Головуючий І інстанції: Сенаторов В.М.
11 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 640/5316/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Рєзнікової С.С.
суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника позивача: ОСОБА_1,
представник відповідача: Гончар Н.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2018, ухвалене за адресою вул. Блюхера, 7б, м. Харків, 61168 о 17:01, повний текст складено 09.10.18 по справі № 640/5316/17
за позовом ОСОБА_3
до Харківської митниці ДФС
про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
05.04.2017р. позивач ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3) звернулась до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №583/89700/16 від 06.10.16р. за ст. 485 Митного кодексу України відносно ОСОБА_3
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова винесена безпідставно з грубим порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому повинна бути скасована.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
10.12.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача, в суді апеляційної інстанції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 09.08.2016р. до митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС митним брокером ТОВ «Франко Трейд» ОСОБА_3 на підставі договору від 03.04.2015 року №80-ДФТ про надання послуг з декларування товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію №807100000/2016/032099 в режимі «ІМ 40АА» на товари, у тому числі: «скло отримане «флоат-методом» термічно поліроване, неармоване, прозоре, без поглинального, відбивального чи не відбивального шару», необроблене іншим способом, у листах, завтовшки 4,00 мм, розмір 2250Х3210 мм-238,59 кв.м.
Під час проведення митного контролю задекларованого товару, за результатами застосування системи управління ризиками, використання якої передбачено ст. ст. 320, 337, 361-363 Митного кодексу України визначена митна процедура по контролю правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.
19.09.2016р. до відділу КТ УАМП надісланий запит №194 щодо перевірки класифікації товару №1 ЕМД, за результатами розгляду якого відділом КТ УАМП код товару підтверджено.
Під час здійснення митного оформлення встановлено, що митним брокером ТОВ «Франко Трейд» ОСОБА_3 не були виконанні вимоги ст. 257 Митного кодексу України в частині не зазначення точних відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, в порушення Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651, а саме: не зазначено в графі 47 відомості стосовно нарахування антидемпінгового мита у розмірі 14,93 відсотків, оскільки, відповідно до Рішення міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.04.2012р. №АД-273/2012/4423-08 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листового флоат-скла (скла термічно полірованого) походженням із Російської Федерації, Республіки Болгарія, Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Білорусь» по заявленому в графі 31 товару № 1 ЕМД застосовано ставку остаточного антидемпінгового мита в розмірі 14,93 відсотка, що призвело до недонарахування митних платежів на суму - 2539,68 грн.
Позивач, незважаючи на письмові запрошення від 19.08.2016р. вих. №568/61/20-70-61 та від 30.08.2016р. вих. №4670/00-5/20-70-20-02 в митницю не прибула та пояснень з обставин вчиненого правопорушення не надала.
06.10.2016р. заступник начальника Харківської митниці ДФС Волокітін Є.П. виніс постанову у справі про порушення митних правил №583/80700/16, якою ОСОБА_3 визнав винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 7619,04 грн. ( а. с. 7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що декларант ОСОБА_3 згідно зі своїми функціональними обов'язками повинна своєчасно отримувати та надавати митниці точні відомості про заявлений до митного контролю та оформлення товарів, але в порушення вимог ст.ст. 257, 266 Митного кодексу України не заявила за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей, що призвело до зменшення розміру митних платежів, тобто до порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань та регулювання засад і порядку порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів визначено Законом України від 22.12.1998 № 330-ХІV "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту".
У відповідності до п. 2 ст. 1 вказаного Закону, антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).
Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з ст. 266 Митного кодексу України, декларант, зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством, документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, платити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчиннення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Судовим розглядом встановлено, що у позивача на момент здійснення декларування товару за ЕМД №807100000/2016/032099 від 19.08.2016р. були наявні усі документи, які містили усі відомості щодо фізичних характеристик вказаних товарів в обсязі, достатньому для їх належного декларування.
Проте, всупереч вимогам митного законодавства, під час декларування цих товарів позивачем не була відображена уся належна інформація, а саме не зазначено в графі 47 відомості стосовно нарахування антидемпінгового мита у розмірі 14,93 %, що призвело до неправомірного зменшення митних платежів.
Правопорушення за ст.485 Митного кодексу України полягає у заявлені в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Враховуючи, що позивач відповідно до своїх функціональних обов'язків повинна своєчасно отримувати та надавати митному органу точні відомості про заявлений до митного контролю та оформлення товар, проте в порушення вимог ст.ст. 257, 266 Митного кодексу України не заявила за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей, тому вказані дії призвели до зменшення розміру митних платежів, тобто до порушення митних правил, передбаченої ст.485 Митного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок, покладений на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та довів правомірність прийнятого ним рішення, проте позивач не довів суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 09.10.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 271, 272, 286, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2018 по справі № 640/5316/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя С.С. Резнікова
Судді В.В. Старостін А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 11.12.2018.