Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 369/9240/15-ц
провадження № 61-34995св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Центр з надання адміністративних послуг, Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І., від 08 травня 2018 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Центру з надання адміністративних послуг, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності та стягнення коштів.
Позовна заява ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, мотивована тим, що вони з ОСОБА_8 у період шлюбу збудували домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_4 син її чоловіка від першого шлюбу, а ОСОБА_5 його дружина. 20 червня 2012 року ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 517, 7 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, у зв'язку з чим він та його дружина - ОСОБА_5 юридично стали власниками домоволодіння. Наявність свідоцтва про право власності, виданого на ім'я ОСОБА_4, порушує законні права та інтереси позивача як власника майна. Фактично відповідачі жодного відношення до проведення та фінансування будівництва вказаного домоволодіння не мали. Зі своїм чоловіком, ОСОБА_8, позивач проживала у цивільному шлюбі з 1996 року, а 28 листопада 2000 року зареєструвала шлюб, у період якого у них народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. 12 лютого 2015 року генерал-лейтенант міліції ОСОБА_8 у результаті важкої і тривалої хвороби помер. Він постійно проживав разом із позивачем і з неповнолітнім сином за адресою: АДРЕСА_1. Незадовго до смерті її чоловік передав ключі від свого особистого сейфа, який знаходився у їх квартирі у м. Києві, і сказав відкрити сейф після його смерті. У сейфі позивач знайшла заповіт, два листа: один для матері, другий для позивача і їх сина, на конверті було написано «відкрити після моєї смерті». У сейфі також були оригінали усіх документів на домоволодіння у с. Гореничі, оригінал свідоцтва про право власності від 07 травня 2012 року на житловий будинок площею 517, 7 кв. м, розташований у Києво-Святошинському районі у АДРЕСА_4, виданого на ім'я ОСОБА_4, оригінал витягу про державну реєстрацію прав від 20 червня 2012 року, реєстраційний номер 36594849, на ім'я ОСОБА_4, оригінал технічного паспорту на цей же будинок, виданий на ім'я ОСОБА_4, оригінали документів на земельну ділянку і на газифікацію будинку та інші документи. З цих документів позивач зрозуміла, що право власності на їх будинок, який вони з чоловіком побудували протягом 2004-2007 років, та право власності на земельну ділянку зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 У листі, адресованому позивачу, було зазначено також перелік майна, з чого воно складається і на кого воно зареєстровано і як їм потрібно розпорядитися, чоловік писав, що домоволодіння та земля у с. Гореничі зареєстровано на ОСОБА_4 і що цей будинок краще продати, так як утримувати його дорого, гроші за дачу поділити навпіл. У подальшому вона розповіла ОСОБА_4 про зміст листа та про документи, які вона знайшла в сейфі, на що ОСОБА_4 сказав, що вони одна родина, що будинок у с. Гореничі оформлений на нього формально і що він готовий виконати волю батька, висловлену у його передсмертному листі, тобто продати будинок і гроші розділити навпіл. У кінці лютого 2015 року позивач попросила відповідачів доглянути за будинком, бо поруч з ними знаходився будинок ОСОБА_10, який був захоплений невідомими людьми, проводився огляд будинків, що знаходились поруч, з'явилися мародери, які грабували будинки, нищили майно. У кінці березня 2015 року позивач дізналася, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вселилися у будинок разом зі своєю родиною, з родичами дружини і ще з незнайомими їй людьми, поміняли замки у будинку і стали користуватися ним як своїм майном. ОСОБА_4 повідомив її, що він передумав продавати будинок і ділити гроші від його продажу не хоче.
Позивач зазначила, що домоволодіння по АДРЕСА_5 Києво-Святошинського району Київської області було збудовано у період перебування у шлюбі з ОСОБА_8 за їх спільні кошти і вона проживала у ньому у період з 2007 року по лютий 2015 року. Відповідачі ніякої участі в будівництві будинку не приймали. Будівництво вимагало великих матеріальних витрат, а доходи сім'ї відповідача були незначними. Та обставина, що домоволодіння побудоване на земельній ділянці, оформленій на ім'я ОСОБА_4, не надає останньому права власності на будинок.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 травня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_4 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_4 зареєстрований власником домоволодіння, розташованого за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_4. Визнати недійсним рішення виконкому Гореницької сільської ради від 29 березня 2012 № 5/8 про визнання права власності на житловий будинок шляхом скасування свідоцтва про право власності від 07 травня 2012 року на будинок № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на домоволодіння, яке розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2. Зобов'язати відповідача Центр з надання адміністративних послуг Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області здійснити скасування реєстрації свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 травня 2012 року, яке видане на ім'я ОСОБА_4 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_4 зареєстрований власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 на це домоволодіння. Визнати домоволодіння, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2, спільним майном подружжя, набутим у період шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_8 Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння, як на майно, набуте у період шлюбу, визнати за нею право власності у порядку спадкування на 1/8 частину домоволодіння, визнати за її неповнолітнім сином ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння (з урахуванням відмови ОСОБА_12 від прийняття спадщини на його користь). Зобов'язати відповідача Центр з надання адміністративних послуг Києво-Святошинської державної адміністрації Київської здійснити реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини домоволодіння будинок АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, як на майно, набуте у період шлюбу. Здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у порядку спадкування на 1/8 частину домоволодіння, здійснити реєстрацію права власності за її неповнолітнім сином ОСОБА_3 права власності у порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння (з урахуванням відмови ОСОБА_12 від прийняття спадщини на його користь). Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь 29 077 299, 00 грн понесених витрат на будівельні матеріали, витрат за виконані роботи та оплачені послуги по будівництву домоволодіння по АДРЕСА_5 Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Т. В., від 20 грудня 2017 року ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені позивачем позовні вимоги, у відповідності до положень статей 77-80 ЦПК України, є недоведеними та необґрунтованими. ОСОБА_2 не було надано належних, допустимих, достатніх, достовірних письмових доказів на підтвердження того, що свідоцтво на право власності від 07 травня 2012 року на спірне нерухоме майно було видано на ім'я ОСОБА_4 з порушенням вимог законодавства України. Обставин, які б свідчили про незаконність набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно, не встановлено. Разом з цим, позивачем не доведено, що під час будівництва спірного домоволодіння на придбання будівельних матеріалів були використані кошти, які належали їй та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 Визнано недійсним рішення виконкому Гореницької сільської ради від 29 березня 2012 № 5/8 про визнання права власності на житловий будинок та скасовано свідоцтво про право власності від 07 травня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_4 на будинок № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності реєстраційний номер 36594849 від 20 червня 2012 року за ОСОБА_4 на домоволодіння розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2. Визнано домоволодіння, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2, спільним майном подружжя, набутим у період шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, як на майно, набуте у період шлюбу. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину будинку № АДРЕСА_2, Києво-Святошинського району Київської області. Визнано за неповнолітнім ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину будинку № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про необґрунтованість, недоведеність позову та відсутність правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що доказів здійснення будівництва спірного будинку відповідачами не надано, а також не встановлено фінансової спроможності відповідачів здійснити його будівництво. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірне домоволодіння було збудоване ОСОБА_8, у якого за життя були на це фінансові можливості, а тому спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. За таких обставин новостворене майно безпідставно зареєстровано за відповідачем, оскільки він його не створював, отже майно йому не належить, у зв'язку з чим вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню. Враховуючи те, що спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_13 є його дружина ОСОБА_2, неповнолітній син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір ОСОБА_12 І, яка відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_15, син ОСОБА_4, а також приймаючи до уваги, що після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на 1/2 частину спірного будинку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач має право на 1/2 частину спірного домоволодіння, як на майно, набуте у період шлюбу, на 1/8 частину будинку у порядку спадкування за законом, а неповнолітній ОСОБА_3 - на 1/4 частину будинку у порядку спадкування за законом.
У червні 2018 року ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи, при вирішенні спору по суті не враховано, що передсмертний лист ОСОБА_8 не може розцінюватись, як заповіт. Позивачем не доведено факту, що спірний будинок було набуто у період шлюбу. Висновки апеляційного суду про наявність підстав для скасування реєстрації права власності на спірне домоволодіння є необґрунтованими.
26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на її необґрунтованість та безпідставність.
У серпні 2018 року ОСОБА_5 подано письмові пояснення, в яких вона підтримує касаційну, скаргу подану ОСОБА_4
У серпні 2018 року ОСОБА_4 подано відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій він вказує на його необґрунтованість та безпідставність.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь ОСОБА_4 на відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подано заперечення на письмові пояснення ОСОБА_5
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу за позовом ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Центру з надання адміністративних послуг, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 28 листопада 2000 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Макіївки було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, актовий запис № 1196, у період якого у них народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
12 лютого 2015 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 326439.
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. була заведена спадкова справа № 6/2015 щодо майна померлого ОСОБА_8
Спадщину після померлого ОСОБА_8 прийняла його дружина ОСОБА_2, сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно заяви від 28 липня 2015 ОСОБА_12 (матір ОСОБА_8.) відмовилась від права на обов'язкову частку у спадковому майні на користь сина спадкодавця - ОСОБА_3
Відповідно до рішення виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 18 грудня 2001 року № 35/71 ОСОБА_4 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 25 га у АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
28 лютого 2012 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку за адресою АДРЕСА_2. Замовником у зазначеній декларації вказаний ОСОБА_4
На підставі рішення виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 березня 2012 року № 5/8 на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво від 07 травня 2012 року про право власності на домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2.
20 червня 2012 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» за ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_2.
Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 17469/16-42/17470/16-43 від 30 червня 2017 року, дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будівельних матеріалів, які були використані для будівництва домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Києво- Святошинського району Київської області, становить 5 634 295, 38 грн; дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будівельно-монтажних робіт, які були проведені у зв'язку з будівництвом домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, становить 4 078 007, 72 грн. У експертному висновку зазначено, що оскільки натурне обстеження об'єкта дослідження - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, не було забезпечене, то визначення вартості проведено за матеріалами справи на підставі показників опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення, які споруджуються на території України.
Сторонами не заперечувався той факт, що будівництво спірного будинку здійснювалось у період з 2004 року по 2007 рік (рік повної готовності будинку до експлуатації).
ОСОБА_4, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2, посилався на те, що спірний будинок був збудований ним самим.
Під час перегляду справи у апеляційному порядку апеляційним судом було встановлено, що на час будівництва спірного домоволодіння ОСОБА_4 перебував на державній службі (з березня 2017 року керівник відділу контролю Апарату Верховної Ради України), його дружина - ОСОБА_5 також перебувала та перебуває на державній службі в органах Міністерства внутрішніх справ України.
Апеляційним судом було здійснено оцінку наданих ОСОБА_4 декларацій про доходи, договір банківського вкладу у АК «Таврика» від 29 вересня 2004 року на суму 15 000, 00 грн, договір банківського вкладу його дружини у АКБ «Укрсоцбанк» на суму 5 000, 00 доларів США від 29 вересня 2004 року, договір банківського вкладу його дружини у АКБ «Укрсоцбанк» від 24 грудня 2005 року на суму 5 000, 00 доларів США від 29 вересня 2004 року, договір банківського вкладу у АК «Таврика» від 26 квітня 2005 року на суму 9 000, 00 доларів США, договір банківського вкладу у АППБ «Аваль» від 24 жовтня 2004 року на суму 8 900, 00 доларів США. Також апеляційним судом було надано оцінку доводам ОСОБА_4 відносно позики на будівництво у розмірі 200 000, 00 доларів США, які були сприйняті критично, оскільки письмових доказів на підтвердження наявності такої позики суду не надано, а показами свідків такі обставини підтверджуватись не можуть.
Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що померлий - ОСОБА_8 у 1997 році був призначений начальником управління карного розшуку управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області. З червня 1999 року по листопад 1999 року він перебував на посаді першого заступника начальника управління - начальника кримінальной міліції управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області. З листопада 1999 року по вересень 2003 року - перший заступник начальника управління - начальник Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області. З вересня 2003 року - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області. У липні 2004 року у м. Харькові захистив кандидатську дисертацію і отримав вчену ступінь кандидата юридичних наук. У цьому ж році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». У 2008 році присвоєно вчене звання доцента. 11 травня 2010 року наказом Міністра внутрішніх справ призначений на посаду ректора Одеського державного університету внутрішніх справ.
Суд апеляційної інстанції також надав оцінку обсягу нерухомого майна та грошових вкладів, що належали померлому за життя, а також надав оцінку наданій позивачем документації щодо будівництва спірного домоволодіння (платіжні документи за період з 2004 по серпень 2007 року, договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, замовлення, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, кошториси, проектна документація на будинок, робочі креслення).
Врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за своїм майновим станом відповідачі не були фінансово спроможні здійснити будівництво спірного будинку, натомість, таку фінансову спроможність мав померлий.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правоустановчі документи на спірне домоволодіння по АДРЕСА_5 Києво-Святошинського району Київської області, так само як і на земельну ділянку, на якій він знаходиться, були видані і майнові права зареєстровані на ім'я ОСОБА_4 за життя його батька - ОСОБА_8
Отже, за життя ОСОБА_8 не заперечував правомірності видачі свідоцтва про право власності і реєстрації права власності на спірний будинок за його сином - ОСОБА_4
ОСОБА_8 за життя склав заповіт, за яким земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок, він заповів сину - ОСОБА_4 Разом з цим, розпорядження відносно самого будинку по АДРЕСА_5 Києво-Святошинського району Київської області померлим у заповіті здійснено не було (т. 1, а.с. 17).
Суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним рішення виконкому Гореницької сільської ради від 29 березня 2012 № 5/8 про визнання права власності на житловий будинок, скасовуючи свідоцтво про право власності від 07 травня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_4, на будинок № АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області та скасовуючи рішення про державну реєстрацію права власності реєстраційний номер 36594849 від 20 червня 2012 року за ОСОБА_4 на спірне домоволодіння, свій висновок про наявність порушень при їх видачі не обґрунтував, не визначив правових підстав для визнання недійсними правоустановчих документів на спірний будинок, виданих на ім'я ОСОБА_4, не зазначив норму матеріального права, яка була порушена при оформленні на ім'я ОСОБА_4 права власності.
Разом з цим, встановивши, що будівництво спірного домоволодіння, яке проведено на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_4, було проведено за рахунок ОСОБА_8, тобто на будівництво були витрачені кошти подружжя, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про стягнення на користь позивача компенсації частини понесених витрат на будівельні матеріали, витрат на виконані роботи, інші послуги по будівництву домоволодіння по АДРЕСА_5 Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Враховуючи те, що апеляційним судом не визначено суму спільних коштів подружжя, яку було використано при будівництві спірного будинку, а також суму, яка відповідає частці кожного із учасників справи з урахуванням права спільної сумісної власності та спадкування, суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості ухвалити власне рішення.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки апеляційним судом не встановлено фактичних обставин у справі, ухвалено рішення, яке не можна вважати законним, суд касаційної інстанції вважає, що судове рішення апеляційного суду в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта