Ухвала
29 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 341/628/17
провадження № 61-45788ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом ОСОБА_2, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини,
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який зареєстровано 01 серпня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1680.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 відновлено дошлюбне прізвище «ОСОБА_3».
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю.
11 жовтня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля) ОСОБА_1 через свого адвоката ОСОБА_2 направив касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
У касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду свідчить про те, що повний її текст складено 11 липня 2018 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень текст оскаржуваної постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року надіслано судом до Реєстру - 12 липня 2018 року, зареєстровано - 13 липня 2018 року та оприлюднено - 16 липня 2018 року.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови апеляційного суду, строк її касаційного оскарження обчислюється з дня складення повного її тексту - 11 липня 2018 року, а останній день такого строку припадає на 10 серпня 2018 року.
У частині другій статті 390 ЦПК України зазначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як на причини пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилався на те, що апеляційний суд відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, розглянув справу без його участі, а копію прийнятої у справі постанови не направив на його адресу. При цьому стверджував, що з текстом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 10 липня 2018 року ознайомився 09 жовтня 2018 року.
Будь-яких доказів на підтвердження зазначених у клопотанні про поновлення строку обставин на касаційне оскарження не надано.
Крім того, зміст касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про час, дату та місце судового засідання апеляційного суду, в якому прийнята оскаржувана постанова, проте клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить посилань на обставини, які перешкоджали йому вжити всіх можливих заходів для отримання інформації про рух справи, отримання копії тексту постанови та оскарження її у передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України строк.
У зв'язку з викладеним наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог зазначеної норми Закону до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору.
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час пред'явлення позову).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час пред'явлення позову, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час пред'явлення позову, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року визначено в розмірі 1 600,00 грн.
З огляду на положення зазначених норм законів та, враховуючи те, що ОСОБА_3 у 2017 році звернулася до суду з позовною заявою, в якій об'єднано дві вимоги немайнового характеру (розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини), а також те, що ухвалене за результатами розгляду цього позову рішення оскаржено в повному обсязі, за подання касаційної скарги позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 560,00 грн (1 600,00 грн Х 0,4 Х 2 Х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом ОСОБА_2, необхідно залишити без руху з наданням строку для наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, а також сплати судового збору.
Керуючись статтями 185, 390, 392,393 ЦПК України,
Визнати наведені ОСОБА_1 через його адвоката ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом ОСОБА_2, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Лесько