ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2018 року № 826/15714/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомАдвоката ОСОБА_1
до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації; Заступника начальника відділу - державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
провизнання протиправними дій та скасування рішення
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
- Верховний Суд;
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся адвокат ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1) та заступника начальника відділу - державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Верховний Суд (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправними дії заступника начальника відділу - державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 щодо проведення державної реєстрації органу державної влади Верховний Суд (ідентифікаційний код юридичної особи № 41721784), запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.11.2017 за № 1 070 102 0000 071690 про проведення державної реєстрації органу державної влади Верховний Суд, ідентифікаційний код юридичної особи №41721784 з місцезнаходженням: м. Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що державна реєстрація органу державної влади Верховний Суд відбулася з порушенням вимог законодавства України, тому підлягає скасуванню.
Так, зокрема, позивач вказує, на відсутність розпорядчого акту щодо створення Верховного Суду, оскільки пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не є таким актом в розумінні Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Станом на час звернення до суду з позовом жодний законопроект про створення Верховного Суду згідно з офіційним сайтом Верховної Ради не зареєстровано.
Також позивач стверджує, що Верховний Суд створено з пропуском встановленого пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» шестимісячного строку від дня набрання чинності цим Законом, тобто не пізніше 30.02.2017.
За наявності зазначених порушень державний реєстратор відповідно до статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації Верховного Суду, повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації з огляду на порушення встановленого законом порядку створення Верховного Суду та невідповідність поданих документів вимогам Конституції та законів України.
В обґрунтування свого порушеного права, за захистом якого звернувся до суду з адміністративним позовом, позивач із посиланням на низку рішень Європейського суду з прав людини вказує на те, що як професійний адвокат має право на розгляд за його участі справ судом, заснованим на законних підставах, оскільки в протилежному випадку такий суд не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (Lavents v.Latvia параграф 8). Фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування «суду», а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність (Sokurenko and Strygun v.Ukraine параграф 24).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позивач стверджує, що особа може звертатися за захистом своїх прав навіть якщо обставини, що склалися, напряму не порушують її права, але впливають на вибір поведінки та можуть призвести до того, що особа потрапить під дію цих обставин. Державна реєстрація юридичної особи Верховного Суду безпосередньо впливає на коло прав та інтересів позивача, зокрема, стосується права на здійснення професійної підприємницької діяльності та на судовий захист в цілому, в розрізі здійснення правосуддя незалежним, компетентним судом.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач 1 у письмовому запереченні просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про правомірність дій державного реєстратора щодо реєстрації Верховного Суду, з огляду на подання для цього в установлений законом строк уповноваженою особою необхідного пакету документів.
Відповідач 2 пояснень щодо позовних вимог до суду не направив, в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні щодо позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, письмових пояснень до суду не надав.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, які прибули до суду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи думку присутніх учасників справи, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є адвокатом та здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії №3249, виданого 23.12.2014 Київською міською КДКА.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відтак, в силу виконання своїх професійних обов'язків позивач як адвокат здійснює представництво клієнта в судах, у тому числі у Верховному Суді - найвищому суді в системі судоустрою України.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховний Суд як юридичну особу - орган державної влади зареєстровано 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690. Державну реєстрацію проведено державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3.
Не погоджуючись із правомірністю державної реєстрації Верховного Суду, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Фраза «встановленим законом», поміж іншого, стосується і правової основи самого існування «суду».
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з пунктом 1 статті 6 «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб (рішення «Лавентс проти Латвії», «Сокуренко і Стригун проти України»).
В цьому аспекті правомірність створення Верховного Суду та його державна реєстрація як юридичної особи, безперечно, впливає на реалізацію позивачем як адвокатом його права на участь у судовому розгляді справ Верховним Судом як судом, установленим законом.
З огляду на вищевикладене позивач, який вважає, що державна реєстрація Верховного Суду як юридичної особи відбулася з порушенням законодавства, що призвело до функціонування нелегітимного суду та порушення його прав та інтересів як адвоката, шляхом звернення до суду з даним адміністративним позовом реалізував своє право на звернення до суду відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оскарження такої державної реєстрації.
Згідно з указаною правовою нормою Кодексу адміністративного суду України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень.
Однак, суд не погоджується з доводами позивача про протиправність дій державного реєстратора щодо державної реєстрації Верховного Суду з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV).
Відповідно до статті 3 Закону №755-IV його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 4 Закону №755-IV визначено загальні засади державної реєстрації, відповідно до яких державна реєстрація базується на таких основних принципах:
1) обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;
2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;
3) врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;
4) державної реєстрації за заявницьким принципом;
6) єдності методології державної реєстрації;
7) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;
8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;
9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
За змістом частини другої статті 6 Закону №755-IV державний реєстратор: приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр (далі - ЄДР); веде реєстраційні справи; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону №755-IV документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.
Якщо документи подаються особисто, заявник пред'являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.
У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.
Стаття 15 Закону №755-IV містить вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації, відповідно до яких документи, поміж іншого, повинні відповідати таким вимогам:
- документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);
- текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);
- документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; заява про державну реєстрацію підписується заявником;
- рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству;
- зображення та опис символіки повинні бути оформлені з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству;
- у разі якщо оригінали документів, необхідних для державної реєстрації, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №755-IV для державної реєстрації створення юридичної особи - державного органу подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.
Інші вимоги щодо переліку необхідних документів для державної реєстрації створення юридичної особи в Законі №755-IV відсутні.
Як встановлено судом, 09.11.2017 до заступника начальника відділу - державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 під час особистого прийому звернувся заявник ОСОБА_4 із заявою установленої форми про державну реєстрацію створення юридичної особи - Верховний Суд, особу підтвердив паспортом громадянина України, на підтвердження повноважень щодо звернення із заявою надав засвідчену належним чином копію наказу Державної судової адміністрації України від 08.11.2017 №276.
Прийняття такого наказу Державною судовою адміністрацією України узгоджується з вимогами частини п'ятої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов'язки керівника апарату новоутвореного суду. Тимчасово виконуючий обов'язки керівника апарату суду здійснює вказані повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов'язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Ураховуючи викладене, заявником ОСОБА_4 надано державному реєстратору ОСОБА_3 вичерпний перелік документів для державної реєстрації юридичної особи Верховний Суд.
Судом не встановлено будь-яких недоліків документів, поданих для державної реєстрації Верховного Суду, що відповідно до вимог Закону №755-IV зумовлювало необхідність відмови державного реєстратора у його державній реєстрації.
Відтак, державним реєстратором правомірно проведено державну реєстрацію Верховного Суду 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690.
Суд критично сприймає доводи позивача про відсутність підстав у державного реєстратора вчиняти вищевказані реєстраційні дії, обґрунтовані відсутністю відповідного розпорядчого акту, зокрема спеціального Закону про створення Верховного Суду, прийнятого відповідно до Конституції України, Закону №1402-VIII, а також порушенням установленого пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень згаданого Закону шестимісячного строку створення Верховного Суду, та виходить при цьому із наступного.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з підпунктом 6 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Статтею 19 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016, визначено порядок утворення і ліквідації суду, відповідно до якого, зокрема, суд утворюється і ліквідовується законом.
Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.
Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VIII) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
1) утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом;
2) призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України.
Стаття 80 Цивільного кодексу України містить визначення поняття «юридична особа», відповідно до якого юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Водночас частиною третьою указаної статті Цивільного кодексу України визначено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що Конституцією та Законом №1402-VIII визначено порядок створення юридичної особи публічного права Верховний Суд та, в свою чергу, Законом №1402-VIII вирішено створити Верховний Суд.
Наведеним спростовуються доводи позивача щодо відсутності закону про створення Верховного Суду.
Відсутність інформації про акт, на підставі якого створено Верховний Суд, у графі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу» не є підтвердженням відсутності такого акта та не може слугувати підтвердженням протиправності державної реєстрації Верховного Суду.
Що стосується дати створення Верховного Суду, то, дійсно, Законом №1402-VIII не визначено такої дати, а її відсутність, за висновком суду, обґрунтовується тим, що такою датою є 30.09.2016 - дата набрання чинності Законом №1402-VIII, відповідно до якого й утворено Верховний Суд.
Відтак, доводи позивача про створення Верховного Суду з пропуском встановленого пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII шестимісячного строку від дня набрання чинності цим Законом, перебіг якого, як вважає позивач, закінчився 30.02.2017, ґрунтуються на помилковому ототожненні ним дати створення Верховного Суду із датою його державної реєстрації 09.11.2017.
При цьому позивач також помилково вважає, що перебіг шестимісячного строку, встановленого пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, закінчився 30.02.2017, тоді як насправді його закінчення припадає на 30.03.2017.
Крім того, у подальшому Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII внесено зміни шляхом заміни слова «шести» на слово «дванадцяти», які набрали чинності 29.11.2017.
Згідно з останньою редакцією пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом:
1) утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом;
2) призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Тобто, відповідно до Закону №1402-VIII спочатку у строк до 30.03.2017, а потім до 30.09.2017 мала бути закінчена процедура утворення Верховного Суду, завершальним етапом якої є призначення суддів Верховного Суду.
Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим позивач не позбавлений обов'язку надати суду докази порушення його прав внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій чи прийняття протиправних рішень.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову Адвоката ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко