Справа № 826/11947/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
10 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" (голова бюро Нікульнікова В.В.) до Кабінету Міністрів України (представник Полець Д.М., довіреність №10737/9/22-18 від 12.10.2018 року), Міністерства екології та природних ресурсів України (представник Губа С.М., довіреність №5/1-11/252-18 від 09.01.2018 року), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державного підприємства "Кривбасшахтозакриття", Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
Громадська організація "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державного підприємства "Кривбасшахтозакриття", Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" про:
- визнання протиправним та нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України 17.01.2018 за № 23-р;
- визнання дій Міністерства екології та природних ресурсів України, якими почато процедуру оцінки впливу на довкілля у повідомленні Державного підприємства "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018 планованої діяльності, протиправними та зобов'язання утриматися від видачі висновку з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець без інформації про видобування корисних копалин Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" з родовища поле шахти "Родіна" і багатих залізних руд рудника ім. Комінтерна (поле шахти Октябрська); Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" з родовища РУ ім. Кірова (поле шахти Артем); Приватним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка" з родовища поле шахти - ім. Фрунзе, а також господарську діяльність Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що пов'язана з підтримкою необхідного режиму гідрозахисту шахти "Гігант-Глибока" та призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Водночас, 06.09.2018 року позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії спірного нормативно-правового акта від 17.01.2018 № 23-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець"; заборони Кабінету Міністрів України вчиняти будь-які дії щодо спрямування та координації роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю, яка полягає в організації скиданні забруднюючих речовин із зворотними водами із накопичувача балки Свистунова у р. Інгулець; зобов'язання Мінприроди шляхом розміщення в Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля відповідного рішення зупинити процедуру, що передбачає підготовку ДП "Кривбасшахтозакриття" звіту з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.
В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про недопущення представника Кабінету Міністрів України в особі Полець Д.М., а також неврахування відзиву поданого представником Бігдан А.В., мотивуючи його тим, що означені особи не є представниками Кабінету Міністрів, а є представниками Міністерства юстиції України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 54 п. 3 положення Про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, одним з основних завдань Мін'юсту є здійснення представництва інтересів Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про не допуск представника Кабінету Міністрів України та неврахування поданого Кабінетом Міністрів України відзиву.
Водночас, представником позивача було заявлено клопотання про доручення додаткових доказів, втім колегія суддів не бере їх до уваги, адже останні були отриманні після постановлення оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим не впливають на оцінку оскаржуваного рішення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Представники Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що необхідність зупинення дії спірного нормативно-правового акта від 17.01.2018 № 23-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець" є очевидною, адже в іншому випадку, виконання рішення буде утрудненим, зважаючи, що постановлене у цій справі судове рішення позивачем в подальшому може стати підставою для заявлення вимоги про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В той же час, треті особи на стороні відповідача заявлятимуть, що шкода відшкодована шляхом зарахування до бюджету екологічного податку. Окрім того, на думку позивача, документ, зокрема повідомлення, не відповідає вимогам статті 5 Закону України "Про оцінку на довкілля" та зразку, наведеному в додатку 2 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1026. За переконанням позивача, існують достатні правові підстави для зобов'язання Мінприроди вчинити дії щодо розміщення в Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля Мінприроди рішення про зупинення процедури з підготовки Державним підприємством "Кривбасшахтозакриття" звіту з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку - накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець.
Як вбачається із позовної заяви, предметом спору є протиправність пункту 1 розпорядження 23-р від 17.01.2018 Кабінету Міністру України та неправомірність дій Міністерства екології та природних ресурсів України з впровадження планової діяльності та оцінки впливу на довкілля, викладеного у повідомленні Державним підприємством "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, правова оцінка питань протиправності відповідного нормативно-правового акту в частині процедури дотримання планової діяльності та оцінки її впливу на довкілля, а також викладеної в повідомленні від 02.07.2018 інформації в контексті породження правових наслідків для Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту», підлягають з'ясуванню під час розгляду справи, тобто наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.
Крім того, позивачем не наведено, а судом не виявлено фактів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку