Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 756/7916/15-ц
провадження № 61-31761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач 1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна,
відповідач 2 - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
представники відповідача 2: Патенко АнатолійВолодимирович, Матійко Дмитро Валентинович, Головко Олександр Сергійович, Ларченко Ірина Миколаївна, Гладченко Дмитро Валерійович, Сидоренко ЮліяАнатоліївна, Кондяков Андрій Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Тітової М. Ю. від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А. від 28 вересня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г., публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМ» (далі - ТОВ «МАКСИМ») та акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), який в подальшому змінив назву на ПАТ «Банк Форум», було укладено кредитний договір № 289/04/00-KL, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом в сумі 600 000 грн. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
18 вересня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ШепелюкО. Г. вчинив виконавчий напис № 1554 про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, для задоволення вимог кредитора в розмірі 5 731 001,44 грн, про який позивачу стало відомо лише 10 серпня 2014 року.
Посилаючись на відсутність доказів, які б підтверджували безспірність боргу, а також на недотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з не направленням на адресу іпотекодавця вимоги про усунення порушень, ОСОБА_1 просив визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. від 18 вересня 2009 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1, який зареєстрований в реєстрі за № 1544, таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності відповідачем безспірності суми заборгованості, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, а також направлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
У жовтні 2017 року ПАТ «Банк Форум» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вважаючи недоведеною безспірність суми заборгованості, в рахунок погашення якої нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахували, що судовий спір між сторонами кредитного договору про стягнення заборгованості відсутній, а нарахування 3% річних на підставі статті 625 ЦК України є правом кредитора, а тому їх нарахування в оспорюваному виконавчому написі було правомірним. Крім того, суди не звернули уваги на те, що банком надсилалась вимога ОСОБА_1 про усунення порушень, яку він отримав 04 червня 2009 року. Також заявник посилається на те, що про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса позивачу стало відомо ще 30 липня 2010 року під час опису та арешту його квартири, а з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню, позивач звернувся лише у червні 2015 року, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що 29 жовтня 2004 року між ТОВ «МАКСИМ» та АКБ «Форум», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Банк Форум», було укладено кредитний договір № 289/04/00-KL, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом в сумі 600 000 грн.
Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
У пункті 5. 4. зазначеного іпотечного договору сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодавця.
18 вересня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. вчинив виконавчий напис № 1554 про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, для задоволення вимог кредитора в розмірі 5 731 001,44 грн.
06 серпня 2014 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві ДяконН. М. на виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на іпотечну квартиру в межах суми звернення 5 731 001,44 грн.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.
Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вважали, що вказана у виконавчому напису сума заборгованості на час його вчинення не була безспірною, про що свідчить наявність судового спору між сторонами кредитного договору про стягнення заборгованості, який був вирішений лише у 2011 році рішенням Оболонського районного суду м. Києва.
Так, згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 2-4992/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року, задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до прокуратури Івано-Франківської області про скасування постанови про накладення арешту. Скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Івано-Франківської області Корнути В. І. винесену у кримінальній справі № 315831, яка порушена відносно ОСОБА_1 щодо накладення арешту на його майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1.
Тобто, предметом спору в указаній справі було зняття арешту слідчого прокуратури з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, а не спір між сторонами кредитного договору про стягнення заборгованості, як вважали суди.
Разом із тим, мотивуючи відсутність безспірності заборгованості, суди вважали необґрунтоване нарахування і включення до заборгованості 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки умовами кредитного договору не передбачено їх нарахування.
У той же час, суди не врахували, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, нарахування 3% річних у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання є правом кредитора та штрафною санкцією за невиконання боржником зобов'язання, яка передбачена законом, і їх нарахування не залежить від того, чи зазначено це у кредитному договорі.
Тому нарахування банком 3% річних та включення їх до загальної суми заборгованості ґрунтується на законі.
Крім того, як на одну з підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суди посилались на відсутність доказів направлення банком письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю ОСОБА_1, що є порушенням підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
Проте, такі висновки судів не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки 29 травня 2009 року ПАТ «Банк Форум» на адресу ОСОБА_1 надіслало вимогу вих. № 2021/15.2.1.1, де зазначено про наявність заборгованості позичальника та звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не погашення простроченої заборгованості.
Згідно поштового повідомлення про вручення ОСОБА_1 особисто отримав вказану вимогу 04 червня 2009 року, але кредитної заборгованості не погасив.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх фактичних обставин справи, а також не надали належної оцінки доводам відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Так, обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності, відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 знав про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса після отримання 09 серпня 2010 року акту опису і арешту майна, складеного державним виконавцем, але з вимогою про визнання його таким, що не підлягає виконанню, звернувся лише у червні 2015 року.
19 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права, посилаючись на те, що об'єктивно був позбавлений можливості усвідомлювати факт порушення його права саме вчиненням виконавчого напису, а не іншими правочинами.
Суди попередніх інстанцій, не надавши належної оцінки доводам відповідача про застосування позовної давності та не розглянувши вказану заяву ОСОБА_1, вирішили спір по суті.
З урахування наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з наведених у судових рішеннях підстав є передчасним.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції судові рішення судів попередніх інстанцій втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило