Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 487/4889/16-ц
провадження № 61-25413св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - відповідач -ОСОБА_1,
представник позивача - відповідача - ОСОБА_2,
відповідач - позивач - ОСОБА_3,
представник відповідача - позивача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 листопада 2017 року у складі судді
ОСОБА_5,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила стягнути з відповідача суму боргу за договором позики, укладеним 17 березня 2013 року між нею та ОСОБА_3, у розмірі 134 954,49 грн.
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати договір позики, укладений
17 березня 2013 року між ним та ОСОБА_1, недійсним, у відповідності до положень статей 203, 234 ЦК України.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 134 954,49 грн за договором позики, укладеним 17 березня 2013 року, та 1 349,66 грн судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
29 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 листопада
2017 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 19 січня 2017 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана
ОСОБА_3. з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, останнім не наведено поважних причин для поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного тпроваадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявником пропущено строк на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки копію рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року ним отримано лише 19 вересня 2017 року.
Посилання апеляційного суду про можливість отримання оскаржуваного рішення в квітні 2017 року після прибуття за кордону заявник вважає безпідставним, оскільки в період з 24 квітня 2017 року по 16 травня
2017 року він перебував на стаціонарному лікуванні.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що отримання 09 лютого 2017 року його представником ОСОБА_4 копії рішення, останнім вчинено з перевищенням повноважень, оскільки з 24 січня 2016 року договірні відносини щодо надання правової допомоги між ними припинено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
26 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив
ОСОБА_1 на касаційну скаргу.
Відзив аргументовано тим, що апеляційний суд вірно встановив, що відповідач мав можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження та правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на оскарження.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Апеляційний суд установив, що Заводським районним судом м. Миколаєва 19 січня 2017 року ухвалено рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 134 954,49 грн за договором позики, зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним залишено без задоволення.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3
За положеннями частини першої статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення місцевим судом, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
За змістом частини третьої статті 297 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Звертаючись 29 вересня 2018 року з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що він не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваного рішення, копія ухваленого рішення йому не направлялась, а тому початком перебігу пропущеного процесуального строку слід вважати 19 вересня
2017 року - день ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня
2017 року підставу пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажною, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, у тому числі для звернення з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку, протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали. Роз'яснено наслідки невиконання ухвали суду.
Визнаючи наведені заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційний суд указав, що інтереси
ОСОБА_3 в суді першої інстанції представляв ОСОБА_4, який 09 лютого 2017 року ознайомився з матеріалами справи, зняв з них фотокопії, та отримав копію ухваленого по справі рішення, діючи як представник відповідача. Посилання на припинення повноважень представника зі зворотної у часі дати, є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд також указав, що 24 березня 2017 року, діючи за договором з ОСОБА_3, з матеріалами справи ознайомився адвокат Ютовець О. О., який точно зазначив в заяві дату ухваленого рішення, що свідчить про обізнаність ОСОБА_3 про існування оскаржуваного рішення.
27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 отримав копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, ОСОБА_3. вказав, що період з 23 листопада 2016 року по 10 квітня 2017 року перебував у закордонному рейсі, проходив службу на теплоході «Деспіна Д». 24 січня 2017 року він досяг усної домовленості про дострокове припинення надання правової допомоги зі своїм представником ОСОБА_4, а тому останній не мав правових підстав для отримання 09 лютого 2017 року копії оскаржуваного рішення суду. Такого права не мав і адвокат Ютовець О. О., так як договір з ним, як представником, заявник не укладав.
Указував, що його порушене право підлягає поновленню, оскільки про порушення прав йому стало відомо з моменту особистого отримання ним копії судового рішення 19 вересня 2017 року.
Мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд указав, що ОСОБА_3 не навів підстав поновлення строку, які б видалися переконливими. Судове рішення містить відповідні мотиви на спростовування доводів заявника.
Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обставини справи свідчать про наступне.
З 23 листопада 2016 року по 10 квітня 2017 року перебував у закордонному рейсі, проходив службу на теплоході «Деспіна Д»
Інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції представляв
адвокат ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 02 листопада 2016 року. Сторони погодили дію договору -
1 рік.
09 лютого 2017 року ОСОБА_4, діючи як представник
ОСОБА_3, ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваного рішення місцевого суду.
Матеріали справи не містять відомостей припинення, в установленому законом порядку представництва ОСОБА_4 або оскарження ОСОБА_3 дій представника з підстав недобросовісності .
Угодою від 25 вересня 2017 року про дострокове припинення договору від 02 листопада 2016 року про надання правової допомоги, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, сторони погодили припинення дії договору з 24 січня 2017 року.
Вищезазначена угода між довірителем та його представником укладена після ознайомлення довірителем з матеріалами справи 19 вересня
2017 року та за 4 дні до подачі апеляційної скарги 29 вересня 2017 року, а не на час отримання його представником судового рішення або відразу після прибуття відповідача до України у квітні 2017 року.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні (частина перта та четверта статті 44 ЦПК України в редакції, які діяла на момент вчинення процесуальної дії).
Отже, у разі припинення представництва обов'язковому повідомленню підлягають суд та особа, повноваження якої обмежуються чи припиняються. Це повинна зробити особа, яка припиняє або обмежує представницькі повноваження. Якщо такого повідомлення не надійшло, то усі негативні наслідки дій, вчинених представником з перевищенням повноважень або без таких, покладаються на довірителя.
Діючим законодавством не передбачено припинення дії договору про надання правової допомоги з часу, який вже минув.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняття рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «ОлександрШевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала)
від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що звернувшись 29 вересня 2017 року з апеляційною скаргою, зі спливом 8 місяців з дня ухвалення місцевим судом рішення, заявник пропустив встановлений статтею 294 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення процесуальної дії, строк на апеляційне скарження, так як оскаржуване рішення місцевого суду у даній справі ухвалено 19 січня
2017 року, а заявник не навів переконливих доводів, що дали б суду апеляційної інстанції підстави для відкриття апеляційного провадження у справі.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що
при отриманні 09 лютого 2017 року судового рішення ОСОБА_4 діяв всупереч волі довірителя.
Посилання заявника на відсутність копії оскаржуваного судового рішення протягом тривалого часу свідчить лише про те, що останній не цікавився результатами розгляду спору.
Посилання на недобросовісність представника не може підставою для поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу.
У силу положень частини третьої статті 27 ЦПК України в редакції, яка діяла на моменту вчинення процесуальної дії, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення апеляційним судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду.
Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська