Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 303/4347/16-ц
провадження № 61-33974св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача - Дурдинець Руслана Юріївна,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2017 року у складі судді Слюсарчука В. М. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором від 02 травня 2008 року в сумі 12231,84 грн та 1378 грн судового збору.
Позов мотивовано тим, що на підставі укладеного 02 травня 2008 року з банком кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 1600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В порушення умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки не здійснював, у зв'язку з чим, станом на 30 червня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 12 231,84 грн, яка складається з: 1560,22 грн - заборгованість за кредитом; 6947,86 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2903,20 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно: 250 грн - штраф (фіксована частина), 570,56 грн - штраф (процентна складова).
Вказану заборгованість банк просив стягнути з відповідача в судому порядку.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених ним вимог.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені ними рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, не визначили моменту недотримання боржником строку погашення чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності, не врахували підстави для переривання строку позовної давності, зокрема те, що 07 грудня 2013 року відповідач здійснив останню сплату в рахунокпогашення заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності та визнання боржником боргу.
На підставі частин першої та третьої статті 264 ЦПК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, строк позовної давності у цій справі має обчислюватися з 07 грудня 2013 року.
Тобто, ПАТ КБ «ПриватБанк» у липні 2016 року звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.
Судами попередніх інстанцій не застосовано положення статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, яка розповсюджується на дані правовідносини, у зв'язку із чим дійшли помилкового висновку про пропуск строку позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що на підставі укладеного 02 травня 2008 року з банком кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 1600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно наданого банком розрахунку, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 30 червня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 12 231,84 грн, яка складається з: 1560,22 грн - заборгованість за кредитом; 6947,86 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2903,20 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно: 250 грн - штраф (фіксована частина), 570,56 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З вимогою про стягнення вказаної заборгованості банк звернувся до суду у липні 2016 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).
Суд установив, що право банку на звернення до суду за захистом свого порушеного права виникло 01 грудня 2009 року, з моменту здійснення останнього платежу, тобто строк позовної давності сплив у грудні 2012 року включно.
Банк звернувся до суду з позовом у липні 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують. Позивачем не доведено факту дотримання ним строку позовної давності або поважних причин, які б могли стати підставою для його поновлення.
Доводи касаційної скарги про переривання строку позовної давності відповідно до частин першої та третьої статті 264 ЦПК України з тих підстав, що 07 грудня 2013 року відповідач здійснив останню сплату в рахунок погашення заборгованості є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний платіж був здійснений поза межами трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим переривання вказаного строку у зв'язку із вчиненням вказаного платежу не відбулось.
Суди правильно виходили з того, що переривання строку позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
Аргументи касаційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які належним чином перевірені під час апеляційного розгляду справи та, обґрунтовані висновки щодо яких викладені у мотивувальній частині постановленої апеляційним судом ухвали.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська