ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2018Справа № 910/27579/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовомДержавного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріст»
Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фатрабуд-Інженірінг» стягнення 671 747,45 грн
Представники сторін:
від позивача: Кожушко Є.О.;
від відповідача: Коковін Д.І.;
від третьої особи: не з'явився
Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст» про стягнення 222 728,38 грн. збитків.
В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» (підрядник) було укладено договір № 2908/243-12 від 29.08.2012 з ремонту покрівлі ангару цеху № 1 ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» загальною площею 5825 м2.
Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області проведено фінансовий аудит діяльності ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» за період з 01.01.2013 по 01.03.2015 за наслідками якого складено Аудиторський звіт № 12-10/1 від 09.04.2015. В ході аудиту інспекторами ДФІ спільно з фахівцями управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації, що були додатково залучені, проведено контрольні обміри та перевірку технічної документації на здійснення ремонтно-будівельних робіт, досліджено договірні ціни і акти виконаних робіт. За результатами перевірки виявлено порушення у вигляді завищення ТОВ «Ріст» обсягу та вартості виконаних робіт відносно державних будівельних норм (ДБН) України. Зокрема, підрядником не дотримано норм визначених ДБН Д.1.1-2-99 та ДБН Д.1.1-1-2000 при визначенні обсягу та потреб ресурсів при виконанні робіт, а також визначенні вартості самих робіт. Загальна сума завищення обсягів та вартості виконаних робіт за вказаним вище договором склала 222 728,38 грн, які позивач і просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27579/15.
20.11.2015 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив суд стягнути з відповідача 671 747,45 грн, які складаються з 222 728,38 грн за перевищення обсягів та вартості виконаних робіт, а також з вартості відновлювально-ремонтних робіт дефектної частини покрівлі ангару цеху № 1, що становить 449 019,07 грн.
Судом, відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Також судом було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАТРАБУД-ІНЖЕНІРІНГ» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 24).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 на підставі статті ст. 41 та частини 2 ст. 79 ГПК України призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (73000, м. Херсон, вул. 28-Армії, 6), провадження у справі № 910/27579/15 зупинено.
Оскільки Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз була проведена судова експертиза, що підтверджується висновком експерта, а також враховуючи те, що матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва, ухвалою суду від 20.03.2017 провадження у справі № 910/27579/15 було поновлено, її розгляд призначено на 31.03.2017.
07.04.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої останній просив доручити незалежному атестованому судовому експерту - Лесків Світлані Анатоліївні.
У судовому засіданні 18.04.2017 представником відповідача - Щербаковим В.О. було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/27579/15.
Ухвалою суду від 18.04.2017 відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 18.04.2017 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст» про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/27579/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лесків Світлані Анатоліївні, яка є експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,41).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 провадження у справі № 910/27579/15 зупинено на час проведення судової експертизи та отримання висновку судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни, призначеної ухвалою суду № 910/27579/15 від 18.04.2017
28.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст» надійшла заява про відвід судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни від проведення експертизи по справі № 910/27579/15.
Ухвалою суду від 29.05.2017 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст» про відвід судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни відмовлено.
19.06.2017 матеріали справи № 910/27579/15 були направлені на адресу судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни.
29.06.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 823/04 від судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни, в якому остання зверталася до суду з проханням щодо здійснення попередньої оплати проведення експертного дослідження, про проведення експертизи у строк понад 1 місяць та залученням до проведення експертизи фахівця Торгово-промислової палати Миколаївської області інженера-кошторисника ОСОБА_6, що має вищу технічну освіту і стаж роботи кошторисником 45 років.
Ухвалою суду від 13.07.2017 поновлено провадження у справі № 910/27579/15 для розгляду клопотань про надання дозволу на проведення експертизи понад місячний строк та залучення до проведення експертизи фахівця Торгово-промислової палати Миколаївської області інженера-кошторисника ОСОБА_6
У зв'язку з призначенням ухвалою суду від 18.04.2017 у справі № 910/27579/15 судової експертизи, зважаючи на те, що клопотання про надання дозволу на проведення експертизи понад місячний строк та залучення до проведення експертизи фахівця Торгово-промислової палати Миколаївської області інженера-кошторисника ОСОБА_6 розглянуто, то господарським судом було зупинено провадження у даній справі.
02.05.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 497/04 від 25.04.2018 судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни, в якому остання звертається до суду з клопотанням про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 10.05.2018 задоволено клопотання судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
У зв'язку з призначенням ухвалою суду від 18.04.2017 у справі № 910/27579/15 судової експертизи, зважаючи на те, що клопотання судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни про надання додаткових матеріалів розглянуто, то господарським судом зупинено провадження у даній справі.
22.09.2018 судовим експертом Лесків Світланою Анатоліївною, у зв'язку з проведенням експертного дослідження, матеріали справи № 910/27579/15 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 25.09.2018 було поновлено провадження у справі № 910/27579/15. Вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі № 910/27579/15 на 19.10.2018. Повідомлено сторін, що явка їх представників в судове засідання є обов'язковою. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання зазначеної ухвали подати до суду відзив на позов в порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.
12.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 222 728,38 грн на підставі аудиторського висновку з огляду на те, що зазначений аудиторський висновок не є належним доказом завдання збитків позивачу, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Також відповідачем зазначено про те, що позивачем не доведено завдання йому збитків у розмірі 449 019,07 грн з огляду на те, що висновок експерта не може слугувати підтвердженням позиції позивача, оскільки не встановив факту неякісного виконання робіт відповідачем та самого існування збитків. Відповідачем зазначеною, що оскільки експерту не було надано позивачем усіх документів, то висновок №125-051 від 31.08.2018 є неповним та необґрунтованим. Згідно відповіді на питання №№ 3-12 питання, то відповідач вважає, що у зв'язку із тим, що пройшло більше 5 (п'яти) років, а також, що на об'єкті будівництва здійснювались будівельні роботи ТОВ «Технопарк груп» згідно договору № 56-16 від 04.03.2016, і роботи були визнані такими, що виконані з порушенням, які є аналогічними з ТОВ «Ріст», то даний експертний висновок не підтверджує жодних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, більше того, після робіт ТОВ «Ріст» на об'єкті проводились роботи іншою компанією, у зв'язку із чим неможливо встановити достовірні обставини, які б підтверджували, або спростовували факти викладені у позовній заяві.
У підготовчому засіданні 19.10.2018 представники учасників судового процесу надали усні пояснення по справі.
Судом у даному засіданні постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 09.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
23.10.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано третю особу в підготовче засідання на 09.11.2018.
29.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено про те, що відповідач безпідставно посилається на рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1560/15 від 10.11.2015 за позовом ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» до ТОВ «Стройсервіс Миколаїв» про стягнення збитків, адже предметом вказаного господарського спору була матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) виключно на підставі аудиторського звіту. В той час як у справі № 910/27579/15 визначення обсягу та вартості виконаних робіт з ремонту покрівлі ангарного цеху № 1 «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» здійснено відносно державних будівельних норм України, а встановлення причин виникнення та об'ємів пошкоджень покрівлі ангарного цеху № 1 ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» здійснювалося у тому числі шляхом призначення будівельно-технічної експертизи. У зв'язку з чим висновок експерта є додатковим доказом фактичного завдання відповідачем збитків позивачу.
У судовому засіданні 09.11.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання.
У судовому засіданні 09.11.2018 судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів, а також постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.11.2018, які занесено до протоколу судового засідання.
12.11.2018 судом, в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано третю особу в підготовче засідання на 19.11.2018.
13.11.2018 від відповідача надійшли заперечення, в яких останнім було наголошено на тому, що позивачем не було доведено наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Висновок експерта також не може слугувати підтвердженням позиції позивача, оскільки не встановлює жодного факту неякісного виконання робіт відповідачем, а також не встановлює існування самих збитків.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 19.11.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018.
20.11.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2018.
В судовому засіданні 03.12.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 03.12.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
29.08.2012 між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» (підрядник) було укладено договір підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012 з ремонту покрівлі ангару цеху № 1 ДП «Нарп» загальною площею 5825 м2.
За умовами п. 1.2 договору, склад, обсяг та якість робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються проектною документацією та повинні відповідати чинним нормативним актам в галузі будівництва.
Відповідно до п. 2.2. договору, загальна попередня сума цього договору складає 1 386 528,10 грн та підлягає уточненню після виконання всього обсягу робіт.
На виконання умов договору сторонами підписана договірна ціна на будівництво ремонту покрівлі ангару цеху № 1 загальною площею 5 825м2.
Умовами п. 5.1 договору сторони погодили, що по закінченню робіт в повному обсязі, підрядник надає замовнику для подальшого оформлення Акт приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2 та довідку по формі КБ-3, які оформляються в двох примірниках по одному для кожної із сторін.
Відповідачем на виконання умов договору № 2908/243-12 від 29.08.2012 були виконані, а позивачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 1 386 528,10 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий та червень 2013 року, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області було проведено фінансовий аудит діяльності Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод » Нарп» за період з 01.01.2013 по 01.03.2015 за наслідками якого складено Аудиторський звіт № 12-10/1 від 09.04.2015.
В ході аудиту інспекторами Державної фінансової інспекції спільно з залученими спеціалістами Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації було здійснено перевірку договірних цін та актів виконаних робіт на ремонтно будівельні роботи на Державному підприємстві «Миколаївський авіаремонтний завод » Нарп».
За результатами проведеної перевірки було складено акт, в якому зазначено, що загальна сума завищення обсягів та вартості виконаних робіт за договором підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012 складає 222 728,38 грн, а саме: в акті приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 обсяг та вартість робіт завищено на 2 497,20 грн; в акті приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 обсяг та вартість робіт завищено на 220 231,18 грн.
Також, в процесі перевірки було виявлено загальні зауваження, які полягають у наступному: «в актах виконаних робіт перевезення матеріалів прийнято на відстань 30 км, що є усередненою відстанню при розташуванні об'єкта будівництва у місті (ДСТУ Б Д11-2 2013) та застосовується при складанні інвесторської кошторисної документації або договірної ціни. В актах виконаних робіт відстань перевезення матеріалів повинна застосовуватися фактична, що підтверджує підрядна організація довідкою, або транспортною схемою перевезення матеріалів. Також в договірних цінах та актах виконаних робіт зустрічається перевезення матеріалів на відстань 530 км та 630 км, що призвело до збільшення вартості матеріалів та здорожчання об'єктів на стадії договірних цін, що суперечить вимогам п. 5.5 ДСТУ Б Д11-2 2013».
Пунктом 7.4 договору визначено, що усі спори, які пов'язані з цим договором, його укладенням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. У разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку по встановленій підвідомчості та підсудності такого спору в порядку, передбаченому діючим в Україні законодавством.
Позивач направив на адресу відповідача лист № 1754/ю від 05.06.2015 в якому вказав, що згідно аудиторського звіту від 09.04.2015 № 12-10/1 Державної фінансової інспекції в Миколаївській області обсяги та вартість виконаних робіт були завищені підрядником на суму 222 728,38 грн, у зв'язку з чим просив в 5-ти денний термін перерахувати зазначену суму на розрахунковий рахунок ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп».
Відповідачем не було надано відповіді на вищезазначену претензію з огляду на що, позивач вважає суму у розмірі 222 728,38 грн збитками, розмір та обґрунтованість яких встановлена аудиторським звітом.
Крім того, позивачем зазначено про те, що після проведеного ремонту покрівля ангару виявилася нездатною сприймати без руйнувань впливи, що виникають протягом встановленого терміну її експлуатації. Зокрема, була пошкоджена частина покрівлі площею 1250 м з ПВХ мембрани - частина відірвана (відсутня), частина знаходиться на покрівлі, але елементи кріплення порушені. Вказана частина покрівлі на даний момент свою функцію не виконує внаслідок чого відбувається протікання робочого цеху підприємства.
Відповідно ст. 859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати ст. 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Пунктами 1.2, 6.3.4 договору передбачено, що склад, обсяги та якість робіт, що доручаються до виконання підряднику, повинні відповідати чинним нормативним актам в галузі будівництва.
Пунктом 6.2.2 договору № 2908/243-12 від 29.08.2012 ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп», як замовнику, надано право вимагати від підрядника за рахунок останнього переробляти неякісно виконані роботи.
Відповідно до п. 6.3.7 договору, підрядник зобов'язаний за свій рахунок усувати недоліки (дефекти) виконаних неякісно та з відхиленням від проектно-кошторисної документації робіт.
На адресу ТОВ «Ріст» неодноразово надсилались листи щодо необхідності направлення повноважних представників для складення спільних актів з приводу пошкоджень та проведення ремонту покрівлі ангару, а саме: № 3773/5 від 13.12.2013, № 4094/5 від 18.12.2013 та № 3607 від 11.11.2014 р.
Однак, відповідач на звернення ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» не відповів, повноважних представників для складання актів виявлених недоліків не направив, не усунув недоліки та дефекти виявлені під час експлуатації покрівлі.
Для визначення причин, обсягів пошкоджень, а також вартості ремонтно-відновлювальних робіт покрівлі ангару цеху № 1, Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» було залучено незалежного експерта для проведення будівельно-технічного дослідження - ФОП Деменніков А.П., який має кваліфікацію судового експерта та свідоцтво на здійснення відповідної діяльності.
За результатами експертного дослідження у висновку № 106/15 від 29.09.2015, експертом зазначено наступне: робота виконана за договором № 2908/243-12 від 29.08.2012 на дефектній ділянці не відповідає Державним будівельним нормам; технологія по виконанню робіт при укладанні покрівельного матеріалу на існуючу покрівлю ангару цеху № 1 з боку ТОВ «Ріст» не додержана; обсяг пошкоджень частини поверхні покриття ангару з ПВХ мембрани складає 1250 м2; вартість ремонтно-відновлювальних робіт дефектної частини покрівлі ангару цеху № 1, що також відповідає розміру збитків завданих ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» в чинних на момент складання висновку цінах на будівельні матеріали і послуги складає 449 019,07 грн.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» не було усунуто за власний рахунок спричинених недоліків якості проведених будівельних робіт, то позивач змушений буде витратити на відновлення свого порушеного права суму у розмірі 449 019,07 грн, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що аудиторський висновок не є належним доказом завдання збитків позивачу, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції як на підставу для задоволення позовних вимог є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Також відповідачем зазначено про те, що позивачем не доведено завдання йому збитків у розмірі 449 019,07 грн з огляду на те, що висновок експерта не може слугувати підтвердженням позиції позивача, оскільки не встановив факту неякісного виконання робіт відповідачем та самого існування збитків.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Наразі, суд зауважує, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Спір між сторонами у даній справі стосується виконання умов договору підряду, а відтак предметом дослідження й встановлення є обставини щодо характеру та обсягу робіт, які є предметом договору; аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, відповідність вказаних робіт, їх об'єму та вартості умовам договору; встановлення фактів порушення господарського зобов'язання обома сторонами у даних спірних правовідносинах.
Щодо вимог про стягнення 222 728,38 грн збитків, які виникли у зв'язку з перевищенням обсягів та вартості виконаних робіт за договором № 2908/243-12 від 29.08.2012, то судом зазначається наступне.
За приписами пунктів 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Положеннями ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акти виконаних робіт за договорами є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період, а також вартість цих робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на виконання умов договору № 2908/243-12 від 29.08.2012 відповідачем були виконані, а позивачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 1 386 528,10 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий та червень 2013 року, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що в своїй позовній заяві позивач, як на підставу позовних вимог про стягнення 222 728,38 грн збитків, посилався на аудиторський звіт ДФІ в Миколаївській області № 12-10/1 від 09.04.2015, акт перевірки договірних цін та активів виконаних робіт на об'єктах та приписи ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
При цьому, господарський суд зазначає, що аудиторський звіт ДФІ в Миколаївській області № 12-10/1 від 09.04.2015 та акт перевірки договірних цін та активів виконаних робіт на об'єктах не є належним та допустимим доказом спричинення позивачу відповідачем збитків та їх розміру, оскільки він складений представниками ДФІ у Миколаївській області, які не є експертами або фахівцями у галузі будівництва та не попереджалися про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України; зроблені в ньому розрахунки нічим не обґрунтовані, що викликає сумнів у їх достовірності.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011, врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до п. 6 вказаного вище Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, в установленому порядку здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення: інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у підпункті 1 пункту 4 цього Положення; державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірку фактичної наявності цінностей.
Судом зазначається, що акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.
Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти на виконання договірних зобов'язань. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 922/2024/15).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди, а згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
З огляду на приписи ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє особу від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання позивача в обґрунтування позову про стягнення збитків на висновки перевірки ДФІ в Миколаївські області не можна вважати обґрунтованими, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 222 728,38 грн збитків.
Щодо вимог позивача про стягнення 449 019,17 грн збитків, які позивач має понести, у зв'язку з необхідністю переробити неякісно виконанні відповідачем роботи, то судом зазначається наступне.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 4, 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст. 13, 162 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі; причинно-наслідковий зв'язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.
Як встановлено вище, між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» (підрядник) було укладено договір № 2908/243-12 від 29.08.2012 з ремонту покрівлі ангару цеху № 1 ДП «Нарп» загальною площею 5825 м2.
Відповідачем на виконання умов договору № 2908/243-12 від 29.08.2012 були виконані, а позивачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 1 386 528,10 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий та червень 2013 року, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Позивачем зазначено, що після проведеного ремонту покрівля ангару виявилася нездатною сприймати без руйнувань впливи, що виникають протягом встановленого терміну її експлуатації. Зокрема, була пошкоджена частина покрівлі площею 1250 м з ПВХ мембрани - частина відірвана (відсутня), частина знаходиться на покрівлі, але елементи кріплення порушені. Вказана частина покрівлі на даний момент свою функцію не виконує внаслідок чого відбувається протікання робочого цеху підприємства.
Пунктом 6.2.2 договору № 2908/243-12 від 29.08.2012 замовнику, надано право вимагати від підрядника за рахунок останнього переробляти неякісно виконані роботи.
Відповідно до п. 6.3.7 договору, підрядник зобов'язаний за свій рахунок усувати недоліки (дефекти) виконаних неякісно та з відхиленням від проектно-кошторисної документації робіт.
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» неодноразово надсилались листи щодо необхідності направлення повноважних представників для складення спільних актів з приводу пошкоджень та проведення ремонту покрівлі ангару, а саме: № 3773/5 від 13.12.2013, № 4094/5 від 18.12.2013 та № 3607 від 11.11.2014 р.
В свою чергу, відповідач на звернення ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» не відповів, повноважних представників для складання актів виявлених недоліків не направив, не усунув недоліки та дефекти виявлені під час експлуатації покрівлі.
В матеріалах справи наявне проведене позивачем експертне дослідження, згідно якого вартість відновлювальних робіт на пошкодженій ділянці становитиме 449 019,07 грн, в підтвердження чого долучено до матеріалів справи експертний висновок № 106/15 від 29.09.2015.
У відповідності до ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно положень ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Отже, вказаною нормою прямо передбачені обов'язкові дії сторін у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи.
Судом, з метою визначення якості проведених будівельних робіт, визначення обсягів та вартості фактично виконаних робіт, а також визначення вартості проведення відновлювальних будівельних робіт були призначені дві судові експертизи.
У висновку будівельно-технічної експертизи Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз не надано відповіді на поставлені судом питання, з огляду на відсутність необхідних вихідних даних.
У висновку № 125-051 судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни частково надано відповідь на поставлені судом питання.
Зокрема, судовим експертом Лесків Світланою Анатоліївною по першому питанню було зазначено, що розбіжність між вартістю виконаних робіт, згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий, червень 2013 року та вартістю фактично виконаних робіт, станом на час проведення експертизи, складає суму у розмірі 313 030,1 грн.
По другому питанню встановленою, що в акті виконаних робіт підрядника та в локальному кошторисі договірної ціни станом на 26 жовтня 2012 року на роботу по улаштуванню покриття покрівлі з ПВХ мембрани насухо із зварюванням полотнищ у стиках, використана розцінка E11-36-4, що використовується для облаштування покриття підлоги із лінолеуму, що не відповідає технологічному процесу виконання робіт по улаштуванню покриття покрівлі з ПВХ мембрани насухо із зварюванням полотнищ у стиках, що веде до збільшення вартості робіт.
По третьому та четвертому питанню встановлено, що фактично роботи по улаштуванню покриття покрівлі з ПВХ мембрани насухо із зварюванням полотнищ у стиках ангару цеху №1, виконане по існуючому покритті із листів профільного металевого настилу, що не відповідає Державним будівельним нормам України, та є порушенням вимог нормативних документів в галузі будівництва щодо технології виконання робіт, а саме СОУ Б Д.2.7-31159868-002:2011, так як улаштування м'якої покрівлі мембранного типу із рулонного полівінілхлоридного покриття, необхідно укладати на рівну поверхню цементної або асфальтобетонної стяжки, як передбачено вимогами нормативних документів.
По п'ятому та шостому питанню визначено, що роботи по улаштуванню покриття покрівлі з ПВХ мембрани насухо із зварюванням полотнищ у стиках ангару цеху №1, виконані по існуючому покриттю із листів профільного металевого настилу, що не відповідає Державним будівельним нормам України, та є порушенням вимог нормативних документів в галузі будівництва щодо технології виконання робіт, а саме СОУ Б Д.2.7-31159868-002:2011, а також є причинним зв'язком між відхиленнями від вимог нормативних документів, технології виконання робіт з боку ТОВ «Ріст» за договором підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012 та пошкодженнями покрівлі ангару цеху №1, та являється причиною пошкоджень покрівлі ангару цеху №1.
По сьомому та восьмому питанню встановлено, що виконання робіт по капітальному ремонту покриття покрівлі ангару цеху №1, згідно Договору підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012 підрядником ТОВ «Ріст», виконане з порушенням вимог нормативних документів в галузі будівництва щодо технології виконання робіт, а саме СОУ Б Д.2.7-31159868-002:2011, тому можливо віднести технічний стан покрівлі на даний час до непридатного до нормальної експлуатації , в зв'язку з тим, що відсутні притискні планки, та в будь - який час при посиленні вітру можливо порушення цілісності покриття покрівлі.
По дев'ятому питанню експертом надано відповідь, що вартість відновлювальних робіт може бути встановлена тільки після надання розробленої проектної документації.
По десятому, одинадцятому та дванадцятому питанню експерт, зокрема, звертає увагу на відсутність договору підряду № 22/08-п від 22.08.2014, проте даний номер договору було вказано помилково, а відновлювальні роботи, про які йдеться мова, фактично виконувались на підставі договору № 56-16 від 04.04.2016р., який був укладений між ДП «Нарп» та ТОВ «Технопарк груп».
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши наданий суду висновок експерта в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, господарський суд дійшов висновку, що експертом не було надано повної та точної відповіді на порушені питання. Проте, з експертного висновку вбачається, що відповідачем роботи згідно умов договору підряду № 2908/243-12 від 18.12.2012 були виконані з порушенням Державних будівельних норм України, а також встановлено причинний зв'язок між відхиленнями від вимог нормативних документів, технології виконання робіт з боку ТОВ «Ріст» за договором підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012 та пошкодженнями покрівлі ангару цеху №1, і останнє являється причиною пошкоджень покрівлі ангару цеху №1.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про доведеність факту порушення ТОВ «Ріст» Державних будівельних норм України, технології виконання робіт з боку ТОВ «Ріст» за договором підряду № 2908/243-12 від 29.08.2012, наслідком чого стало пошкодженнями покрівлі ангару цеху №1.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України); правові наслідки, зокрема, такі як відшкодування збитків настають у випадку порушення зобов'язання (ст.611 ЦК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Водночас, за змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Згідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Так, в розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.
Крім того, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. (з відповідними змінами) вказано, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність, а також гаданий розмір, обґрунтованим розрахунком та доказами на його підтвердження (постанова Верховного Суду України від 25.08.2009 у справі №9/16/6/13/14/1593).
Судом встановлено, що 04.03.2016 між Державним підприємством «Миколаївський авіаційний завод «Нарп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопарк груп» було укладено договір підряду № 56-16 від 04.03.2016 (з урахуванням умов додаткової угоди № 2 від 28.09.2016) відповідно до умов якого сторонами було погоджено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установленому цим договором строк підрядні роботи з ремонту рулонної покрівлі куполу ангару цеху № 1, загальною площею 1 102,5 м2 за адресою: ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп», м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4, кошторисна вартість 315 054,00 грн. Підрядник виконує додаткові роботи з ремонту рулонної крівлі куполу ангару цеху № 1, кошторисною вартістю 33 946,00 грн.
За умовами п. 4.1 договору, договірна ціна всього за цим договором згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору становить суму у розмірі 352 000,00 грн.
З наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 1867 від 24.05.2016, № 3097 від 26.07.2016, № 3513 від 17.08.2016 на виконання умов договору підряду № 56-16 від 04.03.2016 позивачем на рахунок ТОВ «Технопарк Груп» були перераховані кошти у розмірі 352 000,00 грн.
Також, на виконання зобов'язань по договору підряду № 56-16 від 04.03.2016, сторонами було підписано акт приймання-виконання будівельних робіт № 81 від 08.12.2016.
Отже, позивачем з метою відновлення свого порушеного права були понесені витрати у розмірі 352 000,00 грн.
Дослідивши все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що вартість збитків, пов'язаних з відновленням даху ангару № 1, складає суму у розмірі 352 000,00 грн, які і підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наразі, господарський суд зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками та неправомірними винними діями відповідача полягає в тому, що фактично наведені вище збитки (вартість відновлювальних робіт куполу ангару цеху № 1) були спричинені саме неналежним виконанням ТОВ «Ріст» підрядних робіт в межах договору підряду № 2908/243-12 від 18.12.2012.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судових витрат на сторін в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТ» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 25412904) на користь Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4, код ЄДРПОУ 09794409) 352 000,00 грн збитків, судовий збір у розмірі 5 282,00 грн та витрати пов'язані з проведенням експертних досліджень у розмірі 14 344,44 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп» (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4, код ЄДРПОУ 09794409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТ» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 25412904) витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3 195,58 грн.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено та підписано 12.12.2018
Суддя Спичак О.М.