Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 210/4573/16-ц
провадження № 61-38129 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договорами банківських вкладів.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено: 30 липня 2015 року договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/14799/7-15 з сумою вкладу 10 600 тис. грн, строком до 29 лютого 2016 року; 30 липня 2015 року договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/14804/7-15 в іноземній валюті з сумою вкладу 216 146 доларів 24 центи США, строком до 29 лютого 2016 року; 17 серпня 2015 року договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 305835/15303/07-15 з сумою вкладу 590 586 грн 34 коп., терміном до 15 листопада 2015 року; 02 вересня 2015 року договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в іноземній валюті № 305835/15704/07-15 з сумою вкладу 8 920 доларів США, строком до 01 грудня 2015 року; 02 вересня 2015 року договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 305835/15706/07-15 з сумою вкладу 85 816 грн, строком до 01 грудня 2015 року; 08 вересня 2015 року договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 305835/15819/07-15 із сумою вкладу 60 889 грн 05 коп., строком до 07 грудня 2015 року.
На виконання умов вищевказаних депозитних договорів ним здійснено зарахування коштів на відкриті на його ім'я рахунки в установі банку, проте банк у порушення положень закону та вимог цих договорів не здійснював йому нарахування відсотків та не повернув грошові кошти після закінчення строку дії вкладів, на його вимоги не реагував. Отже, такими діями банку було порушено його права.
16 січня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб сплачено на його користь суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами 200 тис. грн.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просив суд стягнути солідарно з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 10 400 тис. грн - заборгованості за договором-заявою про банківський строковий вклад «Стандарт» (депозит) від 30 липня 2015 року № 305835/14799/7-15, за мінусом отриманого граничного розміру компенсації (200 тис. грн) виплаченої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 216 146 доларів 24 центи США - заборгованості за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 30 липня 2015 року № 305835/14804/7-15, що еквівалентно 5 362 588 грн 21 коп.; 590 586 грн 34 коп. - заборгованість за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 17 серпня 2015 року № 305835/15303/07-15; 8 920 доларів США - заборгованість за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 02 вересня 2015 року № 305835/15704/07-15, що еквівалентно 221 305 грн 20 коп.; 85 816 грн - заборгованості за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 02 вересня 2015 року № 305835/15706/07-15; 60 899 грн 05 коп. - заборгованість за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 08 вересня 2015 року № 305835/15819/07-15.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Скотаря Р. Є. від 08 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 10 400 тис. грн - заборгованості згідно з договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 30 липня 2015 року № 305835/14799/7-15 за мінусом отриманого граничного розміру компенсації 200 тис. грн. виплаченої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 216 146 доларів 24 центи США - заборгованості згідно з договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 30 липня 2015 року № 305835/14804/7-15; 590 586 грн 34 коп. - заборгованості згідно з договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 17 серпня 2015 року № 305835/15303/07-15; 8 920 доларів США - заборгованості згідно з договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 02 вересня 2015 року №305835/15704/07-15; 85 816 грн - заборгованості згідно з договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 02 вересня 2015 року №305835/15706/07-15; 60 899 грн 05 коп. - заборгованості згідно з договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 08 вересня 2015 року № 305835/15819/07-15. У решті позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено звільнення банку від виконання своїх зобов'язань та порядок задоволення вимог до банку, не встановлено підстав припинення майнових прав вкладника на належні йому кошти. Отже, оскільки банком належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами банківських вкладів перед позивачем не виконані, чим порушено майнові права останнього, тому з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 слід стягнути заборгованість по цим договорам з урахуванням суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Суд відмовив у позові про солідарне стягнення із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так як договори укладено з банком.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 18 вересня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку, як неплатоспроможного, а, отже, такі обставини унеможливлюють стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 16 січня 2016 року Фондомгарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача сплачено суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами 200 тис. грн. Згідно з витягом з Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 11 травня 2017 року акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за заявою ОСОБА_4 його внесено до реєстру за № 4539 з сумою вимог за даними балансу на останній день роботи банку, заявлена та акцептована. Отже, позивач реалізував своє право на отримання грошових коштів відповідно до положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У подальшому кошти повертаються згідно зі встановленим законом порядком.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що законом не встановлено підстав припинення майнових прав вкладників на депозитні грошові кошти, розміщені у банку, в якому введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації. Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про нездійснення примусового стягнення коштів з банку, в якому розпочато процедуру ліквідації, вчиняються на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення коштів шляхом зупинення виконавчого провадження, а не відмови у задоволенні позову про стягнення таких коштів. Неповерненням банком позивачу коштів та відсотків за депозитними вкладами було порушено положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
У серпні 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»подало відзив на касаційну скаргу посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, під час тимчасової адміністрації, яка введена у банку, не здійснюється, у тому числі задоволення вимог вкладників, в іншому порядку, ніж у передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Стягнення з банку належних позивачу грошових коштів за договорами банківського вкладу порушує порядок задоволення вимог кредиторів. Позивач отримав сумуграничного розміру відшкодування коштів за вкладами та його внесено до реєстру акцептованих кредиторів.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що між позивачем та банком склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківських вкладів, де позивач виступає кредитором, а банк - боржником. Проте з 17 вересня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року № 6-2001 цс 15.
Крім того, позивачем не заперечувався факт отримання від Фонду 200 тис. грн суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, згідно з витягом з Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 11 травня 2017 року акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за заявою ОСОБА_4 його внесено до реєстру за № 4539 сума вимог за даними балансу на останній день роботи банку, заявлена та акцептована.
Доводи касаційної скарги про те, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про нездійснення примусового стягнення коштів з банку, в якому розпочато процедуру ліквідації, вчиняються на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення коштів шляхом зупинення виконавчого провадження, безпідставні, оскільки основані на неправильному та вільному трактуванні позивачем законодавства. А посилання на відповідні судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у тому числі від 16 березня 2016 року та від 23 березня 2016 року, безпідставне, так як Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року № 6-1123 цс 16 визнав відступлення суду касаційної інстанції від його правової позиції неправильним.
Посилання касаційної скарги на те, що не поверненням банком позивачу коштів та відсотків за депозитними вкладами було порушено положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого протоколу до цієї Конвенції безпідставні, так як Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено ОСОБА_4 суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами та за заявою останнього внесено його вимоги до реєстру акцептованих кредиторів, виконання яких буде здійснено на підставі вищевказаного законодавства, що є спеціальним у цих правовідносинах.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк