Справа № 826/8264/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської О.А.
суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про:
- визнання неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни з винесення нею постанови від 24.04.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису, виданого 21.03.2018 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., зареєстрованого у реєстрі за №1547, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 60 512,30 грн.;
- скасування постанови від 24.04.2018 Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису, виданого 21.03.2018 приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., зареєстрованого у реєстрі за №1547, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 60 512,30 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане судове рішення позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати назване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що відповідачем був прийнятий до виконання виконавчий напис нотаріуса, який в порушення вимог ст.89 Закону України «Про нотаріат» не містить зазначення місця роботи позивача та взагалі не містить будь-якої назви юридичної особи, через яку можливо б було ідентифікувати те, що мова у виконавчому написі нотаріуса йде про ту або іншу установу чи організацію. Також виконавчий напис від 21.03.2018 був переданий для виконання Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяні Леонідівні незважаючи на те, що нотаріусом в ньому вказано, що він має бути пред'явлений до виконання саме до відділу державної виконавчої служби. Крім того позивач зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували дотримання відповідачем вимог абз.4 ч.4 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження».
До Шостого апеляційного адміністративного суду 11.12.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
У судовому засіданні 11 грудня 2018 року позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали.
Відповідач та треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання до суду не з'явилися, явки своїх представників не забезпечили, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.
Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №1547 від 21.03.2018, в якому стягувачем визначено ПАТ "ПУМБ", боржником - ОСОБА_2
Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника складає 60 521,30 грн.
24.04.2018 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису нотаріуса №1547 від 21.03.2018.
Не погоджуючисьіз діями приватного виконавця, що полягали у винесенні нею вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем Вольф Т.Л. правомірно та у межах повноважень відкрито виконавче провадження ВП №56257977 від 24.04.2018.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (в редакції чинній на час виникнення правовідносин; далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів (ст.3 Закону №1404-VIII).
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Положеннями частини першої статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно з ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Отже, підставою для примусового виконання рішення може бути тільки виконавчий документ, в даному випадку виконавчий напис нотаріуса, який повинен відповідати вимогам наведеним в статті 4 Закону №1404-VIII.
Як встановлено судом виконавчий напис №1547 від 21.03.2018, виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з позивача на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості у розмірі 60 521,30 грн. відповідає вимогам встановленим статтею 4 Закону №1404-VIII, що було також встановлено відповідачем та у зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з аналізу норм Закону №1404 вбачається, що на виконавця перед прийняттям ним рішення про відкриття виконавчого провадження покладено обов'язок перевірки лише наявності всіх обов'язкових елементів виконавчого документу, передбачених статтею 4 Закону №1404.
Щодо посилання апелянта про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена незаконно, оскільки виконавчий напис №1547 від 21.03.2018 не відповідає вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат», колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 89 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у виконавчому написі зазначаються : дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили: строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Разом з тим, як було зазначено вище, вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII. Саме невідповідність вимогам, передбачених частиною першою цієї статті, у відповідності до п.6 ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII і є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.
Крім того, статтею 4 Закону №1404-VIII також передбачено інші додаткові вимоги до виконавчого документа, а саме вказано, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.
При чому, частиною 4 цієї статті 4 Закону також передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Наведена апелянтом невідповідність нотаріального напису вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат», жодним чином не вказує на невідповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, в даних спірних правовідносинах Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним по відношенню до Закону України «Про нотаріат».
Щодо посилань апелянта, що виконавчий напис нотаріуса не містить зазначення місця роботи позивача та взагалі не містить будь-якої назви юридичної особи, через яку можливо б було ідентифікувати те, що мова у виконавчому написі нотаріуса йде про ту або іншу установу чи організацію, колегія суддів зазначає, що як вбачається з копію виконавчого напису №1547 від 21.03.2018, який міститься в матеріалах справи, зазначено місце роботи боржника - Дитяча поліклініка №2 Шевченківського району. При цьому, за посиланням апелянта дійсним місцем її роботи є Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва), а Дитячої поліклініки №2 Шевченківського району як юридичної особи взагалі не існує.
Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах виконавчого провадження ВП№56257977 міститься постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, із змісту якої встановлено, що приватним виконавцем здійснено запити до Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України щодо отримання боржником доходів та що боржником отримується дохід від особи, якою є Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва (ЄДРПОУ 38945657).
Отже, зазначення у виконавчому написі №1547 від 21.03.2018 місця роботи боржника - Дитяча поліклініка №2 Шевченківського району жодним чином не вплине на виконання вказаного виконавчого напису, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем здійснено відповідні запити в межах своїх повноважень та з'ясовано дійсне місце роботи позивача.
З приводу посилання апелянта на те, що виконавчий напис №1547 від 21.03.2018 був переданий для виконання Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяні Леонідівні незважаючи на те, що нотаріусом в ньому вказано, що він має бути пред'явлений до виконання саме до відділу державної виконавчої служби, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, отримавши виконавчий документ, стягувач має право пред'явити його до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця.
Частиною другою вказаної статті Закону визначено перелік категорій справ, щодо яких приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень. Разом з тим, справи щодо стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором до такого переліку не включено.
Так, відповідно до вказаної норми Закону приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Також, згідно з ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Тобто, стягувачу надано право вибору місця відкриття виконавчого провадження у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органами державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби, а тому суб'єкт, який видає виконавчий документ не може зазначати в ньому конкретний орган/особу, якому слід пред'явити виконавчий документ до виконання. З огляду на викладене, у виконавчому написі №1547 від 21.03.2018 вказано саме лише те, що «виконавчий напис має бути пред'явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби», без конкретизації органу державної виконавчої служби.
Щодо доводів позивача про те, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували дотримання відповідачем вимог абз.4 ч.4 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 5 Закону №1404 приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 24 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець зобов'язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.
Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.
Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.
Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження наявності у відповідача повноважень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", здійснювати виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №1547 від 21.03.2018, нею надано до суду Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця від 16.01.2018 року №ВПВ/005/18 на загальну страхову суму 40 000 000 грн., який діяв на час відкриття Вольф Т.Л. виконавчого провадження №56257977, довідку від 27.07.2018 та від 30.10.2018 року про не перевищення мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, із змісту якої встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №56257977 від 24.04.2018 року сума стягнення за виконавчим написом №1547 від 21.03.2018 року з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають в останньої на виконанні не перевищує мінімального розміру страхової відповідальності приватного виконавця.
Вказані докази є належними та достатніми та в повній мірі підтверджують право відповідача здійснювати виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №1547 від 21.03.2018.
Інформація щодо кількості виконавчих проваджень, які перебували у відповідача із зазначенням сум стягнення у цих провадженнях, відкритих станом на 24.04.2018, на відсутність якої посилається позивач, за наявності вказаних вище доказів, є в даному випадку не обов'язковою, оскільки надані відповідачем довідки від 27.07.2018 та від 30.10.2018 року про не перевищення мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця повністю підтверджують те, що при відкритті виконавчого провадження №56257977 від 24.04.2018 року сума стягнення за виконавчим написом №1547 від 21.03.2018 року з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають в останньої на виконанні не перевищувала мінімального розміру страхової відповідальності приватного виконавця.
Щодо доводів апелянта з приводу невірного розрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача відповідно до виконавчого напису нотаріуса №1547 від 21.03.2018, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не були зазначені позивачем під час подачі позову та судом першої інстанції не досліджувалися. Не було зазначено про вказані обставини також і в апеляційній скарзі при зверненні до суду апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки судовим розглядом підтверджено правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 від 24.04.2018.
Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та відхиляються судом апеляційної інстанції за необґрунтованістю. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяВ.Ю. Ключкович
СуддяА.Б. Парінов
Повне судове рішення складено 11 грудня 2018 року.