11 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/13334/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Гуцала М.І.
суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 (повний текст складено 18.09.2018), суддя І інстанції Аркатова К.В. по справі № 638/13334/18
за позовом Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області
до Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3
про примусове видворення за межі України,
Головне Управління Державної міграційної служби в Харківській області звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просив примусово видворити за межі України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 та затримати відповідача на строк 6 (шість) місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення його видворення.
В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що 08.09.2018 працівниками ГУДМС України в Харківській області спільно з працівниками УБЗПТЛ ГУНП в Харківській області під час проведення цільового профілактичного заходу з виявлення іноземців та ОБГ, які нелегально перебувають на території м. Харкова, виявлено громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що відповідач прибув на територію України поза пунктом пропуску Державного кордону з метою транзитного проїзду до країн Європейського союзу. Паспортний документ відсутній. Близьких родичів серед громадян України не має, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторони в Україні не має, тобто підстави для подальшого перебування на території України відсутні. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.
Рішенням Дзержинського районного суду від 18.09.2018 задоволено адміністративний позов.
Затримано з метою забезпечення видворення за межі території України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (без постійного місця проживання), терміном до шести місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Примусово видворено за межі України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (без постійного місця проживання).
Допущено негайне виконання рішення суду.
На зазначене рішення представником Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, адвокатом ОСОБА_5, подано до суду апеляційну скаргу, в якій стверджується про неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що не було враховано Закон України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку. Оскільки відповідач визначену цією міжнародною угодою процедуру реадмісії не застосував, підстави для задоволення позову відсутні.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі - Закон №3773-VI).
За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону України №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, вказаною нормою статті встановлено, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.
Крім того, із змісту наведеної норми видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
В ході судового розгляду було встановлено, що рішенням від 10.09.2018 начальника Індустріального РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, погодженого начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Харківській області, громадянин Соціалістичної країни В'єтнам ОСОБА_3 підлягав поверненню до країни походження. Одночасно було встановлено строк для добровільного виконання рішення - до 11.09.2018.
Підставою для прийняття такого рішення слугувала та обставина, що позивач прибув на територію України поза пунктом пропуску Державного кордону з метою транзитного проїзду до країн Європейського союзу. Зазначена обставина додатково підтверджується фактом притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до прийнятої відповідачем постанови ПН МХК 123391 від 08.09.2018 (а.с. 18), яка не оскаржувалася позивачем.
Також, в ході проведення відповідачем перевірки, проведеної до прийняття рішення про примусове повернення, було встановлено, що у ОСОБА_3 родичів серед громадян України та гарантій приймаючої сторони в Україні немає, паспортні документи відсутні. Зазначені обставини не спростовувалися позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, їх наявність не заперечується представником позивача в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про затримання позивача, передбачених ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, насамперед щодо відсутності у ОСОБА_3 документа, що дає право на виїзд з України.
Статтею 31 Закону України №3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Серед обставин, встановлених в ході судового розгляду та визнаних позивачем, не вбачається вищезазначених підстав, які б зумовлювали заборону застосування до позивача процедури примусового повернення до країни його походження.
Оскільки відповідачем не виконано у встановлений строк рішення про примусове повернення від 10.09.2018, яке є чинним, не було оскаржене та не скасовано, а також враховуючи відсутність у громадянина В'єтнам, 1996 року народження, документів на право перебування на території України, та на відсутність встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборон на примусове видворення відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та необхідності примусового видворення за межі території України ОСОБА_3.
Відповідні висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21.11.2018 у справі №491/807/17.
Основний та єдиний довід апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо застосування процедури примусового видворення позивача, оскільки необхідно застосовувати процедуру реадмісії такої особи, згідно Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку», визнається колегією суддів необгрунтованим, з огляду на передбачені частиною 1 статті 30 Закону України №3773-VI повноваження відповідача на примусове видворення та обставини, встановлені в ході судового розгляду, які свідчать про наявні обгрунтовані підстави вважати, що іноземець буде ухилятися від виконання такого рішення. На підтвердження своєї позиції колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018 у справі № 752/16392/17.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, згідно вимог ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог поданої представником позивача апеляційної скарги про скасування рішення суду.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду судового рішення та вимоги ст. 139, ч. 5 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для здійснення розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 271, 271, 288, 289, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 по справі № 638/13334/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 11.12.2018.