пред'явлена до відповідача 1, обумовлена необхідністю послідовного визначення та доведення другої позовної вимоги до цього відповідача щодо зобов'язання повторного надіслання документів позивача для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
При цьому, представник позивача при вирішенні справи по суті просив врахувати й те, що позовна вимога до відповідача 2 щодо зобов'язання останнього розглянути документи позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги обумовлена послідовністю дій, які передбачені Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, а тому, просив з метою повного захисту прав позивача, та враховуючи, що відповідач 2 стверджує, що не буде приймати рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 розглянути документи позивача й прийняти рішення про виплату останньому одноразової грошової допомоги у розмірі 336 800,00 грн.
Також зі змісту додаткових пояснень до позовної заяви вбачається, що представник позивача просив суд зобов'язати відповідача 2 відповідно до пункту 10 Порядку у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України, виділити та перерахувати на розрахунковий рахунок Управління поліції охорони у місті Києві грошові кошти в сумі 336 800,00 грн, необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони у місті Києві на особистий рахунок позивача.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву в первісній редакції послався на те, що 16 червня 2017 року позивач звернувся до Управління поліції охорони у місті Києві із заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
23 червня 2017 року Управлінням поліції охорони у місті Києві складений висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності, згідно якого сума призначеної одноразової грошової допомоги позивачу складає 336 800,00 грн.
Листом від 23 червня 2017 року №Г-11/43/29/3/01-2017 Управління поліції охорони у місті Києві надіслало до Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850.
Департаментом фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду висновку Управління поліції охорони у місті Києві та матеріалів позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги рішення прийнято не було та листом від 10 липня 2017 року №15/2-2408 вказані вище документи надіслані на адресу Управління поліції охорони у місті Києві з посиланням на те, що оскільки підрозділи поліції охорони є правонаступники підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, виплата одноразової грошової допомоги працівникам міліції, які проходили службу в ДСО при МВС України, має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних коштів.
Департамент поліції охорони листом від 19 липня 2017 року №3035/43/6/02-2017 матеріали, пов'язані із призначенням одноразової грошової допомоги позивачу, повернув на адресу Управління поліції охорони у місті Києві, зазначивши, що «включення до ціни послуг охорони витрат на виплату соціальної виплати, що гарантується державою, буде порушенням законодавства України з питань ціноутворення, оскільки обов'язки держави не можуть бути перекладені на споживачів послуг охорони».
Крім того, відповідач 1 зазначив, що Порядком № 850 чітко встановлено, що рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Про підстави, які не дають змоги Управлінню поліції охорони у місті Києві провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу повідомлялось листом від 28 липня 2017 року за №Г-11/43/29/3/02-2017 у відповідь на його звернення.
Тому, на думку відповідача 1, останнім вчинено всі передбачені законодавством дії, пов'язані з оформленням позивачу нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, а самостійне прийняття ним рішення про призначення такої допомоги за умов відсутності затвердженого висновку Міністерства внутрішніх справ України про призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та проведення нарахування й виплати цієї допомоги за відсутності бюджетного фінансування на зазначені цілі за рахунок власних коштів суперечить положенням чинного законодавства України.
Заперечуючи проти задоволення уточнених позовних вимог представник відповідача 2 послався на те, що позивач проходив службу у взводі роти міліції по охороні Центрального сховища НБУ ОБМ по охороні БМД НБУ УДСО при ГУМВС України в місті Києві.
Згідно з довідкою до акту медико - соціальної експертної комісії серії АВ №0443797 від 12 травня 2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.
Листом Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2017 року №5/2-2408 надіслано за належністю до Національної поліції України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1139 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року №834» органи поліції охорони є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, що ліквідуються в установленому законом порядку.
Тобто, на думку відповідача 2, вирішення питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги належить до компетенції Національної поліції України.
Крім того, у відзиві відповідача 2 на позовну заяву зазначено, що фінансування Департаменту державної служби охорони законодавством не передбачалося, тому з 01 січня 2007 року Державна служба охорони України здійснювала виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам підрозділів державної служби охорони, передбачену Законом України «Про міліцію», через засновану нею Українську охоронно - страхову компанію.
Видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони у державному бюджет України для Міністерства внутрішніх справ України, як наголошено у відзиві на позовну заяву, не передбачені. Урахування в бюджеті Міністерства внутрішніх справ України витрат на виплату зазначеної допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони призведе до порушення бюджетного законодавства, а тому, на думку відповідача 2, покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, а також через Публічне акціонерне товариство «Українська охоронно - страхова компанія».
При цьому, у відзиві на позовну заяву також зазначено, що відповідно до вимог законодавства України Міністерство внутрішніх справ України уповноважено лише на прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або у разі наявності підстав, для відмови в призначенні такої допомоги, тому, на думку відповідача 2, навіть якщо б у позивача і були наявні підстави для проведення такої виплати, її повинен здійснювати підрозділ, в якому працівник міліції проходив службу, а не Міністерство внутрішніх справ України.
Третя особа у письмових поясненнях на позовну заяву зазначила, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Управлінні державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
13 липня 1997 року позивач звільнений зі служби за станом здоров'я.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія НОМЕР_1 від 12 травня 2017 року, яка видана на підставі акту огляду медико - соціальної експертної комісії №228б та повторного огляду згідно виписки з акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ №0443797 від 12 травня 2017 року, позивачу встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (дата встановлення страхового випадку 03 січня 1997 року).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
16 травня 2017 року позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів.
23 червня 2017 року Управління листом №Г-11/43/29/3/01-2017 надіслало до Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України весь пакет документів, в тому числі й висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності, згідно якого сума призначеної допомоги позивачу становить 336 800,00 грн.
Крім того, третьою особою у письмових поясненнях на позовну заяву зазначено, що відповідно до пункту 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про її призначення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
Таким чином, на думку третьої особи, повернення без розгляду матеріалів про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу на адресу Управління суперечить нормам чинного законодавства України.
Не погоджуючись з доводами відповідача 2, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що відповідачем 2 порушено послідовність виплати одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки Міністерство внутрішніх справ України розглядало документи позивача щодо виплати такої допомоги, але не прийняло ніякого рішення, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Крім того, представник позивача наголосив й на тому, що у відзиві на позовну заяву відповідач 2 не оскаржує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та її розмір, що, на думку представника позивача, свідчить про те, що відповідач 2 погоджується з правом позивача на виплату такої допомоги у розмірі, зазначеному у позовній заяві.
Аналогічні пояснення викладені представником позивача й у відповіді на письмові пояснення третьої особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07 лютого 2018 року представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог разом з позовною заявою ОСОБА_1 в новій редакції та доказами направлення такої позовної заяви на адресу інших учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року призначено судове засідання у адміністративній справі №826/17970/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог разом з позовною заявою ОСОБА_1 в новій редакції прийнята судом до розгляду, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Міністерство внутрішніх справ України та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Департамент поліції охорони Національної поліції України, виключено зі складу третіх осіб Департамент фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України.
В судовому засіданні 15 травня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача 1 та представник відповідача 2 позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог в частині, що стосуються відповідача 1.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відповідності до наданої суду копії Витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 13 жовтня 1997 року №432 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (С-641698), командира взводу роти міліції по охороні Центрального сховища Національного банку України окремого батальйону міліції по охороні Банкнотно - монетного двору Національного банку України Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів Міністерства внутрішніх справ у запас Збройних Сил за статтею 64 пункт «Б» (через хворобу) з 13 жовтня 1997 року (а.с. 118 Том №1).
Як вбачається з наданої копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії НОМЕР_1, виданої Центральною медико - соціальною експертною комісією №2 12 травня 2017 року, ОСОБА_1 визначено 65% втрати професійної працездатності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. (Дата встановлення страхового випадку 03 січня 1997 року, підстава: акт огляду МСЕК №228б) (а.с. 28 Том №1).
Згідно з копією Виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0443797 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 29 Том №1).
16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в місті Києві із заявою (рапортом), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с. 10 Том №1).
23 червня 2017 року Управлінням поліції охорони в місті Києві складено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, відповідно до якого Управління охорони поліції в місті Києві подало матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 336 800,00 грн та листом №Г-11/43/29/3/01-2017 від 23 червня 2017 року разом з іншими матеріалами направило його до Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні такої допомоги позивачу (а.с. 40, 41 Том №1).
10 липня 2017 року Департамент фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом №15/2-2408 направило вказані матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на адресу Національної поліції України з підстав, що Управління поліції охорони в місті Києві є територіальним підрозділом поліції охорони і не є органом внутрішніх справ, а тому Міністерство внутрішніх справ України не уповноважене розглядати надіслані ними документи та приймати за ними будь - які рішення (а.с. 42-43 Том №1).
Листом Департаменту поліції охорони від 19 липня 2017 року №3035/43/6/02-2017 матеріали, пов'язані з призначенням одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, повернуті на адресу Управління поліції охорони в місті Києві та повідомлено про існування невизначеності джерел фінансування виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам підрозділів Державної служби охорони, у зв'язку з чим Департаментом вживаються заходи для вирішення даного питання з метою дотримання вимог Порядку №850 (а.с. 44 -45 Том №1).
28 липня 2017 року Управління поліції охорони в місті Києві листом №Г-11/43/29/3/02-2017 повідомило ОСОБА_1 про те, що одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, що гарантована державою, і повинна проводитися за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України. Здійснення зазначеної виплати за рахунок інших джерел фінансування суперечить чинному законодавству України, а виплати одноразової грошової допомоги буде проведена після вирішення питання фінансування на рівні державних органів (а.с. 46 Том №1).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідною позовною заявою, Управлінням охорони поліції в місті Києві листом від 07 лютого 2018 року №369/43/29/3/01-2018 на адресу Міністерства внутрішніх справ України на виконання пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, направлено пакети матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам органів внутрішніх справ для прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні працівникам грошової допомоги, у тому числі заяву ОСОБА_1 разом з додатками та висновком на призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 158-160 Том №1).
Відповідно до листа Департаменту фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 05 березня 2018 року №15/2-798, адресованого Управлінню поліції охорони в місті Києві, Департаментом повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам органів внутрішніх справ з тих підстав, що прийняття відповідних рішень, відповідно до вимог законодавства, належить до компетенції Національної поліції України (а.с. 38-39 Том №2).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ), який втратив чинність з 07 листопада 2015 року на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі по тексту - Закон України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ).
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ).
Частиною 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання приписів статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок №850).
Відповідно до пункту 1 Порядку №850 цей порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (підпункт 2 пункту 3 Порядку №850).
Відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку №850).
Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Проте, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.
Тобто, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за ОСОБА_4 зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Міністерство внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Управління поліції охорони в місті Києві, надісланими останнім як у червні 2017 року, так і у лютому 2018 року, не прийняло.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження Міністерства внутрішніх справ України в тій частині, що прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не відноситься до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу та був звільнений саме з органів внутрішніх справ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року по справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року по справі № 808/1866/16, від 13 лютого 2018 року по справі № 806/845/16 та від 17 квітня 2018 року №818/419/17.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання Міністерства внутрішніх справ України на те, що державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України не передбачено коштів для виплати одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони, які мають визначене законодавством право на її отримання, а задоволення вимог ОСОБА_1 призведе до порушення бюджетного законодавства є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
В той же час судом встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України не прийнявши жодного з рішень, зазначених у пункті 8 Порядку №850, за результатом розгляду документів на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 10 липня 2017 року своїм листом №15/2-2408 та повторно листом від 05 березня 2018 року №15/2-798 повернуло на адресу Управління поліції охорони в місті Києві матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо нездійснення розгляду та неприйняття відповідного рішення у встановлені порядок та спосіб з приводу документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, які направлені на адресу Міністерства внутрішніх справ України 23 червня 2017 року.
Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Міністерством внутрішніх справ України повернуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням останньому другої групи інвалідності без прийняття будь - якого рішення про призначення або відмову у призначенні такої допомоги, з урахуванням вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання Управління поліції охорони в місті Києві повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у порядок та строки, визначені Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, документи ОСОБА_1 для прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення саме про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він отримав другу групу інвалідності в період проходження служби, у розмірі 336 800,00 грн, на підставі документів, які були надіслані листом Управління поліції охорони в місті Києві від 23 червня 2017 року вих. №Г-11/43/29//3/01-2017, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про їх передчасність, оскільки як встановлено судом, Міністерством внутрішніх справ України взагалі не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядок та спосіб, визначені Порядком №850, а тому, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядок та спосіб, визначені Порядком №850 на підставі документів, які були надіслані листом Управління поліції охорони в місті Києві від 23 червня 2017 року вих. №Г-11/43/29//3/01-201.
В частині позовних вимог про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення.
В той же час, стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Управління поліції охорони в місті Києві, яка полягає у нездійсненні заходів щодо повторного розгляду Міністерством внутрішніх справ України заяви (рапорту) ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року з проханням провести йому виплату одноразової допомоги у зв'язку з тим, що він отримав другу групу інвалідності в період проходження служби, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки як встановлено судом, Управлінням поліції охорони в місті Києві неодноразово вчинялися дії, передбачені діючим законодавством України щодо вирішення питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Міністерство внутрішніх справ України, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління поліції охорони в місті Києві повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у порядок та строки, визначені Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, документи ОСОБА_1 для прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності.
3. Визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядок та спосіб, визначені Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, на підставі документів, які були надіслані листом Управління поліції охорони в місті Києві від 23 червня 2017 року вих. №Г-11/43/29//3/01-201.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко