Справа № 342/563/18
Провадження № 2/342/470/2018
26 листопада 2018 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Ничик Г.І.,
з участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А., позивача/відповідача ОСОБА_1, відповідача/позивача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача/позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 (прізвище змінене на ОСОБА_2) ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення часу спілкування батька з дитиною, та за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області, до ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області, в якому просить зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини: систематичні побачення з сином у 1-у та 3-ю неділю місяця та в день народження сина з 12.00 до 16.00 год.; необмежене спілкування із сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають фізичного спілкування між батьком та сином. В позовній заяві зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.08.2006 року по 29.01.2016 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Городенківського районного суду від 29.01.2016 року шлюб між сторонами розірвано, сина залишено проживати разом із матір'ю ОСОБА_6. Після розірвання шлюбу, відповідачка усілякими способами перешкоджає позивачу, який є учасником АТО, у спілкуванні із дитиною. Коли сторони почали проживати окремо, позивач регулярно телефонував до відповідачки з метою домовитися про час його спілкування з дитиною, але відповідачка забороняла бачитися з сином, не давала позивачу можливості самостійно спілкуватися із дитиною. На даний час відповідачка вдруге вийшла заміж,і її теперішній чоловік також перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином, залякує дитину, чинить психологічний тиск. Під час бесіди син повідомив позивачу, що вітчим сварить його за те, що він спілкується із батьком. На неодноразові прохання надати можливість бачитись з дитиною самостійно, відповідачка відмовляє. За місцем проживання позивач характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, проявляє себе як турботливий батько; шкідливих звичок позивач не має; до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався. Позивач розуміє свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини, має велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що спілкування позивача із дитиною спричинить шкоду синові не існує. Створення перешкод відповідачкою спілкуванню позивача із сином порушує не тільки його права як батька, а порушує права та суперечить інтересам дитини. Після марних спроб вирішити з відповідачкою питання спілкування з дитиною, позивач звернувся з заявою до органу опіки та піклування Городенківської РДА, який 22.08.2016 року прийняв рішення № 01-29/55, згідно якого позивач має право брати участь у спілкуванні та вихованні з сином та спілкуванні з ним щонеділі в період з 13 до 16 години. Однак, відповідачка ігнорує дане рішення, продовжує чинити перешкоди у спілкуванні позивача із сином. Відповідачку викликали до органу опіки та піклування, проводили з нею бесіди, але вона продовжує не давати позивачу спілкуватися з дитиною.
18.07.2018 року відповідачка ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_6 змінене на ОСОБА_2) ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, в якій просила ухвалити судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. У відзиві зазначила, що причиною розпаду сім'ї стало зловживання ОСОБА_1 спиртним та систематичні сварки, що мало негативний вплив на моральний стан дитини. Після припинення фактичних шлюбно-сімейних відносин позивач приходив до сина в стані алкогольного сп'яніння в пізню пору доби, вчиняв скандали, обзивав нецензурною лексикою, погрожував. Така поведінка позивача змушувала її звертатися за захистом до працівників поліції та просити допомоги у батьків позивача. Щоб врегулювати порядок зустрічей батька з сином, в серпні 2016 року вона звернулася до служби в справах дітей Городенківської РДА з відповідною заявою і Рішенням № 01-29/555 від 22.08.2016 р. було встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5, яке позивач проігнорував та не виконував. Вищенаведені обставини негативно вплинули на стан здоров'я сина сторін. Починаючи з 2015 року ОСОБА_5 потребує систематичного огляду та лікування в невропатолога, що доводиться записами в історії розвитку дитини (медичній карті). Відповідачка зазначила, що вона не чинила перешкод батькові в реалізації його права у спілкуванні з дитиною. Зустрічі з батьком приносить дитині розчарування, про що він повідомив працівникам служби в справах дітей під час розгляду заяви відповідачки про доцільність позбавлення позивача батьківських прав щодо сина. Після зустрічей з батьком дитина стає пригніченою, замкнутою. В березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася за допомогою в Центр психологічної допомоги дітям «Серденько», де син ОСОБА_7 отримує психологічну підтримку. В квітні цього року практичним психологом було проведено комплексне психологічне дослідження, за результатами якого встановлено, що спілкування з батьком викликає в дитини страх, високий рівень тривожності та стрес. Саме обмеження такого спілкування дозволить знизити рівень негативного емоційного реагування та буде сприяти гармонійному розвитку особистості дитини. Відповідачка зазначає, що позивач не представив суду належні, допустимі докази на підтвердження своїх вимог, тому відповідно до ст. 159 СК України, підстави для звернення до суду із таким позовом відсутні.
08.06.2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області), в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Обгрунтовувала позовні вимоги тими ж самими підставами, які зазначала у відзиві на позов ОСОБА_1 Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 протягом останнього року не займається та не цікавиться сином, що доводиться виданою дирекцією Городенківської ОСОБА_8 ст. №1 довідкою № 56. З часу розірвання шлюбу відповідач добровільно на потреби дитини кошти надав двічі: 1800 грн. в квітні 2016 року та 300 грн. в січні 2018 року. Вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В неї з сином склалися хороші, довірливі стосунки; вона забезпечує належні умови проживання та догляду синові. Комісія з питань захисту прав дитини Городенківської РДА Івано-Франківської області 14 травня 2018 року було прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_7. Покликаючись на ст.ст.150,164,180 СК України, ОСОБА_2 просить задовольнити її позов.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року вказані справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні позивач/відповідач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити. Суду вказав, що він брав участь в АТО з березня по листопад 2015 року та з лютого по серпень 2017 року. Має проблеми з слухом через залишки осколкового поранення, однак інвалідність не оформляв. Разом сім'я проживала в м. Городенка вдома в дружини. Після розірвання шлюбу колишня дружина чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. З лютого 2018 р. він взагалі не вживає алкогольні напої. Він має намір спілкуватись з сином, але в даний час син з мамою і її співжителем переїхали з м. Городенка в м. Івано-Франківськ; йому невідомо, де саме живе син, в якій школі він навчається, тільки знає, що в 6 класі. Із розмови з сином йому відомо, що після телефонних розмов з ним син видаляє записи про ці розмови, щоб мама його не сварила. Із визначеним 02.08.2018 року органом опіки та піклування Городенківської РДА порядком його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною він згідний. Щодо згоди на зменшення органом опіки та піклування часу його зустрічей із сином в порівнянні з 2016 роком він пояснив, що не має наміру травмувати дитину, оскільки ОСОБА_2 чинить на дитину тиск, забороняє бачитись синові з батьком і спілкуватись по телефону. Суду пояснив, що дуже шкодує про свою поведінку в Городенці вдома в ОСОБА_2, коли він прийшов до них, кричав та виражався нецензурною лексикою, через що ОСОБА_2 викликала поліцію. Також пояснив, що перебуваючи в 2017 році в АТО, його бригада повернула 2 села, діти його бойових товаришів пишаються своїми батьками, а йому дуже прикро з того, що його син через «одну особу» зневажає батька ні за що. Вважає, що саме внаслідок дій і поведінки колишньої дружини він позбавлений можливості спілкуватись з сином, тому заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_7. На даний час має нову сім'ю, з його сином ОСОБА_7 його співжителька знайома, між ними склалися нормальні відносини. Він не має шкідливих звичок, що на обліку у психіатра та нарколога не знаходиться.
Відповідачка/позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що з позовом ОСОБА_1 не згідна. Зазначила, що дитина боїться батька, не хоче з ним говорити, не піднімає телефон, не відповідає на повідомлення. Сину обідно, що тато за нього не думає, що хтось зараз показує йому більшу любов, ніж його тато. Дитина мусить займатися з психологами через стрес, йому встановлений діагноз неврозний тик. Свій позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав підтримує, оскільки батько не забезпечує дитину, не допомагає, не цікавиться його життям, не займається дитиною, оскільки не має змоги, і дитина того не потребує. Крім того, від ОСОБА_1 були погрози в її сторону та її співжителя Петра. Пояснила, що в даний час вона з сином та співжителем проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, де дитина ходить в школу. Ствердила, що не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_1
В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача/позивача ОСОБА_3 підтримала висновок органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації від 02.08.2018 р. щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_5.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, показання малолітнього ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, визначає ст.12 ЦПК України. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преамбулою, ст.ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 1 ст.150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини. Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 29.08.2006 р. перебували в шлюбі, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 68. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2016 року по справі № 342/1322/15-ц, яке набрало законної сили 09 лютого 2016 р., шлюб між сторонами розірвано; після розірвання шлюбу сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з матір'ю ОСОБА_6.
Копією повторного свідоцтва про народження серії І-НМ № 312646, виданого 24 травня 2016 р. Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 4 від 16 січня 2007 р., стверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.
З копії свідоцтва про зміну імені серії І-НМ № 017004, виданого 24 лютого 2017 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, 24.11.2017 року змінила прізвище «Водянчук» на «Слівінська», про що складено відповідний актовий запис № 37.
Про місце реєстрації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, в м. Городенка, свідчить копія витягу № 2616-859253-2017 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 26.09.2017 року, виданого Городенківським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківської області. Копією посвідчення серія АА № 475550, виданого 02 березня 2016 року Івано-Франківським облвійськкоматом стверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Про місце реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Городенка за однією адресою свідчать копія витягу № 2616-1415942-2018 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 10.03.2018 року, виданого Городенківським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківської області та копія довідки № 65 про реєстрацію місця проживання особи, виданої 29.01.2017 року державним реєстратором Городенківської міської ради.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Із повідомлення Служби в справах дітей Городенківської РДА № 586/01-14 від 12.07.2018р. слідує, що 16.08.2016р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалась справа щодо встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за зверненням матері, з якою проживає дитина. Було вирішено встановити такий порядок участі батька у вихованні сина: щонеділі, з 13.00 год. до 16.00 год., зважаючи на стан здоров'я сина, погодні умови; в інший, непередбачений комісією з питань захисту прав дитини час, а саме святкові, пам'ятні дні за погодженням з матір'ю; необмежене спілкування з сином, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають фізичного спілкування між батьком та сином; попередити батька про відповідальність за життя та здоров'я дитини в цей час. Станом на 12.07.2018 року заяв та звернень від ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином чи невиконання рішення органу опіки та піклування до Служби у справах дітей не надходило; відповідно ОСОБА_2 не викликалася до органу опіки та піклування для проведення бесіди з приводу усунення перешкод у спілкуванні батька з малолітнім сином.
Витягами з протоків Комісії з питань захисту прав дитини Городенківської районної державної адміністрації № 9 від 12.04.2018 року, № 10 від 03.05.2018 року, № 14 від 02.08.2018 року стверджується, що Комісією розглядалося питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та питання щодо усунення перешкод у спілкуванні батька, ОСОБА_1, з малолітнім сином ОСОБА_5.
Рішенням органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації від 02.08.2018р. № 70 «Щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 з малолітнім сином ОСОБА_5, 21.12.2006 р.н.» встановлено такий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: в першу та третю неділю місяця з 12 год. до 16 год., виключно в присутності матері чи інших родичів та за згодою дитини; в інший, непередбачений комісією з питань захисту прав дитини час, а саме: святкові, пам'ятні дні, за погодженням з матір'ю; необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають фізичного спілкування між батьком та дитиною; попередити батька про відповідальність за життя та здоров'я дитини в цей час. В даному рішенні зазначено, щоб вказати обом батькам на недопустимість налаштування дитини проти кожного з них; у разі невиконання даного рішення кожна із сторін має право звернутися за вирішенням спору до суду.
За частинами першою та другою ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні. Законодавством також встановлений обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання дитини та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.
Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001р. №2402-III, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. У відповідності до ч.2 ст.15 цього ж Закону, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав, - обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Частина ч. 5 згаданої статті передбачає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновком органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації від 02.08.2018 р. № 01-33/481 визначено участь батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, попередньо налагодивши контакт з дитиною, надано батькові можливість спілкування з дитиною кожної першої та третьої неділі місяця з 12 год. до 16 год., виключно в присутності матері чи інших родичів та за згодою дитини; в інший, непередбачений комісією з питань захисту прав дитини час, а саме: святкові, пам'ятні дні, за погодженням з матір'ю; необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають фізичного спілкування між батьком та дитиною; попередити батька про відповідальність за життя та здоров'я дитини в цей час. На засіданні комісії ОСОБА_2 повідомляла, що бажає позбавити батьківських прав свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_7, оскільки батько своєю поведінкою довів дитину до важкого психоемоційного стану.
Копія амбулаторної медичної картки ОСОБА_5 свідчить, що з 2015 р. його неодноразово оглядав лікар невролог; запис від 29.08.17р. свідчить, що дитині при проходженні огляду неврологом поставлений діагноз: невроз нав'язливих рухів. Після зазначеної дати відсутні відомості про огляд дитини неврологом.
Відповідно до комплексного психологічного дослідження ОСОБА_5, проведеного 03.04.2018 р. Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» м. Івано-Франківськ, у дитини виявляється негативне ставлення до батька. За результатами психодіагностичного дослідження, обмеження спілкування з батьком, яке викликає у дитини страх, високий рівень тривожності та стрес, дозволить гармонійно розвиватись хлопчику та знизить рівень негативного емоційного реагування.
З копії повідомлення Городенківського відділення поліції Коломийського відділу ГУНП в Івано-Франківській області Вих. № 2024/108/57-18 від 03.04.2018 року вбачається, що в Городенківському відділенні поліції зареєстровано два повідомлення від ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, СО № 424 від 13.03.2016 р. та № 1352 від 04.08.2016 р. про те, що її колишній чоловік вчинив конфлікт по місцю її проживання. По даному повідомленню проведено перевірку та матеріали списані до справи.
Копією протоколу бесіди з дитиною від 10.04.2018 року стверджується, що в присутності матері ОСОБА_2 працівниками служби у справах дітей районної державної адміністрації ОСОБА_11 проведено бесіду з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ході якої з'ясовано, що дитина не часто бачиться з батьком; на день народження, батько подарував конструктор «Lego» та привітав; дитина не хоче з батьком проводити свій вільний час, не хоче, щоб батько приходив; на питання щодо позбавлення батьківських прав батька син ОСОБА_7 відповів, що не буде шкодувати і переживати за це.
Виданою 01.06.2018 року дирекцією Городенківської ОСОБА_8 ст.№1 довідкою № 56 стверджено, що вихованням, успішністю і відвідуванням учня ІНФОРМАЦІЯ_11, тато ОСОБА_1 протягом останнього року не займається і не цікавиться; вихованням, контролем за успішністю і відвідуванням школи здійснювала його мама ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_9, мати позивача/відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні суду показала, що колишня невістка ОСОБА_2 не дозволяє її сину ОСОБА_12 зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_7, налаштовує його проти батька. Останній раз вони спілкувалися 29.09.2018 року. З внуком вона також рідко спілкується та бачиться. Щодо емоційного стану дитини, то психолог не вислухав думку обох батьків, а тільки матері. Свідок зазначила, що перебуваючи в зоні АТО, батько передавав подарунки сину ОСОБА_7. Позов про позбавлення батьківських прав пред'явлений з метою виїзду дитини без згоди за межі України, оскільки ОСОБА_2 хотіла виїхати із сином на ПМП в Італію до своєї мами. ОСОБА_13 із сином ОСОБА_7 переїхали проживати в м. Івано-Франківськ, щоб батько не міг бачитися із сином.
Свідок ОСОБА_10, яка є хресною мамою сина ОСОБА_5, в судовому засіданні суду показала, шо спілкується з дитиною, і їй відомо, що ОСОБА_5 боїться батька. Був випадок, коли ОСОБА_5 ішов через парк, зустрівся з батьком, зразу подзвонив до мами, якій сказав, що злякався; в той момент вона була біля ОСОБА_2 і чула розмову. Після того ОСОБА_5 прийшов додому блідий. Свідку відомо, що відколи між батьками почалися скандали, розлучення, хлопчик має нервовий тік, він відвідував психолога. Також свідок пояснила, що ОСОБА_1 2 рази приходив до неї, щоб вона поговорила з ОСОБА_2, аби та не налаштовувати сина проти нього. Знає, що ОСОБА_5 не дзвонить до батька, в нього в телефоні він підписаний «Тато» і 3 сумні «смайлики». Якщо починається розмова про батька, то дитина міняється на обличчя. Свідок зазначає, що батько не бив дитину, не підвищував на сина голос.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. “Про права дитини” (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р. ), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Допитаний в судовому засіданні син сторін, ОСОБА_5, суду показав, що проживає з мамою і вітчимом Петром у м. Івано-Франківськ в орендованій квартирі, ходить в школу в 6 клас. Вказав, що мама допомагає йому, а він мамі. З дядею Петром грається, той допомагає йому у навчанні. Батько не приходить, дуже рідко дзвонить. На Різдво батько його взяв у село, там надворі гралися. На день народження батько його вітає по телефону. З бабусею ОСОБА_9 в нього дружні стосунки, коли він жив в Городенці, то вони часто зустрічалися, ходили на піцу. Батько деколи п'яний до нього дзвонив і говорив дурниці, що тато безсмертний. Тепер батько не дзвонить до нього, він сам йому теж не дзвонить. Не хоче, щоб батько приходив, він його боїться. Коли в мами було день народження, то тато прийшов п'яний і погрожував вітчиму. Вказав, що бабуся Наталя, мамина мама, живе в Італії, і він з мамою влітку їхав до неї. В школі він 3 рази ходив до шкільного психолога. Пам'ятає, що коли він з мамою жив в м. Городенка, був випадок, що тато приходив п'яний і ображав маму.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, урахувавши висновок органу опіки та піклування, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що на час розгляду справи спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку. Навпаки, спілкування сина з батьком буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, та визначає спосіб участі батька у вихованні та у вільному спілкуванні із дитиною шляхом побачення у першу та третю неділю місяця з 12 год. до 16 год. в присутності матері чи інших близьких родичів дитини, з урахуванням стану здоров'я дитини, крім днів, коли дитина перебуває на оздоровленні поза межами місця її постійного проживання; спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають фізичного спілкування, в позашкільний денний час не більше 2 разів протягом дня. Суд вважає, що такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина не суперечить інтересам останнього.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами ст. ст. 164-167 СК України. Зокрема, ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування суд вирішує лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації від 14.05.2018 р. № 01-33/321, ОСОБА_1 не виконує покладених законом на батьків обов'язків: не цікавиться життям сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного догляду, повноцінного харчування, медичного догляду, лікування дитини, та вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу, в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Судом встановлено, що підставою для позбавлення відповідача, як батька неповнолітнього сина ОСОБА_7, є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню сина. Таке ухилення має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. ОСОБА_1 категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7, вказуючи при цьому, що мама дитини не дає йому можливості спілкуватися з сином, штучно створюючи йому різного роду перешкоди для такого спілкування. Будь-яких належних і об'єктивних доказів посилань ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання таких обов'язків, суду не представлено.
Звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення часу спілкування батька з дитиною свідчить, що батько намагається налагодити відносин з сином ОСОБА_7. Про перешкоджання виконанню батькові обов'язків по вихованню сина свідчить і той факт, що з 01.09.2018 р. син сторін навчається в школі в м. Івано-Франківськ, однак інформація про місце навчання суду не надана.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до переконання, що слід відмовити в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5, та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, піклуючись про його розвиток, виявляти інтерес до його внутрішнього світу.
На підставі ст.ст. 151, 153, 157, 159, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення часу спілкування батька з дитиною - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначити наступний порядок спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:
- у першу та третю неділю місяця з 12 год. до 16 год. в присутності матері чи інших близьких родичів дитини, з урахуванням стану здоров'я дитини, крім днів, коли дитина перебуває на оздоровленні поза межами місця її постійного проживання;
- спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв 'язку, що не передбачають фізичного спілкування, в позашкільний денний час не більше 2 разів протягом дня.
В решті вимог відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки та піклування Городенківської РДА Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.
Покласти на службу в справах дітей Городенківської РДА Івано-Франківської області, контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 06.12.2018 р.
Суддя: Ничик Г. І.