Справа № 194/1593/18
Номер провадження 2/194/585/18
11 грудня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Солодовник І.С.,
при секретарі - Сафоновій А.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, в якій зазначає, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.01.2018 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. В належній їй на праві власності квартирі зареєстровані її дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач також зазначає, що зі старшою дочкою вони підтримують сімейні стосунки, а молодша дочка після укладання шлюбу перестала з ними спілкуватися та з 2010 року не мешкає в даному житловому приміщенні. Місце перебування відповідача їй невідомо. У зв'язку з тим, що відповідач залишається зареєстрованою у належній їй квартирі, її старша дочка не має можливості оформити субсидію, оскільки для цього необхідно подати довідку про доходи всіх зареєстрованих в даному житловому приміщенні, та вона не має такої можливості надати довідку про доходи відповідача, оскільки місце проживання відповідача їй невідомо.
У зв'язку з чим, позивач просить позбавити права користування житловим приміщенням квартирою № 11 в будинку № 3 по вул. С.Маркова в м. Тернівка Дніпропетровської області - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., що є підставою для зняття з реєстрації місця проживання, стягнути з відповідача, понесений нею судовий збір за подання позовної заяви до суду, та справу розглядати без її участі.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, однак позивач у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, крім того, представник позивача надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, просила вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 5, 27-28).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 19-21, 24-26), причини неявки суду не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутністю не надала, у зв'язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.01.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 84 (а.с. 8), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 111960529 від 29.01.2018 року (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
З позовної заяви видно, що дочки позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що також підтверджується довідкою про склад сім'ї від 09.10.2018 року, виданою відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 10).
З акту від 09.10.2018 року, виданого управителем багатоквартирного будинку КП «ТЖКП» м. Тернівка Дніпропетровської області, видно, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, але не мешкає за даною адресою з 2010 року (а.с. 11).
Статтею 405 ЦК України встановлено, що член сім'ї втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.
За ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З огляду на викладене, позивач є власником спірної квартири та можє здійснювати своє право на власний розсуд.
На підставі ст. 150 Житлового кодексу УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ст. 155 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до правових позицій, викладених у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв'язку із цим, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач зареєстрована в спірній квартирі, але в ній не мешкає з 2010 року, дана квартира належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.01.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 84, а тому відповідач втрачає право на користування цим житлом, оскільки не мешкає у вказаному приміщенні без поважних причин понад рік.
Згідно з ч. 3 ст. 41, ч. 2 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, у відповідності до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 10, 12, 76, 81, 223, 258, 263-265, 274, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 16, 29, 316-317, 319, 321, 346, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 150, 155-156 Житлового кодексу УРСР, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 11 в будинку № 3 по вулиці Сергія Маркова в м. Тернівка Дніпропетровської області, що є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_4.
Суддя: І.С. Солодовник