Справа № 177/1760/18
Провадження № 2/177/1049/18
Іменем України
28 листопада 2018 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -
14.09.2018 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним кредитний договір № 3569602452/119012 від 07.07.2018, укладений між ним та відповідачем.
В обґрунтування позову вказував, що 07.07.2018 між ним та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено кредитний договір № 3569602452/119012 від 07.07.2018, відповідно до п. 1.1 якого відповідач надає йому фінансовий кредит в розмірі 1000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а він зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані відсотки за користування кредитом. Складовою даного договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.
Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», вказував, що відповідач не повідомив його в письмовій формі інформацію визначену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач стверджував, що вказаний кредитний договір він не підписував, оскільки не мав електронного цифрового підпису. Відповідно ним не узгоджено предмет, ціну та строк даного договору, а тому просив визнати його недійсним.
Відповідач позов не визнав. Надав відзив, в якому вказав про безпідставність, необґрунтованість вимог позивача, в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову вказував, що 07.07.2018 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3569602452/119012, відповідно до умов якого товариство надало позивачу грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.
Договір укладено між сторонами відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною. Оферта (пропозиція) укласти договір розміщена на сторінці відповідача в мережі Інтернет на сайті https:www.eurogroshi.com.ua. На вказаній сторінці розміщена інформацію про товариство, зокрема скановані копії правовстановлюючих документів, пропозиції щодо видачі кредитів, тощо. Прийняття пропозиції відбувається, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, з зазначенням в ній бажаної суми кредиту, та її підписання в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто за допомогою аналога власноручного підпису.
Угода про використання аналога власноручного підпису (АВП) розміщена на сайті товариства та згідно її умов підписання документів здійснюється аналогом власноручного підпису, який підтверджує авторство, цілісність та незмінність заявок. Отримання документу підписаного АВП юридично є еквівалентним отриманню заявки з власноручним підписом (а.с. 33-37).
Оскільки позивач ОСОБА_1 заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію оферти та приєднався до умов публічного договору, щодо правил та оформлення і видачі кредитів, які підписав електронним підписом - аналогом власноручного підпису, фактично вільно прийнявши умови договору, тому відповідач вважав, що підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав на не доведення відповідачем ознайомлення його з даними Порядку і умов надання відповідачем кредитних коштів. З ним не було погоджено умов надання та повернення кредиту, його розміру та розміру відсотків, оскільки в нього відсутній електронний цифровий підпис та будь-які сертифікати ключа ЕЦП, що унеможливлювало підписання ним договору.
Позивач до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 48).
Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві (а.с. 38).
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності, визначившись з характером правовідносин між сторонами та нормою права, яка підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.07.2018 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (а.с.19-22) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту,який складається з Індивідуальної частини договору № 3569602452/119012 та Публічної пропозиції (а.с. 28-37), відповідно до умов якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 1000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а він зобов'язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 11).
Відповідно до п.1.2. договору кредит надано на строк 30 днів, тобто до 05.08.2018.
Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом передбачені відсотки - 693,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,9 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Додатком № 1 до договору визначено орієнтовну сукупну вартість кредиту (а.с. 16).
Згідно з п. 1.4-1.5. договору кредит надавався клієнту ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної ним, при цьому датою укладення цього договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (а.с. 11).
Пункт 7 Договору «реквізити та підписи сторін» містить рахунок позичальника, а також електронний підпис 86744 (а.с. 15).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину,яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 1055 ЦК України, для кредитного договору законом визначена обов'язкова письмова форма.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 7, 8 Закону України «про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
На виконання вимог закону відповідачем на своїй сторінці в мережі Інтернет на сайті https:www.eurogroshi.com.ua/ розміщено публічну пропозицію (договір оферти), який є публічним договором, в розумінні ст. 633 ЦК України.
Права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Умовами спірного договору визначено, що клієнт виконує дії передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті товариства https:www.eurogroshi.com.ua/.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
Отже, вказане положення законодавства передбачає альтернавні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає п. 2.1-2.2 Публічної пропозиції (договору оферти) (а.с. 28).
Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання фінансового кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису 86744, в порядку визначеному ст. 12 Закону та п.2.2. Публічної пропозиції (Договору оферти).
На підтвердження факту укладення даного договору позивачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також зазначення в договорі картки на яку здійснювалося перерахування коштів за договором та існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.
Доводи позивача про те, що він не ознайомлений з договором оферти, спростовуються проведенням ним дій відповідно до нього та оформлення заявки на отримання кредиту, що підтверджується наявністю у нього тексту індивідуальної частини договору (а.с. 11-15).
Твердження позивача про те, що вказаний договір недійсний, оскільки не підписаний ним у зв'язку з відсутністю в нього електронного цифрового підпису, відповідного сертифікату до нього, суд розцінює критично, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом 86744, що є одним із належних способів підписання електронного договору в розумінні ст. 12 Закону.
Твердження позивача про те, що ним не погодженого істотні умови договору кредиту, договір не містить відомостей необхідних згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд розцінює критично, оскільки дані доводи спростовуються текстом договору та додатком до нього, в яких чітко викладені умови договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошима та відповідальність за порушення умов договору (п. 1.2-1.5, 4.3. Договору). Зміст договору містить всю необхідну передбачену законом інформацію про відповідача та інформацію щодо сукупної вартості кредиту (а.с. 16).
У зв'язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, звільненому від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя С.А. Суботіна