06 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1310/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі № 819/758/18 (рішення ухвалено в м. Тернопіль, головуючий суддя Мірінович У.А., повне судове рішення складено 10.08.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 26.04.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області щодо нескладання акта про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1 за фактом отримання ним травми в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та ненадання його його копії; зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області скласти акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1 за фактом отримання травми в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та надати його копію.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області щодо не проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався в період з 18.02.2014 по 19.02.2014 з ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області провести службове розслідування нещасного випадку, що стався у період з 18.02.2014 по 19.02.2014 з ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач не звільнявся від виконання службових обов'язків, розслідування нещасного випадку стосовно нього не проводилося, тому у нього немає підстав для отримання акта за формою Н - 1 та на даний момент не має підстав для проведення розслідування нещасного випадку у зв'язку із тим, що у позивача не відбулось втрати працездатності на один робочий день чи більше.
У судовому засіданні позивач та його представник заперечили вимоги наведені в апеляційній скарзі та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, позивача та його представника, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що протягом листопада 2013 року та січня, лютого 2014 року на території України відбулися масові зібрання людей на центральних площах обласних центрів та біля адміністративних приміщень органів виконавчої влади, та місцевого самоврядування з метою висловлення незадоволення щодо їх роботи, а також закликів про зміну представників діючої влади на той час.
Охорону громадського порядку під час зазначених подій у м. Тернополі забезпечували працівники УМВС України в Тернопільській області. Відповідно до розрахунку сил та засобів по охороні громадського порядку на території м. Тернополя 18.02.2014, затвердженого керівництвом УМВС, того дня до несення служби всього було задіяні 353 співробітника міліції, в тому числі і ОСОБА_1
Під час масових заворушень, які відбулися з 18.02.2014 по 19.02.2014 позивачу при виконанні службових обов'язків з охорони громадського порядку невідомими особами було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій, осадніння тім'яних та лобних ділянок голови, правої кисті, закрита травма грудної клітки, закритий перелом тіла грудини, забій правої половини грудної клітки, що підтверджується довідкою Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги Травмпункт від 19.02.2014 №1835 (а.с. 13).
Внаслідок отриманих зазначених тілесних ушкоджень, позивач у період з 19.02.2014 по 21.02.2014 перебував на стаціонарному лікуванні у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1423 від 21.02.2014 (а.с. 12).
Відповідно до постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» №40 від 04.12.2017 зазначена травма пенсіонера МВС ОСОБА_1 пов'язана з проходженням служби в поліції (а.с. 9).
13.02.2018 Тернопільським обласним центром медико - соціальної експертизи було проведено огляд позивача та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 20%, що підтверджується довідкою серії АГ № 0021464 (а.с.10).
22.02.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив видати акт про нещасний випадок за формою Н-1 за фактом отримання позивачем з 18.02.2014 по 19.02.2014 травм в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку.
Листом від 14.03.2018 № 161 комісія повідомила позивача про те, що відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346 акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-1 складається за результатами відповідного розслідування нещасних випадків, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше. Таким чином, оскільки відповідно до довідки СМЗ УМВС в Тернопільській області від 17.03.2014 № 25/170 позивач від виконання службових обов'язків не звільнявся у зв'язку з отриманням травм під час масових заворушень, які відбулися з 18.02.2014 по 19.02.2014, то підстав для видачі акта за формою Н-1 немає (а.с.11).
Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 2 КАС України, що виразилось у протиправній його бездіяльності, оскільки, у останнього були наявні всі правові підстави для проведення за зверненням позивача службового розслідування нещасного випадку та складення відповідного акту згідно Порядку № 1346.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок № 1346).
Відповідно до п. 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Згідно з п. 2.2. Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до п. 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Пункт 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.
Згідно п. 3.4. Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).
Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку № 1346).
Пунктом 3.8. Порядку № 1346 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Відповідно до п. 3.9. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час, зокрема: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий.
Згідно з п. 3.11. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби, зокрема: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).
Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
З матеріалів справи встановлено, що позивач в період проходження служби отримав травми, а саме, як видно із наявної виписки хворого позивач прибув до Тернопільської МКЛШД 19.02.2014 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій, осадніння тім'яних та лобних ділянок голови, правої кисті, закрита травма грудної клітки, закритий перелом тіла грудини, забій правої половини грудної клітки.
Надалі, позивач проходив з 19.02.2014 по 21.02.2014 стаціонарне лікування у зазначеній лікарні. Згідно виписки слідує те, що позивач протягом лікування здавав низку аналізів та проходив курс лікування. Також лікарем рекомендовано позивачу «обмеження активних рухів». Вказане, підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1423 від 21.02.2014 (а.с. 12).
Відповідач відмовив позивачу у видачі акта за формою Н-1 лише з тих підстав, що останній від виконання службових обов'язків не звільнявся, у зв'язку з отриманням травм під час масових заворушень, які відбулися з 18.02.2014 по 19.02.2014. Таким чином, не мала місце втрата позивачем працездатності.
Суд першої інстанції вірно вказав, що ця обставина, лише свідчить про те, що позивач не скористався правом на отримання особливої форми терапії, яка забезпечується медичними установами 24 години на добу, з звільненням від виконання обов'язків більш як на один день, не зважаючи на те, що його стан здоров'я згідно висновків лікарів унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу без шкоди для здоров'я.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стан здоров'я позивача, обумовлений саме травмами, що отримані у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку з 18.02.2014 по 19.02.2014, в подальшому унеможливлювало виконання роботи визначеного обсягу, професії позивача без шкоди для здоров'я, що підтверджується, в тому числі випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1423 від 21.02.2014, а тому зазначений нещасний випадок призвів до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.
Суд першої інстанції для ефективного захисту прав позивача правильно вийшов за межі позовних вимог , застосувавши п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області щодо не проведення службового розслідування нещасного випадку що стався в період з 18.02.2014 по 19.02.2014 з ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків та зобов'язання відповідача провести службове розслідування нещасного випадку, що стався у період з 18.02.2014 по 19.02.2014 з ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі № 819/758/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 11.12.2018