Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 212/5128/2012
провадження № 61-11664св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», товариство з обмеженою відповідальністю «НБК», Вінницька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року у складі судді Жмудя О. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» (далі - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»), товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (далі - ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»), товариства з обмеженою відповідальністю «НБК» (далі - ТОВ «НБК»), Вінницької міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року залишено без змін.
У липні 2017 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулося до місцевого суду із заявою про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2014 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що позивач у повному обсязі виконав умови договору від 20 вересня 2006 року, укладеного між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» (замовник), ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (генеральний підрядник) та ТОВ «НБК» (субпідрядник) і повністю профінансував будівництво торгівельно-офісного центру на вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Вінниці, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт, а тому позивач ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» вважав, що у нього наявні майнові права на спірний об'єкт будівництва.
Позивачу стало відомо, що договір купівлі-продажу від 24 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не лише укладений з порушенням статті 658 ЦК України, а є таким, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України, оскільки вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_6 (засновника ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД») визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що полягає у заволодінні майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр на вул. Воїнів Інтернаціоналістів в м. Вінниці шляхом обману (шахрайство). Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, в період з 20 березня 2009 року до 27 травня 2010 року особисто за допомогою ОСОБА_5, яка не була обізнана про злочинні наміри останнього, реалізував частинами фізичним та юридичним особам приміщення торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1. Зокрема, ОСОБА_4 було реалізовано частку вказаного вище торгівельно-офісного приміщення. При цьому, усі кошти на загальну суму 4 772 339,00 грн, які готівкою сплачували вищевказані юридичні та фізичні особи за придбані частки торгівельно-офісного приміщення, отримав особисто ОСОБА_6
Позивач зазначав, що ОСОБА_6 заволодів майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр на АДРЕСА_1, будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест». Договір купівлі-продажу від 24 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, спрямований на незаконне заволодіння майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр на АДРЕСА_1, отже порушує публічний порядок і відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемним.
Ці обставини на думку заявника є нововиявленими, оскільки обізнаність суду про те, що мало місце вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння шахрайським способом майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр на АДРЕСА_1, дала б суду підстави вважати договір купівлі-продажу частини торгівельного комплексу та офісу нікчемним, внаслідок чого застосувати до спірних правовідносин статті 203, 215 ЦК України в сукупності зі статтею 228 ЦК України та ухвалити інше рішення у справі.
Наведені обставини заявник вважав істотними для справи та такими, що є нововиявленими, оскільки вони не були і не могли бути відомими заявнику на час розгляду справи Вінницьким міським судом Вінницької області при ухвалені рішення 10 червня 2014 року та є підставою для перегляду цього рішення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, за своєю правовою природою не є фактами, що можуть бути визнані нововиявленими обставинами, які дають підстави для перегляду судового рішення. Мотиви заяви свідчать лише про незгоду позивача з рішенням суду, яке набрало законної сили, однак такі мотиви не є нововиявленими обставинами.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявником обставини не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення, яке заявник просить переглянути, а тому не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року.
У касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, заяву задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що нововиявленими обставинами є вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння шахрайським способом майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр, які існували на момент розгляду справи та ухвалення рішення та про існування яких позивач дізнався після ухвалення рішення. Вирок не є нововиявленою обставиною, а є доказом на підтвердження обставин.
У квітні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд встановив, що підставою для відмови у позові ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» було те, що майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яких власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Майнове право, що є предметом договору підряду, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними и достатніми для набуття речового права.
Застосування статті 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об'єкта будівництва можливо лише у взаємозв'язку зі статтею 331 ЦК України, а саме із обов'язковою умовою наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно. В інших випадках відповідно до статті 376 ЦК України таке будівництво та нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, а особа, яка його здійснила не набуває права власності на нього.
При цьому судом встановлено, що у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», як у замовника будівництва торгівельно-офісного центру з інженерними мережами на вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 14а у м. Вінниці, право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться вищезазначене нерухоме майно, відсутнє.
Під час розгляду справи суд першої інстанції враховував та перевіряв доводи сторін у справі, якими обґрунтовувались вимоги позову та заперечення щодо цих вимог.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Тобто вбачається наявність доказу, який раніше не міг бути відомий, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, які могли бути встановлені при всебічному та повному дослідженні судом обставин справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року, оскільки вирок про визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, не є істотним доказом у справі та обставини, встановлені цим вироком суду, є неістотними і не здатні суттєво вплинути на вирішення справи з огляду на принцип диспозитивності, встановлений статтею 11 ЦПК України 2004 року, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, враховуючи підстави поданої позивачем заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами (зокрема заявник посилався також на пункт 2 частини другої статті 361 ЦКП України 2004 року), суд дійшов також висновку, що вироком, який набрав законної сили, не встановлені завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.
Доводи касаційної скарги про віднесення обставин, на які він посилається, до категорії нововиявлених, є безпідставними та ґрунтуються на власному трактуванні і розумінні цих обставин, які відповідно до змісту статті 361 ЦПК України 2004 року не є нововиявленими.
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які на думку заявника мають істотне значення для вирішення справи, разом з тим, які були предметом перевірки і оцінки, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судом першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, не вбачається.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик