Справа № 826/11378/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Келеберда В.І.
Іменем України
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови,
ПрАТ «Київський страховий дім» звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 947/1398/13-4/14/П про накладення штрафної фінансової санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 17 серпня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «Київський страховий дім» № 2960, відповідно до якого, зобов'язано ПрАТ «Київський страховий дім» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушень, зазначених в констатуючій частині цього розпорядження, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень та вжиті заходи з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 20 грудня 2016 року.
Не погодившись з винесеним відповідачем розпорядженням, позивачем оскаржено його в судовому порядку, однак інформація щодо ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи відсутня.
Нацкомфінпослуг 23 грудня 2016 року складено акт № 807/13-14/13/4 про правопорушення, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг, в якому зафіксовано, що товариством станом на дату складання акту не було надано до Нацкомфінпослуг документи, які підтверджують усунення виявлених порушень, зазначених у розпорядженні від 29 листопада 2016 року № 2960, що є підставою для висновку про порушення ПрАТ «Київський страховий дім» вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: пункту 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424 (далі - Положення № 2319), яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг.
На підставі висновків, викладених у акті, відповідачем 19 січня 2017 року винесено постанову № 26/807/13-14/13/4/П про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг відповідно до якої накладено на приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» штрафну санкцію у розмірі 1700,00 гривень.
Позивач не погодився з винесеною постановою, що стало підставою для його оскарження в судовому порядку. Однак рішення за результатами розгляду справи не ухвалено.
Нацкомфінпослуг 02 березня 2017 року складено акт № 209/13-4/14 про правопорушення, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг, в якому зафіксовано, що товариством станом на дату складання акту не було надано до Нацкомфінпослуг документів на підтвердження усунення виявлених порушень, зазначених у розпорядженні від 29 листопада 2016 року № 2960, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: пункту 5.9 розділу V Положення № 2319.
На підставі висновків, викладених у акті, відповідачем 23 березня 2017 року винесено постанову № 221/209/13-4/14/П про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг відповідно до якої накладено на ПрАТ «Київський страховий дім» штрафну санкцію у розмірі 3 400,00 гривень.
Позивач не погодився з винесеною постановою, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року визнано протиправною і скасовано зазначену постанову.
Нацкомфінпослуг 07 червня 2017 року складено акт № 1084/13-4/14 про правопорушення, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг, в якому зафіксовано, що товариством станом на дату складання акту не було надано до Нацкомфінпослуг документів на підтвердження усунення виявлених порушень, зазначених у розпорядженні від 29 листопада 2016 року № 2960, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: пункту 5.9 розділу V Положення № 2319.
Розгляд справи, розпочатої зазначеним актом призначено на 11 серпня 2017 року.
Позивачем 10 серпня 2017 року подано до Нацкомфінпослуг клопотання про зупинення провадження у справі про правопорушення на підставі пункту 4.20 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, яке затверджено розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319, відповідно до якого, Провадження у справі про правопорушення може бути зупинено, якщо, зокрема: справу про правопорушення неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду в такій справі законної сили.
Розгляд справи перенесено на 17 серпня 2017 року. Відповідачем рішення про зупинення провадження у справі про правопорушення не приймалося.
Натомість, на підставі висновків, викладених у акті, відповідачем 22 червня 2017 року винесено постанову № 715/1084/13-4/14/П про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, відповідно до якої накладено на ПрАТ «Київський страховий дім» штрафну санкцію у розмірі 6 800,00 гривень.
Винесену постанову позивачем також оскаржено в судовому порядку, однак інформація про наявність судового рішення відсутня.
Нацкомфінпослуг 25 липня 2017 року складено акт № 1398/13-4/14 про правопорушення, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг, в якому зафіксовано, що товариством станом на дату складання акту не було надано до Нацкомфінпослуг документів на підтвердження усунення виявлених порушень, зазначених у розпорядженні від 29 листопада 2016 року № 2960, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: пункту 5.9 розділу V Положення № 2319.
На підставі висновків, викладених у акті, відповідачем 17 серпня 2017 року винесено постанову № 947/1398/13-4/14/П про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг відповідно до якої накладено на ПрАТ «Київський страховий дім» штрафну санкцію у розмірі 13 600,00 гривень.
Вважаючи прийняту вкотре відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваною в судовому порядку постановою позивача повторно притягнуто до юридичної відповідальності за одне і те ж правопорушення.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі - Закон № 2664-III).
Згідно з п.п. 10, 12 ч. 1 ст. 28 №2664-III, Нацкомфінпослуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Статтею 39 Закону № 2664-ІІІ передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
При цьому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених ст. 41 та 43 цього Закону (п. 1, 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 2664-ІІІ).
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319).
Положення № 2319 містить аналогічні норми щодо застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.
Згідно з пунктом 1.5. розділу I Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.
Згідно з абз. 1-2 пункту 2.4 Положення №2319 рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.
Відповідно до ст. 41 Закону № 2664-ІІІ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за:
1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову відповідачем винесено на підставі пункту 5.9 Положення № 2319, тобто за невиконання оскаржуваного розпорядження від 29 листопада 2016 року № 2960.
Відповідно до пункту 2.2 Положення № 2319 рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.
Згідно з п. 4.25 Положення № 2319, застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги не звільняє особу від обов'язку припинити порушення (пункт).
У разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку (абз. 3 п. 2.4 Положення № 2319).
При цьому, відповідно до абз. 7 п. 2.4 Положення № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений п.п. 1 п. 2.1 цього розділу.
Підпунктом 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, такий як: зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, який, у свою чергу, згідно з пунктом 2.2. Положення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.
З огляду на вищезазначене правове регулювання вбачається, що відповідач наділений правом повторного застосування до порушника заходу впливу шляхом зобов'язання його вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати порушником штрафу та не усунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф).
Разом з тим, Закон № 2664-III не передбачає повторного застосування штрафної санкції за невиконання одного і того ж розпорядження.
Однак, відповідачем, всупереч вищевказаних положень, постановою від 17 серпня 2017 року № 947/1398/13-4/14/П повторно застосовано відносно позивача штрафні санкції за невиконання розпорядження від 29 листопада 2016 року № 2960, які вже застосовувалися постановами відповідача від 19 січня 2017 року №26/807/13-14/13/4/П (яка оскаржується в судовому порядку), від 23 березня 2017 року № 221/209/13-4/14 (яку скасовано в судовому порядку), від 22 червня 2017 року № 715/1084/13-4/14 (яка також оскаржується в судовому порядку).
З матеріалів справи вбачається, що за порушення вимог пункт 5.9 Положення № 2319, а саме за невиконання розпорядження відповідача від 29 листопада 2016 року № 2960, позивач вже притягувався до відповідальності у вигляді застосування штрафної санкції, тобто оспорюваною постановою за одне й те саме правопорушення до позивача черговий раз застосовано штрафні санкції.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем штрафу, втім як і доказів винесення відповідачем розпорядження про застосування до позивача заходу впливу передбаченого підпунктом 1 пункту 2.1 Положення № 2319, а саме: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права застосовувати штраф за одне і те саме правопорушення, а тому постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 17 серпня 2017 року № 947/1398/13-4/14 про накладення штрафної санкції (штрафу) на ПрАТ «Київський страховий дім» за правопорушення, вчинене на ринку фінансових послуг винесено із порушеннями вимог Закону № 2464-ІІІ а також приписів Положення № 2319 є протиправною та підлягає скасуванню.
Посилання в апеляційній скарзі щодо суті порушень, які позивача зобов'язано усунути у відповідному розпорядженні, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку має місце протиправне повторне притягнення до відповідальності за одне і теж саме порушення.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено вимоги процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов