Справа № 492/2027/18
Провадження № 2/492/813/18
про залишення позовної заяви без руху
11 грудня 2018 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за ним право власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,49 га кадастровий номер 5120410100:01:0010587, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Арцизької міської ради Одеської області, земельної ділянки площею 1,55 га кадастровий номер 5120410100:01:0010116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Арцизької міської ради Одеської області, які залишилася після смерті її матері ОСОБА_2, померлої 03.04.2010 р., посилаючись на те, що її померла матір була власницею зазначених земельної ділянки на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки. Після смерті спадкодавця, позивач вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері, але отримати відповідне свідоцтво на зазначене майно не змогла через відсутність правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом - ЦПК України).
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, однак позивачем в позовній заяві не зазначено коло спадкоємців; чи є спадкоємці тієї ж самої черги; чи є серед спадкоємців особи, що володіють правом на обов'язкову частку в спадщині; чи не було відмови від спадщини з боку кого-небудь із спадкоємців; чи немає підстав для усунення позивача від права на спадкування (ст. 1224 ЦК України).
Зі змісту позовних вимог неможливо визначити: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно узагальнення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вирішуючи питання про те, що до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно врахувати наступне.
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема ЗУ «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.
Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.
Однак, звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивач не виклав обставин та не зазначив доказів отримання письмової відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину.
Суддя звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно положень ст. 34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.
Відповідно до п. 11 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно врахувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підстав статей 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» видається нотаріусами.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Разом з тим, одним із обов'язків нотаріуса є сприяння суб'єктам цивільних правовідносин у здійсненні їх прав та захисті їх законних інтересів. Законодавством України поряд з вчиненням нотаріальних дій нотаріусам надано повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону № 834-VІІІ від 26 листопада 2015 року (далі - Закон № 1952 - IV).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1952 - IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок № 296/5), зокрема главою 10 розділу ІІ. Так, підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця та на майно, крім випадків державної реєстрації права власності на нерухоме майно без видачі документа, що посвідчує таке право. За таких умов нотаріальна дія щодо нерухомого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника свідоцтва, яке залишається у справах нотаріуса.
Згідно із вимогами статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину серед іншого перевіряє склад спадкового майна.
В частині 1 статті 182 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із статтею 3 Закону № 1952 - ІV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, коли для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріусу подається документ, що підтверджує факт набуття (виникнення) права власності у спадкодавця на таке майно, з відповідними відомостями про державну реєстрацію прав на таке майно відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їх набуття (виникнення), то нотаріусом приймаються ці документи для вчинення відповідної нотаріальної дії.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно із пунктом 66 Порядку № 1127 звернутись до суб'єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 1952-ІV, заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.
В пункті 66 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:
- документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Чинними нормативно-правовими актами не встановлено вимог до форми і змісту документа, що містить відомості про склад спадкоємців. Такий документ може бути виданий у довільній формі (лист, довідка) на підставі матеріалів спадкової справи. Враховуючи вимоги пункту 66 Порядку № 1127, достатньо, щоб цей документ містив відомості про кількісний склад спадкоємців, а також про особу спадкоємця-заявника.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Враховуючи вимоги пункту 53 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).У зв'язку з створенням Державного земельного кадастру, запровадженням нових правил реєстрації земельних ділянок та прав на них дублікати державних актів на право власності на земельну ділянку у зв'язку з їх втратою, пошкодженням чи зіпсуванням не видаються.
Якщо Державний акт на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, реєстрація яких була проведена до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення було втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, позивачеві необхідно отримати у відповідному відділі Держгеокадастру, за місцем знаходження земельної ділянки, копію примірника втраченого пошкодженого чи зіпсованого державного акта. Далі подати оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцем знаходження нерухомого майна. В оголошенні обов'язково мають бути зазначені відомості щодо назви втраченого документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (не застосовується у випадках пошкодження чи зіпсування Державного акта).
Щоб зареєструвати земельну ділянку, як об'єкт, потрібно перш за все сформувати її та отримати витяг із Державного земельного кадастру. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку. Складовою частиною витягу є кадастровий номер земельної ділянки. Кадастровий номер означає, що інформацію про конкретну земельну ділянку і про право на неї конкретної людини внесено до системи кадастру. Тобто держава визнала конкретну особу власником і зобов'язана захищати її право власності.
Кадастровий номер означає, що межі певної ділянки вже ніхто не змінить і що її власник не втратить її через підробку документів шахраями.
Якщо Державний акт про право власності наявний, але в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, в таких випадках власникам земельних ділянок необхідно вчинити дії щодо присвоєння кадастрового номера та реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Для присвоєння кадастрового номера необхідно звернутися до управління Держгеокадастру з заявою щодо присвоєння кадастрового номера.
Отримавши всі вище перераховані документи слід звертатись до будь-якого державного реєстратора в межах області, де знаходиться земельна ділянка для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
За результатами розгляду поданих документів державний реєстратор проводить державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Підтвердженням факту реєстрації прав власності на земельну ділянку у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно є витяг, який може бути видано в паперовій формі за бажанням заявника, який засвідчується підписом та печаткою державного реєстратора. Документи сформовані за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній чи паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Для проведення усіх визначених дій позивач у відповідні органи не звертався, тому його звернення до суду є передчасним.
У разі наявності у позивача копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.
Таким чином, позивач передчасно звернувся до суду з вказаним позовом, доказів які б свідчили про неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину суду не надано.
Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про прийняття позовної заяви та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи викладене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, вважаю за необхідне попередити позивача, що в разі не усунення порушень закону, допущенних при подачі позовної заяви до встановленого законом строку, позов буде вважатися не поданим, та повернутий позивачу.
Також, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Також, вважаю за необхідне роз'яснити позивачці, що термін «зазначення доказів» слід розуміти як робити якусь позначку; позначати, записувати з метою указати, пишучи, указувати, висловлювати думку, звертати увагу на що-небудь, та в жодному разі не слід розуміти як «надання доказів», оскільки надання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, про що також зазначив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 12 червня 2009 року № 2.
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_3