10 грудня 2018 року
Київ
справа № 802/1243/17-а
провадження № К/9901/24521/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
16 лютого 2018 року на розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано зазначену касаційну скаргу № К/9901/24521/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Смокович М. І. (суддя-доповідач), Бевзенко В. М., Білоус О. В.
Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
При цьому за приписами абзацу 2 підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2017 року № 5 "Про утворення судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначення спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісного складу".
Так, судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян спеціалізуються на розгляді таких категорій адміністративних справ:
справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах;
справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів;
справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України (крім спорів за участю органів доходів і зборів щодо обмеження здійснення грального бізнесу);
справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції;
справи зі спорів з відносин публічної служби;
справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Як убачається з ухвалених у згаданій справі судових рішень, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною відмову Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 13 квітня 2017року у встановленні ОСОБА_2 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та зобов'язати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_2 посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проживає у селі Заозерне Тульчинського району, Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. 21 лютого 2011 року позивачу видано посвідчення категорії 4 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що діє на час проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до довідки щодо акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 323956 від 24 лютого 2016 року виданої Вінницькою обласною МСЕК № 1, позивачу присвоєно третю групу інвалідності за загальним захворюванням. Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Листом управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації від 12 квітня 2017 року повідомило, що причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачу встановлено у 2017 році, але враховуючи норми чинного законодавства та ту обставину, що з 01 січня 2015 року позивач не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, законних підстав для надання позивачу статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 немає. Не погодившись з такою відповіддю позивач звернувся до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації з листом щодо видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Однак, Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом від 13 квітня 2017 року № 22-М-850-1 відмовив позивачу у видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що з 01 січня 2015 року позивач не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відповідно і на даний час не являється потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Позивач вважає дану відмову правомірною, тому звернувся до суду.
При цьому під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанції установлено, що позивач проживає у с. Заозерне Тульчинського району, Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
21 лютого 2011 року позивачу було видано посвідчення категорії 4 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що діє на час проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до довідки щодо акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА від 24 лютого 2016 року № 323956 виданої Вінницькою обласною МСЕК № 1 позивачу присвоєно третю групу інвалідності за загальним захворюванням.
30 січня 2017 року Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з іонізуючою дією випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком.
29 березня 2017 року відповідно до довідки щодо акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 584400 позивачу було встановлено третю групу інвалідності - безтерміново.
У 2017 році позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо встановлення йому статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом від 12 квітня 2017 року управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації повідомило, що причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачу встановлено у 2017 році, але враховуючи норми чинного законодавства, що з 01 січня 2015 року позивач не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, законних підстав для надання позивачу статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 немає.
Не погодившись з такою відповіддю позивач звернувся до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації з листом щодо видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом від 13 квітня 2017 року № 22-М-850-1 відмовив позивачу у видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що з 01 січня 2015 року позивач не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відповідно і на даний час не являється потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З огляду на такі обставини справи та позовні вимоги щодо визнання за особою певного статусу (зокрема, потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи), дана справа підпадає під категорію справ зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема спорів, щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 10.3.2 класифікатора категорій адміністративних справ).
На розгляді вказаної категорії справ спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Отже, при визначення суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що заяви суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М. і Білоуса О. В. про самовідвід підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України,
Задовольнити заяви суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Білоуса О. В. про самовідвід.
Відвести суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Білоуса О. В.. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 802/1243/17-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Передати касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 802/1243/17-а до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Білоус