06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 580/992/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: П'янової Я.В. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,
за участю представників сторін:
відповідача - Ткаченко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03.10.2018р. (суддя Чхайло О.В., м. Лебедин, Сумська область) по справі № 580/992/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про зобов'язання винести рішення про виключення даних про вчинення ним адміністративного правопорушення, внесених згідно постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 р. по справі № 1810/1916/12 за ст.172-2 КУпАП з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2012 № 39/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.01.2012 за №28/20341.
Також просить зобов'язати Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з нього даних про вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП,
Мотивуючи свої вимоги тим, що згідно постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 гривень. У встановлений законом термін штраф він сплатив, а незаконно отриману вигоду: 4 пачки паперу формату А4 було конфісковано.
Дані про вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення були внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
За зверненням позивача до Міністерства юстиції України в якому він просив винести рішення про вилучення відомостей про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-2 КУпАП з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, на підставі ст. 8, 58 Конституції України, Закону України від 18 квітня 2013 року № 221-VII, та ст. 8, 39 КУпАП, йому була надана відповідь в якій зазначено про відсутність правових підстав для цього.
Позивач стверджує, що на підставі ст. 39 КУпАП він є особою, яка вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Крім того, він вказує і на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року була скасована норма закону на підставі якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності, тому на підставі ч. 2 ст. 8 КУпАП та ст. 8, 58 Конституції України дія вказаного Закону має зворотну силу.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03.10.2018р. позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Виключено з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення дані про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-2 КУпАП, внесені згідно постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 року по справі №1810/1916/12.
Зобов'язано Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з нього даних про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-2 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, просить розглядати справу за його відсутністю.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що згідно постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.172-2 КУпАП.
Дані про вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення були внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення 18.07.2012 року.
В лютому 2018 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою в якій просив винести рішення про вилучення відомостей про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-2 КУпАП з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, на підставі ст. 8, 58 Конституції України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року та ст. 8, 39 КУпАП.
На вказане звернення, Міністерством юстиції України позивачу була надана відповідь в якій зазначено про те, що відомості про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, були внесені відповідно до постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 року, яка надійшла з Державної судової адміністрації України у встановленому порядку. Також у відповіді зазначено, що підстави для виключення відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення передбачені п. 2.8 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення і такими підставами є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, а також наказ про скасування наказу про накладання дисциплінарного стягнення. Перелік цих підстав є вичерпним.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до положень ст. 39 КУпАП, є особою, яка не була піддана адміністративному стягненню за ст.172-2 КУпАП, а тому відомості про нього підлягають виключенню з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-УІ (на час його дії) визначено види відповідальності та систематизація відомостей про корупційні правопорушення.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що за вчинення, корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 цієї статті, відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, крім відомостей про особовий склад органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Міністерство юстиції України забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення:
1) прізвище, ім'я, по батькові;
2) місце роботи, посада на час вчинення корупційного правопорушення;
5) вид дисциплінарного стягнення.
Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
На виконання Закону № 3206-УІ 01.02.2012 створено та запроваджено Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що функціонує на підставі відповідного Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 11.01.2012 № 39/5, зареєстрованого у Мін'юсті 11.01.2012 за№ 28/20341 (далі - Положення № 39/5).
Згідно з пунктом 2.1 Положення № 39/5 внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, крім відомостей про особовий склад органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до пункту 2.2 Положення № 39/5 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, є: електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили; завірена в установленому порядку паперова копія наказу про накладання або зняття дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктом 2.3 Положення № 39/5 електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного правопорушення, яке набрало законної сили, надсилається Реєстратору у порядку, визначеному спільним наказом Державної судової адміністрації та Міністерства юстиції.
Реєстратор вносить до Реєстру відомості в день отримання електронної копії рішення суду, завіреної паперової копії наказу про накладання чи зняття дисциплінарного стягнення або наступного робочого дня.
Як вбачається з матеріалів справи, що відомості щодо були внесенні до Реєстру на підставі постанови Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 р., у справі № 1810/1916/12, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП та яка набрала законної сили 07.07.2012 р.
Також, колегія судів враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-2 КУпАП, міститься у переліку корупційних правопорушень, інформація про які вноситься до Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, відповідно до п. 1 Порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого спільним наказом Державної судової адміністрації та Міністерства юстиції від 26.01.2012 № 12/152/5.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно вніс відомості про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Відповідно до пункту 2.8 Положення № 39/5, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, а також наказ про скасування наказу про накладання дисциплінарного стягнення. Даний перелік є вичерпним.
З огляду на те, що постанова Лебединського районного суду Сумської області від 26.06.2012 р., у справі № 1810/1916/12, якою ОСОБА_2 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП не скасована, відсутні підстави для вилучення з Реєстру відомостей щодо ОСОБА_2.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія судів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.
Крім того суд апеляційної інстанції вказує на те, що судом першої інстанції було помилково застосовані норми статті 39 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс), адже глава 4 Кодексу «Накладення адміністративного стягнення» встановлює межі накладення адміністративного стягнення (враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність).
Саме стаття 39 Кодексу, на яку посилається суд першої інстанції встановлює строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Відповідно до статті 35 Кодексу обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються, зокрема, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення.
Отже, суд помилково ототожнив поняття строку, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню та безпосередньої можливості виключення даних Позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Разом з цим, так як і суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача про те, що норма закону на підставі якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності скасована, тому на підставі ч. 2 ст. 8 КУпАП та ст. 8, 58 Конституції України дія вказаного Закону має зворотну силу.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року була виключена ст.172-2 КУпАП та разом з тим, діяння за яке передбачалася відповідальність даною нормою вказаним Законом віднесено до кримінального правопорушення. Тобто держава визнала вказане діяння більш тяжким.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити .
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03.10.2018 по справі № 580/992/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Я.В. П'янова З.О. Кононенко
Повний текст постанови виготовлено 11.12.2018 року.