Ухвала
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 761/46874/17-ц
провадження № 61-9670св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року,
встановив:
У грудні 2017 року громадянин Ізраїлю ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування квартири.
Позов мотивований тим, що 03 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики на суму 4 500 000 дол. США із терміном повернення до 01 червня 2016 року. На момент звернення до суду позика не була повернута.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за договором позики, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів, який рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року було задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором у сумі 4 500 000 дол. США, що станом на день подання позову склала 121 680 000 грн. Рішення суду першої інстанції залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2017 року та набрало законної сили.
Разом із тим, 01 липня 2016 року між ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_5 безоплатно передав у власність ОСОБА_6 указану квартиру.
Вважаючи, що договір дарування було укладено з метою уникнення виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором позики, просив позов задовольнити. Вирішити питання судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4
Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний договір було укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що саме по собі настання на дату укладення спірного договору обов'язку ОСОБА_5 щодо повернення позики не свідчить про загрозу щодо звернення стягнення на квартиру за майбутнім рішенням суду, оскільки таке рішення на дату укладення договору не було винесене.
ОСОБА_4 через свого представника - ОСОБА_7 оскаржив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/46874/17-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
20 листопада 2018 року цивільна справа № 761/46874/17-ц передана судді-доповідачу В. І.Журавель.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_4 надійшла заява про відмову від касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та закриття провадження у справі із належним чином засвідченим підписом заявника.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про прийняття відмови ОСОБА_4 від касаційної скарги та закриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 396, 398, 436 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_4 про відмову від касаційної скарги задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_4 від касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року.
Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В. І. Крат