65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"12" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2751/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши матеріали вх. № 2964/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" (65102, м.Одеса, вул. Миколаївська дорога, 253)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Фонтанка, вул. Урожайна, буд. 4);
про визнання незаконним та нечинним звіту
Суть спору: 07.12.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" (вх. ГСОО № 2964/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" про визнання незаконним та нечинним звіт про незалежну оцінку належних на праві приватної власності позивачу, ТОВ „Александрія Нова”, 86/100 частки будівлі столової, розташованої за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 253, складеного 04.09.2017р. ТОВ "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуваний звіт складено відповідачем в рамках виконавчого провадження №45031022 та посилається на невідповідність даного звіту вимогам нормативно-правових актів, що регулюють методологію оцінювання, методи та процедури оцінювання, а саме не дотримано вимог Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” та вважає, що відповідний звіт складено з порушенням приписів ст. 31 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Водночас позивач зазначає, що рецензією на оскаржуваний звіт, наданою 16.02.2018р. Громадською організацією „Всеукраїнське об'єднання „Українське товариство оцінювачів” було встановлено що відповідний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке:
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
При цьому, підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
З огляду на викладене, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України „Про третейські суди”, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Отже, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" про визнання незаконним та нечинним звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" про незалежну оцінку майна, здійснену на виконання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 16.08.2017р. в рамках виконавчого провадження №45031022.
Отже, здійснена відповідачем оцінка майна безпосередньо пов'язана з вчиненням виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №45031022.
При цьому, суд зазначає, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України N 2658-III „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
За змістом ч.1 ст.10 та ч. 1 ст. 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Відповідно до статті 33 цього Закону спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 32 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України N 2658-III).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Із викладеного вбачається, що за змістом статей 12, 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
За таких обставин суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання звіту про оцінку майна незаконним чи нечинним пов'язані із встановленням юридичних фактів щодо відповідності даного звіту положенням законодавства, за наслідком чого є встановлення обставин дійсності чи навпаки недійсності такого звіту, однак як встановлено судом спори про визнання звіту оцінки майна недійсним не можуть бути предметом розгляду в судовому порядку, як господарського судочинства так і іншого.
Аналогічну правову позицію щодо правової природи звіту про оцінку майна викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі N 914/881/17 (провадження N 12-18гс18) і Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі N 711/650/13-ц (провадження N 61-1186св17), постанові від 30.07.2018 у справі N 23/100-12 та постанові від 08.10.2018 року у справі №910/10063/16.
Зважаючи на вищевикладене, у відкритті провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" вх. ГСОО №2964/18 слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" про визнання незаконним та нечинним звіту про оцінку майна вх ГСОО №2964/18 - відмовити.
Додаток позовна заява на 6-ти арк. з доданими док. на 36-ти арк.
Ухвала набрала законної сили 12.12.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.
Суддя Ю.М. Невінгловська