про повернення апеляційної скарги
11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3919/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Заверухи О. Б.
суддів -Старунського Д. М.
Ніколіна В. В.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 819/1090/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішень протиправними,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу .
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до підпунктом 19 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Частинами 3, 4 статті 131-2 Конституції України встановлено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно із частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 27 травня 2017 року № 151 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно із пунктом 14 Положення про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги останній, або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
З матеріалів апеляційної скарги сліду, що така підписана адвокатом ОСОБА_5, на підтвердження своїх повноважень до апеляційної скарги останнім додано ордер серія ТР №046988 на надання правової допомоги ОСОБА_4 в якому зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №11 від 04 травня 2018 року. При цьому в наданому ордері на звороті ордера не вказано про наявність/відсутність обмежень правомочностей адвоката, встановлених угодою про надання правової допомоги, у відповідності до пункту 14 Положення.
Зазначеного у ордері договору про надання правової допомоги, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №11 від 04 травня 2018 року (його завіреної копії) або витягу з нього засвідченого підписами сторін та документів (їх завірених копій), що підтверджують статус представника скаржника як адвоката, до апеляційної скарги не додано та в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, оскільки вона підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалі від 31 серпня 2018 року у справі № 815/6281/16 адміністративне провадження №К/9901/60045/18.
На підставі викладеного, керуючись статтями 296, 297, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 819/1090/18 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. Б. Заверуха
судді Д. М. Старунський
В. В. Ніколін