10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3332/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Рівненського районного суду Рівненської області (головуючий суддя Сидоренко С.М.), ухвалене в порядку письмового провадження в м.Рівне 12 вересня 2018 року у справі №570/2047/18 за позовом ОСОБА_3 до заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицького В'ячеслава Антоновича про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
07.05.2018 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицького В'ячеслава Антоновича, просила скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1112/30500/18 від 24.04.2018 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що про перевищення строку тимчасового ввезення транспортного особу відповідачу було відомо ще 08.08.2016 в зв'язку з чим до автоматизованої системи аналізу управління ризиками Волинської митниці ДФС внесено орієнтування №03-70-61/1932 щодо відсутності інформації про вивезення за територію України транспортного засобу реєстраційний номерний знак Португалії НОМЕР_1. Однак, не зважаючи на можливість зафіксувати порушення митних правил у межах строків накладення стягнення передбачених ст.467 Митного кодексу України службовими особами Закарпатської митниці ДФС, протокол про порушення митних правил складено лише 20.02.2018. Оскільки постанова №1112/30500/18 від 24.04.2018 винесена відповідачем з порушенням норм закріплених у ст.498 Митного кодексу України та поза межами строків, передбачених статтею 467 Митного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що поломка автомобіля не може бути віднесена до аварії або дії непереборної сили. Скаржник вказує, що орієнтування №03-70-61/1932 винесене у зв'язку з відсутністю у митниці інформації про вивезення транспортного засобу р.н. НОМЕР_1, а не у зв'язку з вчиненням позивачем порушення митних правил, а тому оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил винесена з дотриманням законодавчо встановлених строків. Також звертає увагу, що позивача було повідомлено про час і місце розгляду справи.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.02.2018 о 06 год 25 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав туристичний автобус, де в якості пасажира слідувала громадянка України ОСОБА_3. Під час здійснення митних формальностей внаслідок спрацювання АСАУР встановлено, що відносно громадянки України ОСОБА_3 наявне орієнтування Волинської митниці ДФС від 08.08.2016 №03-70-61/1932 щодо відсутності інформації про вивезення за межі митної території України транспортного засобу реєстраційний номерний знак Португалії НОМЕР_1.
В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що 23.07.2015 через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 ввезено автомобіль реєстраційний номерний знак Португалії НОМЕР_1 в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» та станом на 20.02.2018 транспортний засіб не вивезено за межі митної території України.
24.04.2018 заступник начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицький В'ячеслав Антонович виніс постанову в справі про порушення митних правил №1112/30500/18 згідно з якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суму 17000 грн.
Вважаючи вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_5 представник ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Частиною 3 статті 481 Митного кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил, (далі - МК України) встановлено, перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Згідно з ч.5 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Таким чином, правопорушення передбачене ст.481 МК України, яке ставиться відповідачем у вину позивачеві, характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, тобто є триваючим, а тому вважається формально закінченим з моменту фіксування (виявлення) уповноваженими особами митних органів, а адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення. Тому, при розгляді справи про порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з'ясувати питання дня виявлення вказаного правопорушення.
Пункт 1 частини 1 статті 481 МК України встановлює, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначає, що днем виявлення правопорушення, передбаченого ст.481 МК України, є фіксація в протоколі про порушення митних правил, а тому в силу ст.467 МК України строк накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з дня виявлення - складення протоколу.
Водночас, як зазначено у протоколі про порушення митних правил №1112/30500/18 від 20.02.2018, постанові в справі про порушення митних правил №1112/30500/18 від 24.04.2018 Волинською митницею ДФС 08.08.2016 в бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України внесено орієнтування №03-70-61/1932 в якому зокрема зазначено: «не вивезено ТЗ р.н. НОМЕР_1, що був ввезений на митну територію України в режимі «тимчасового ввезення». У разі появи зазначеного ТЗ або громадянина у ЗМК - провести опитування, вирішити питання щодо складення протоколу про ПМП. Повідомити Волинську митницю ДФС».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.
Разом з тим, відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, орієнтування як один з інструментів розробки і реалізації заходів з управління ризиками використовується для невідкладного інформування митниць про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань державної митної справи, про товари, які можуть бути об'єктом правопорушення, та про застосування форм контролю для виявлення, запобігання та припинення таких порушень. Джерелом інформації щодо орієнтувань є відомості, отримані органом ДФС (його структурним підрозділом) від інших органів ДФС (їх структурних підрозділів), правоохоронних органів, інших органів державної влади, міжнародних організацій, митних та інших уповноважених органів іноземних держав, власні аналітичні напрацювання та інші джерела.
Таким чином, днем виявлення порушення позивачем митних правил слід вважати 08.08.2016 - внесення Волинською митницею ДФС в бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України орієнтування №03-70-61/1932 щодо не вивезення транспортного засобу р.н. НОМЕР_1.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, а судом не встановлено, що з моменту внесення орієнтування та до 20.02.2018 - дня складання протоколу про порушення митних правил, суб'єктом владних повноважень, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи, перевірялись обставини за яких транспортний засіб р.н. НОМЕР_1 не вивезено за межі митної території України, в тому числі, для підтвердження чи спростування обстави, за яких особа в порядку ч.1 ст.460 МК України звільняється від адміністративної відповідальності.
Аналізуючи вимоги ч.1 ст.486, ст.489 МК України, щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, приписів ч.1 ст.466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, ч.1 ст.531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, оскільки з моменту виявлення суб'єктом владних повноважень, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи, вчиненого правопорушення - 08.08.2016 та до моменту фіксування його протоколом про порушення митних правил від 20.02.2018 відповідачем, а також винесення оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил №1112/30500/18 від 24.04.2018 сплинуло більше ніж шість місяців, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке стягнення накладено поза межами строків, передбачених статтею 467 Митного кодексу України, що у свою чергу виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил №1112/30500/18 від 24.04.2018 та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 230, 250, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року у справі №570/2047/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.12.2018