Справа № 638/8243/18
Провадження № 2/638/3761/18
05 грудня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Кириллової К.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» про поновлення на роботі, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», в якому просить визнати наказ державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» від 21.05.2018 року №70-к про припинення трудового договору (контракту) незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; поновити його на роботі у державному підприємстві «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на посаді начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» з 22.05.2018 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 13.05.2016 року він працював на посаді начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО». 21.05.2018 року відповідач наказом №70-к від 21.05.2018 року про припинення трудового договору (контракту) звільнив позивача з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для скорочення посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України визначено зменшення кількості працівників та важкий фінансовий стан, що склався у лісгоспі, що на думку позивача не відповідає дійсності. Вказує, що чистий фінансовий результат (прибуток) відповідача за 2016 рік склав 853 000 грн., за 2017 рік - 3680 000 грн. Також вказує, що крім посади позивача будь-які інші посади на підприємстві не були скорочені, тому обставини, на які посилається відповідач як на підставу для проведення скорочення, фактично не існували та будь-які зміни в організації праці та виробництва відповідача не відбулися. Зазначає також, що відповідачем були порушені норми КЗпП України, які регламентують порядок звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штату, оскільки на момент ухвалення наказів від 14.11.2017 року №208 та від 21.05.2018 року №25 у відповідача існувала посада провідного інженера з підготовки кадрів, яка не підлягала скороченню; ця посада у кількості однієї одиниці включена безпосередньо до складу відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи. Вказану посаду обіймала ОСОБА_3 Однак на день звільнення позивача на посаді провідного інженера з підготовки кадрів працювала вже зовсім інша особа - ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_3 була звільнена за угодою сторін 08.05.2018 року на підставі наказу від 08.05.2018 року №61-к, після чого на посаду провідного інженера з підготовки кадрів було прийнято ОСОБА_4 Зазначає, що до моменту звільнення позивача у ДП «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» з'явилась вакантна посада провідного інженера з підготовки кадрів, роботу на якій йому повинні були запропонувати, однак відповідач цього не зробив. Враховуючи викладене вказує, що відповідач не виконав вимоги частини 2 ст.40 КЗпП України, чим грубо порушив трудові права ОСОБА_1, внаслідок чого наказ про звільнення позивача від 21.05.2018 року №70-к вважає незаконним, прийнятим всупереч вимогам КЗпП України та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого ДП «Жовтневе лісове господарство» заперечує проти позовних вимог позивача, виходячи з того, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, підприємству надано свободу в прийнятті рішень стосовно складу штатного розпису. Згідно з наказом №50 від 27.02.2015 року на підприємстві був організований відділ з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи. До складу відділу входили - провідний юрисконсульт, інженер І категорії з підготовки кадрів, інженер І категорії з комп'ютерних систем, секретар. Очолював створений відділ начальник відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи, посаду якого було введено зазначеним наказом. З огляду на те, що відповідач є державним підприємством та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України питання щодо кадрового забезпечення підприємства вирішуються з огляду на «Нормативи чисельності працівників підприємства лісового господарства», згідно з якими в підрозділі кадрів підприємства з чисельністю працюючих понад 200 чоловік передбачається від 1,5 до 1,7 штатної одиниці працівників підрозділу кадрів, яка залежить від кількості самостійних структурних підрозділів підприємства. Також вказує, що у Нормативі зазначено чіткий перелік назв професій працівників відділу кадрів, серед яких зазначені інженер з підготовки кадрів та інспектор з кадрів. Вказує, що у своїй діяльності відповідачу необхідно спиратись на Галузеву угоду між Державним агентством лісових ресурсів України і профспілкою працівників лісового господарства України, згідно додатку до якої посада начальника відділу з кадрового забезпечення або начальника відділу кадрів підприємств держлісгоспів, відсутня. Враховуючи викладене, відповідач був змушений привести свій штатний розпис до нормативів чисельності працівників підприємств лісового господарства, що було одним з підґрунтя для прийняття рішення про скорочення чисельності працівників у 2017 році. У червні 2017 року відповідач направив повідомлення до первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» із зазначенням щодо планів скорочення чисельності працівників на підприємстві. Після отримання відповіді профспілкової організації у жовтні була скорочена посада заступника директора. У листопаді відповідач прийняв рішення про розформування відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи, та скорочення посади начальника відділу. 14.11.2017 року відповідач видав наказ №2018 «Про скорочення чисельності робітників ДП «Жовтневий лісгосп», яким зазначив, що з 15.01.2018 року скорочується посада начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи та з 15.01.2018 року розформовується зазначений відділ і вносяться відповідні зміни до штатного розпису. Того ж дня відповідач направив подання голові профспілкового комітету про надання згоди на скорочення посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи, відповідь на яке було отримано 27.12.2017 року через відсутність позивача на роботі. 14.11.2017 року було роздруковане попередження позивачу про скорочення його посади з 15.01.2018 року, де було зазначено про відсутність на той час вакантних посад, які відповідають його кваліфікації. Ознайомити позивача з вказаним попередженням не виявилося можливим, через перебування його на лікарняному. 15.11.2017 року підприємством на домашню адресу позивача було направлено лист з копією наказу №208 від 14.11.2017 року та попередження про скорочення посади, який після спливу строку зберігання було повернуто поштовим відділенням. До 26.12.2017 року позивач перебував на лікарняному, після виходу з якого 26.12.2017 року відмовився ознайомлюватись з вказаним наказом та повідомленням, що було зафіксовано відповідним актом. 26.12.2017 року відповідач направив подання голові профспілкового комітету про надання згоди на звільнення позивача. Строк скорочення посади було перенесено на 26.02.2018 року, про що видано наказ №25 від 21.02.2018 року. В період до 17.01.2018 року позивач перебував у щорічній відпустці, в період з 23.02.2018 року по 18.05.2018 року позивач перебував на лікарняному, після виходу з якого 21.05.2018 року було видано наказ про його звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з яким позивач ознайомився, з ним було проведено остаточний розрахунок та видана трудова книжка. Вказує, що на момент виходу позивача з лікарняного вакансії провідного інженера з підготовки кадрів не існувало оскільки звільнення провідного інженера кадрів відбулось 08.05.2018 року, а сама вакансія утворилась вже після спливу двомісячного строку попередження про вивільнення з роботи, визначеної дати скорочення посади позивача. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого він не визнає та відхиляє заперечення відповідача, наведені у відзиві, зазначаючи, що обставини, викладені у відзиві, не мають відношення до предмету спору. Вказує, що звільнення провідного інженера з підготовки кадрів відбулося 08.05.2018 року, у період коли позивач перебував на лікарняному, а сама вакансія провідного інженера з підготовки кадрів на підприємстві утворилась після спливу двомісячного строку попередження про вивільнення з роботи, визначеної дати скорочення посади начальника відділу та розформування відділу з кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи. Вказує, що мав право у першу чергу на зайняття посади інженера з підготовки кадрів. При цьому відповідного повідомлення про наявність вакантної посади інженера з підготовки кадрів з пропозицією зайняти цю посаду та надати строк для надання відповіді на таку пропозицію відповідач позивачу не надіслав.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, викладені у позові, у повному обсязі з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.
Представники відповідача у судовому засіданні 04.10.2018 року проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві. В подальшому в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.
Судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов'язано відповідача надати у судове засідання завірену належним чином копію наказу від 08.05.2018 р. № 61-к про припинення трудового договору провідного інженера з підготовки кадрів ОСОБА_3 та завірену належним чином копію наказу про прийняття на посаду провідного інженера з підготовки кадрів ОСОБА_4 Представники відповідача у судовому засіданні зобов'язались надати копії витребуваних наказів, але в подальшому в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та згідно з ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що наказом №50 від 27.02.2015 року в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, та для впорядкування штатного розпису лісгоспу з 01.03.2015 року на Державному підприємстві «Жовтневе лісове господарство» вирішено організувати відділ з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи в складі - провідний юрисконсульт, інженер І категорії з підготовки кадрів, інженер І категорії з комп'ютерних систем, секретар; з 01.03.2015 року ліквідувати посаду провідного інженера з підготовки кадрів та ввести посаду начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи (а.с.49).
Відповідно запису у трудовій книжці позивача ОСОБА_1, останній згідно наказу №85-к від 12.05.2016 року прийнятий на посаду начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ДП «Жовтневе лісове господарство» (а.с.7).
У червні 2017 року відповідач направив повідомлення до голови первинної профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» із зазначенням щодо планів скорочення чисельності працівників на підприємстві, що підтверджується письмовим повідомленням №484/08 від 16.06.2017 року (а.с. 50).
Згідно витягу із протоколу Спільного засідання профкому та адміністрації ДП «Жовтневе лісове господарство» №9 від 21.06.2017 року, рекомендовано при скороченні штату використати ст.42 КЗпП України «Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці»; відповідно до ст.49 не пізніше як за два місяці попереджати персонально працівників про подальше звільнення (а.с.51).
Відповідно до наказу №208 від 14.11.2017 року у зв'язку зі зменшенням чисельності працівників, важким фінансовим станом, що склався на підприємстві, у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України було скорочено з 15.01.2018 року посаду Начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи (а.с.23).
14.11.2017 року було винесене попередження позивачу про скорочення його посади з 15.01.2018 року, де було зазначено про відсутність на той час вакантних посад, які відповідають його кваліфікації (а.с.53). Ознайомити позивача з вказаним попередженням не виявилося можливим, через відсутність його на робочому місці, про що складено відповідний акт від 14.11.2017 року (а.с.54).
15.11.2017 року на домашню адресу позивача підприємством було направлено лист з копією наказу №208 від 14.11.2017 року та попередження про скорочення посади, який після спливу строку зберігання було повернуто поштовим відділенням на адресу підприємства, що підтверджується копією конверта та зворотного поштового повідомлення з відміткою про причину повернення: «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 55).
Повідомленням №960/08-04 від 14.11.2017 року голову профсоюзного комітету ДП «Жовтневий лісгосп» повідомлено про скорочення посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи (а.с.56).
15.11.2017 року головою профспілки винесено подання, яким запрошено позивача на розширене засідання профспілкового комітету та адміністрації для розгляду подання від 14.11.2017 року №959/08-04 «Про скорочення посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи» (а.с.57) Згідно копії конверту та зворотного поштового повідомлення з відміткою про причину повернення : «за закінченням терміну зберігання». (а.с.58).
Сторонами не оспорюється той факт, що до 26.12.2017 року позивач перебував на лікарняному.
26.12.2017 року після виходу з лікарняного позивач відмовився ознайомлюватись з наказом №208 від 14.11.2017 року та попередженням, що було зафіксовано відповідним актом (а.с.60).
26.12.2017 року відповідач направив подання голові профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.64).
26.12.2017 року головою профспілки винесено подання, яким запрошено позивача на розширене засідання профспілкового комітету та адміністрації для розгляду подання від 14.11.2017 року №960/08-04 «Про скорочення посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи», від підпису про ознайомлення з яким позивач відмовився (а.с.61).
Згідно витягу із протоколу засідання профспілкового комітету від 26.12.2017 року ухвалено надати згоду на звільнення за скороченням штату посади начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням йому гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством (а.с.62).
Наказом №25 від 21.02.2018 року у зв'язку з відмовою начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ОСОБА_1 ознайомитись з наказом №208 від 14.11.2017 року «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп» і отримати копію цього наказу, в день виходу на роботу, 26.12.2016 року, після хвороби, було внесено зміни в наказ №208 від 14.11.2017 року «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп» і скорочено посаду Начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи з 26.02.2018 року (а.с.24).
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що позивач в період з 26.02.2018 року по 26.03.2018 року, з 27.03.2018 року по 03.05.2018 року, 04.05.2018 року по 18.05.2018 року перебував на лікарняному.
Наказом ДП «Жовтневе лісове господарство» №70-к від 21.05.2018 року припинено трудовий договір (контракт) з ОСОБА_1, начальником відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку скороченням штату працівників. Зазначений наказ містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ним 21.05.2018 року (а.с.15).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно зі ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Так, статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 ЗУ «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Відповідно до абз.1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Виходячи з наведеного, у вказаній категорії справ суд зобов'язаний перевірити підстави для звільнення (чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників), а також чи було роботодавцем дотримано процедуру вивільнення працівника (чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення).
Суд вважає встановленим та підтвердженим матеріалами справи дотримання відповідачем правових приписів ч.1 ст.49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Щодо визначеної у ч.3 ст.49-2 КЗпП України необхідності з боку роботодавця запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, суд виходить з наступного.
Обов'язок роботодавця запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації обумовлений наявністю такої роботи (посади) на підприємстві, в установі, організації. Відповідно, якщо інша робота на підприємстві відсутня, то на роботодавця такий обов'язок не може бути покладений.
Як вбачається зі змісту позову, та не заперечується представниками відповідача вакансія провідного інженера з підготовки кадрів на підприємстві відповідача хоч і утворилась після спливу двомісячного строку попередження про вивільнення з роботи ОСОБА_1, визначеної дати скорочення посади начальника відділу та розформування відділу з кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи, однак звільнення провідного інженера з підготовки кадрів відбулося 08.05.2018 року, до видання оскаржуваного наказу, яким ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади, тобто до 21.05.2018р.
При цьому , суд звертає увагу, що питання щодо можливості переведення позивача на вказану вище вакантну посаду провідного інженера з підготовки кадрів, з врахуванням наявного у нього фаху, спеціальності, освіти, стажу та досвіду роботи повинні бути обговорені і остаточно вирішені після того, як вакантні посади будуть йому фактично запропоновані, що з боку відповідача зроблено не було. Представники відповідача в судовому засіданні повідомили, що ДП «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» не надсилали на адресу ОСОБА_1 жодної пропозиції про його переведення на вакантну посаду провідного інженера з підготовки кадрів, яка утворилась 08.05.2018 року після звільнення ОСОБА_3 Безпосередньо факт звільнення ОСОБА_3 08.05.2018 р. та прийняття на вивільнену посаду ОСОБА_4, а отже наявність відповідних наказів про це представники відповідача в судовому засіданні підтвердили, але витребуваних судом наказів не надали та в судове засідання після оголошеної перерви не з'явились, причину неявки не повідомили.
Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тому суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 посаді начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО».
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_1 A, N 303-A, параграф 29).
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача з займаної посади з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, а отже наказ №70-к від 21.05.2018 року підлягає скасуванню як незаконний й позивача слід поновити на роботі з дати звільнення, тобто з 22.05.2018 року.
Відповідно до ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у державному підприємстві «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на посаді начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» з 22.05.2018 року.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, Конституції України, ст.ст. 40, 49-2, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» про поновлення на роботі - задовольнити повністю.
Визнати наказ державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» від 21.05.2018 року №70-к про припинення трудового договору (контракту) незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання.
Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на роботі у державному підприємстві «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00993165, м.Харків, вул.Сериківська буд.36) на посаді начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» з 22.05.2018 року.
Стягнути з Державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00993165, м.Харків, вул.Сериківська буд.36) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «ЖОВТНЕВЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00993165, м.Харків, вул.Сериківська буд.36) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення буде складено 10.12.2018 року.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк