Окрема думка судді Висоцької В. С.
щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 381/2635/16-ц(касаційне провадження № 61-3789св18)
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року скасовано рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого
2017 року та ухвалено нове рішення, яким встановлено факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 у листопаді 2014 року з окупованої частини території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
З даною постановою я не згодна.
Приймаючи заяву до свого провадження та вирішуючи питання про підсудність, суд повинен перевірити, чи може взагалі ця справа розглядатися в судовому порядку.
Звертаючись з заявою в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 просила встановити факт, що її вимушене переселення у листопаді 2014 року з окупованої частини території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
Встановлення такого факту буде породжувати юридичні наслідки встановлення заявнику статусу, як особи, яка потерпіла від агресії Російської Федерації та виникнення права на справедливу компенсацію з боку держави - агресора - Російської Федерації.
Вважаю, що встановлення зазначеного факту не може розглядатися в судовому порядку.
Факт, який підтверджує причину переміщення фізичної особи в іншу місцевість, рівно як і факти: причини та ступені втрати працездатності; причини інвалідності; одержання поранення, контузії при виконанні обов'язків військової служби; належності до певної національності; набуття громадянства України громадянами іншої держави та інше не можуть бути встановлені в судовому порядку.
Одночасно сам заявник у заяві зазначає, що факти збройної (військової) агресії Російською Федерацією відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини другої статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії (а. с. 7).
Питання правого статусу внутрішньо переміщених осіб, яким є і заявник, чітко визначені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року, Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання зазначених законів.
Крім того, відповідно до статті 319 ЦПК України, яка регулює зміст рішення суду про встановлення факту, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Жодних доказів на підтвердження причин переміщення, крім довідки, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, судом не наведено.
Суддя В. С. Висоцька