Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 159/4424/17-ц
провадження № 61-40120 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
представник позивача - ОСОБА_5;
відповідач - Ковельська міська рада Волинської області;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6;
представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я., від 30 травня 2018 року,
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ковельської міської ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дядько - ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - тітка - ОСОБА_9, яким на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. За життя покійними було складено на його ім'я спільний заповіт подружжя, згідно з яким усе майно, де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося, у тому числі ощадні книжки, інше рухоме майно, а також вищевказана квартира, що належить спадкодавцям, останні заповіли йому. Так як у нього відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області у складі судді Бойчука П. Ю. від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5, задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за спільним заповітом подружжя, після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із доведеності ним обставин про те, що він є спадкоємцем за заповітом майна, що належало спадкодавцям: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_1, а тому це майно належить йому у порядку спадкування за заповітом. При цьому позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори, проте через відсутність у нього правовстановлюючих документів на квартиру, йому було відмолено і в інший спосіб оформити спадкове право він не може.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою, посилаючись на те, що вона участі у справі не приймала, проте ухваленим рішенням суду вирішувалось питання про її права та інтереси.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року у вищевказаній справі закрито.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що питання про її права та законні інтереси оскаржуваним рішенням районного суду не вирішувалося, так як на час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_6 відсутні докази наявності у неї права на спадкове майно, а оспорення у судовому порядку заповіту від 21 січня 2005 року не свідчить про наявність у неї права на це майно.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не врахував її доводів про те, що нею оспорюється законність заповіту від 21 січня 2005 року, на підставі якого рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року було визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру, яка належала її померлій сестрі на праві власності. Зазначений заповіт був складений її сестрою - ОСОБА_9, яка внаслідок захворювання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. При цьому її померлу сестру - ОСОБА_9 рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 22 червня 2012 року було визнано недієздатною. Разом з тим судом першої інстанції при визнанні за позивачем права власності на спірну квартиру не було враховано зазначені обставини та не оцінено вказаний заповіт на предмет відповідності вимогам закону. На зазначене апеляційний суд належної уваги не звернув, не врахував, що між нею та позивачем існує спір щодо спадкового майна, а тому вона повинна була бути обов'язково залучена до участі у справі в якості відповідача, так як рішення суду у цій справі впливає на її права та обов'язки.
Відповідач судові рішення не оскаржував.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом майна, що належало спадкодавцям: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 за заповітом прийняв спадщину і цей заповіт у законному порядку недійсним визнаний не був.
Судом також установлено, що ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, й відповідно спадкоємцем другої черги. На час смерті ОСОБА_9 спадкоємці першої черги після її смерті були відсутні, а позивач успадкував майно по заповіту.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Встановивши, що на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 відсутні будь-які докази наявності у неї права на спадкове майно, у тому числі й на спірну квартиру, апеляційний суд дійшов вірного висновку про закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року, так як вказаним рішенням місцевого суду питання про її права та законні інтереси не вирішувалося.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що нею оспорюється у судовому порядку законність заповіту від 21 січня 2005 року, за яким ОСОБА_4 успадкував спадкове майно, не свідчить про наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу, тобто ОСОБА_6, права на це майно на час подання апеляційної скарги.
Таким чином, ОСОБА_6 не було доведено, що оскаржуваним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року на час подання апеляційної скарги вирішувалося питання про її права та інтереси.
При цьому у разі доведення своїх вимог ОСОБА_6 не позбавлена можливості захистити свої права у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судове рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк