Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 704/556/16-ц
провадження № 61-20497св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - Тальнівський районний центр зайнятості Черкаської області,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тальнівського районного центру зайнятості Черкаської області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області, у складі судді Дьяченка Д. О., від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М., від 27 березня 2017 року,
У квітні 2016 року Тальнівський районний центр зайнятості Черкаської області (далі - цент зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 березня 2014 року відповідач звернулася до центру зайнятості. На підставі її заяви їй було надано статус безробітного та 26 березня 2014 року призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі. ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна та отримала допомогу по безробіттю з 26 березня 2014 року по 20 грудня 2014 року у сумі 8 416, 33 грн. Здійснивши обмін даних центру зайнятості з даними Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) та Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) за ІVквартал 2014 року, позивачем отримано інформацію про доходи ОСОБА_4 у ІV кварталі 2014 року за надані послуги по цивільно-правовій угоді у ТОВ «Астеліт» під час її перебування на обліку як безробітної. Відповідач, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітна, приховала факт зайнятості та отримання доходів, а тому позивачем було прийнято рішення (наказ № 139 від 27 липня 2015 року) про стягнення з ОСОБА_4 коштів, виплачених їй як допомога по безробіттю, починаючи з 26 березня 2014 року по 20 грудня 2014 року, які добровільно відповідач відмовляється повертати.
Із урахуванням зазначеного центр зайнятості просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на свою користь кошти в сумі 8 416,33 грн.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року в задоволенні позову центру зайнятості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що відповідач вчиняла дії, спрямовані на отримання доходу в період її перебування на обліку як безробітної.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу центру зайнятості - відхилено, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року - залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи даний спір,суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 не укладала цивільно-правовий договір у період перебування її на обліку як безробітної, а отже відсутні підстави вважати, що вона надала центру зайнятості недостовірну інформацію.
04 квітня 2017 року центр зайнятості подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства у заяві про надання статусу безробітного не вказала, що між нею та ТОВ «Астеліт» укладена цивільно-правова угода про надання послуг, а отже на момент взяття на облік до центру занятості вона не була безробітною, що виключало отримання останньою наданої центром зайнятості соціальної допомоги по безробіттю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_4перебувала на обліку у центрі зайнятості з 26 березня 2014 року по 20 грудня 2014 року як безробітна та отримала за цей період допомогу по безробіттю у сумі 8 416, 33 грн.
Відповідно до акта № 677 від 24 червня 2015 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття», складеного за результатами проведеного розслідування, встановлено, що ОСОБА_4 надавала послуги ТОВ «Астеліт» за договором цивільно-правового характеру від 01 квітня 2013 року № АВ?2809507081 та отримувала дохід. З 20 червня 2015 року договір було розірвано в односторонньому порядку. Відповідно до листа ТОВ «Астеліт» від 23 червня 2015 року № 2893 ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 було нараховано дохід у розмірі 250 грн (за грудень 2014 року).
В рамках кримінального провадження № 12015250240000585 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, було проведено судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку експерта від 08 грудня 2016 № 1/2063, складеного за результатами судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 у договорі про надання послуг № АВ 289507081 від 01 квітня 2013 року, укладеному між ОСОБА_4 і ТОВ «Астеліт», в графі «виконавець» на першій сторінці, в двох графах «виконавець» на другій сторінці договору виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 91-98).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з пунктом 6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 1 частин першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, враховуючи висновок експерта від 08 грудня 2016 року № 1/2063, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача, отриманих нею сум соціального страхування по безробіттю.
Як підставу для задоволення позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було отримано дохід під час перебування на обліку як безробітна. На підтвердження наведених обставин позивач послався на дані ДПА та ПФУ за ІVквартал 2014 року, згідно яких відповідачем отримано доходи у ІVкварталі 2014 року за надані послуги по цивільно-правовій угоді № АВ 289507081 від 01 квітня 2013 року, укладеній між ОСОБА_4 і ТОВ «Астеліт».
Судами встановлено, що цивільно-правову угоду у ТОВ «Астеліт» ОСОБА_4 не підписувала, що підтверджується висновком експерта від 08 грудня 2016 № 1/2063, який складений за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12015250240000585 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
Оцінивши наявні у справі докази у сукупності, надавши їм належну оцінку, судами зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 надала центру зайнятості недостовірну інформацію або приховала її при зверненні до позивача про надання допомоги по безробіттю, а також під час її отримання, із урахуванням того, що підпис у цивільно-правовій угоді від 01 квітня 2013 року зроблений не відповідачем, а іншою особою, що фактично свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на укладення такої угоди. Також позивачем не доведено, що нарахування доходу відповідачу у сумі 250 грн за грудень 2014 року мало місце під час отримання допомоги по безробіттю, виплата якої завершена 20 грудня 2014 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Тальнівського районного центру зайнятості Черкаської області залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта