Іменем України
Київ
11 грудня 2018 року
справа №804/2432/16
адміністративне провадження №К/9901/42530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І.Я., Пасічник С.С.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у складі судді Гончарової І.А. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у складі суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М. у справі №804/2432/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови,
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати з мотивів безпідставності рішення про коригування митної вартості товарів № 110100001/2016/200020/1 від 24 березня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100001/2016/00024 від 24 березня 2016 року, а також стягнути з Державного бюджету надміру сплачені обов'язкові платежі у розмірі 38319,33 грн.
Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної Товариством за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №110100001/2016/200020/1 від 24 березня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100001/2016/00024 від 24 березня 2016 року, у задоволенні решти позову - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.
У вересні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року (суддя Голяшкін О.В.), справу №804/2432/16 витребувано з суду першої інстанції.
21 березня 2018 року справу №804/2432/16 передано до Верховного Суду.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 33, 53, 54, 55 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.
Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивач імпортував товар (поліетилен низького тиску високої густини марки DOW MDPE0845N), придбаний у фірми «PENTHOL C.V», Нідерланди на умовах контракту №70 від 09 грудня 2015 року, Додаткової угоди №1 до контракту №70 (умови оплати товару: 100% передплата), Додаткової угоду №2 від 27 січня 2016 року (збільшено кількість товару та знижено його ціну, визначену у рахунку-пропозиції №20150912034 від 09 грудня 2015 року), та рахунку-пропозиції № 20160127015 від 27 січня 2015 року.
З метою митного оформлення імпортованого товару до митного органу подано митну декларацію №110100000/2016/205998 від 17 березня 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за ціною договору (контракту) - 1119,90 дол. США за одиницю товару, усього на суму 1 309 000,00 дол. США.
До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
У зв'язку наявними, на думку митного органу, розбіжностями у поданих документах (посилання на інвойси від 09 грудня 2015 року та від 27 січня 2016 року, тоді як до митного оформлення надано лише останній інвойс; рахунок-пропозицію, яка є невід'ємною частиною договору не надано; вказано різні марки товару у сертифікаті якості б/н від 23 січня 2016 року та у митній декларації), а також через неналежність (суб'єктивним характером) прайс-листів компанії-постачальника товару, відповідач електронним повідомленням додатково витребував у позивача документи на підтвердження заявленої митної вартості, без визначення конкретного переліку таких документів.
У зв'язку з ненаданням Товариством витребуваних документів 24 березня 2016 року заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.
Підставами, що лягли в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, зазначено наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що лягли в основу витребування додатковий документів.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Судами оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості, відомості про яку підтверджено сукупністю наданих позивачем документів (відомості з рахунку-пропозиції №20160127015 від 27 січня 2015 року відповідають відомостям наданого до митного оформлення інвойсу № 20160127015 від 27 січня 2015 року; у сертифікаті якості вказано не марку товару, а показник текучості розплаву поліетилену, що свідчить про відсутність розбіжностей).
Судами попередніх інстанцій повністю спростовано висновки митного органу про розбіжності в первинних документах.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.
Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.
Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.
Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі №804/2432/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.Я. Олендер
С.С. Пасічник