01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Шрамко Ю.Т.
10 грудня 2018 року Справа № 826/10024/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2017 р. №№ 0001144001, 0001154001, 0001164001.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що відповідачем при здійсненні фактичної перевірки її магазину не відбиралися зразки, виявлених напоїв, що відповідачем не надано жодних доказів того, що такі напої є алкогольними, а також апелянт наголошує на тому, що обов'язок доказування в адміністративних справах покладено саме на суб'єкта владних повноважень, а не на неї.
З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_2).
З 21 по 28 квітня 2017 року відповідачем, на підставі наказу від 21.04.2017 р. № 2947 та направлень від 21.04.2017 р. №№ 2527/26-15-40-01, 2528/26-15-40-01, проведено фактичну перевірку магазину позивача, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, 11, за результатами якої складено акт від 28.04.2017 р. № 26/143/40/НОМЕР_1.
У вказаному акту перевірки встановлено:
- факт реалізації ФОП ОСОБА_2 алкогольних напоїв, а саме: пива «Оболонь» у скляній тарі місткістю 0,5 л та міцністю 4.5 % об. на розлив для споживання на місці, вартістю 18,00 грн. (розрахунковий документ не видано, зроблено фотофіксацію шо додається), без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР;
- не надання документів стосовно узгодження ФОП ОСОБА_3 статусу закладу громадського харчування, чим порушено ст. 15-3 вказаного Закону (додаток 1 до акту);
- факт зберігання алкогольного напою: а саме пива «Оболонь» та пива «Бердичівське лагер» в кількості двох кег за відсутності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру (додаток 2 до акту).
29.05.2017 р. на підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0001144001, яким за порушення ст. 15 Закону № 481/95-BP (роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензій) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000,00 грн.;
- № 0001154001, яким за порушення ст. 15-3 Закону № 481/95-BP (продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу господарювання громадського харчування) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6800,00 грн.;
- № 0001164001, яким за порушення ст. 15 Закону № 481/95-BP (зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000,00 грн.
Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність порушень, за які її притягнуто до відповідальності.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону №481/95-BP: алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;
- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;
- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
- Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників;
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У ч.ч. 14, 37, 40 та 42 ст. 15, ч. 6 ст. 15-3, ч. 1, абз.абз. 5, 9, 12 ч. 2, ч. 4 ст. 17 Закону № 481/95-BP передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: - оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; - порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень; - зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Отже, законодавством регламентовано відповідальність суб'єктів господарювання за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без отримання ліцензії, за продаж алкогольних напоїв для споживання на місці без статусу закладу громадського харчування, за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до відповідного Єдиного реєстру.
Разом з тим, правовою підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинення будь-якого з вказаних вище порушень, перш за все, є достеменне встановлення факту того, що виявлені напої є саме алкогольними у розумінні ст. 1 Закону № 481/95-BP.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що в матеріалах перевірки відсутні та відповідачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надано жодних доказів, які б підтверджували, що виявлені у позивача напої, зокрема у скляному бокалі та в кегах, є саме алкогольними напоями, зокрема міцністю 4.5 % об., як зазначено в акті перевірки від 28.04.2017 р. № 26/143/40/НОМЕР_1 та як на тому наполягає відповідач у своїх поясненнях.
Більш того, відповідачем взагалі не надано жодних доказів, з яких би вбачалося, яким чином ним встановлювалося, що виявлені напої є алкогольними, наприклад, що ним відбиралися відповідні зразки таких напоїв, проводилося експертне дослідження, застосовувався спеціальний прилад й тощо.
При цьому, доводи відповідача про те, що віднесення виявлених напоїв до алкогольних та їх оберти встановлювалися інспекторами, які проводили відповідну фактичну перевірку, за допомогою їх смакових рецепторів та на запах, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено органолептичного дослідження товару інспекторами ГУ ДФС при проведенні податкової перевірки.
Крім того, відповідачем не доведено, що ГДРІ ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими проводилася перевірка магазину ФОП ОСОБА_2, володіють спеціальними знаннями та навиками, необхідними для проведення експертного дослідження в цій галузі.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення ФОП ОСОБА_2 правопорушень, за які її було притягнуто до відповідальності.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своєму позові ОСОБА_2 просила суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, але з огляду на вище встановлені обставини та вимоги ст. 245 КАС України, судова колегія вважає за необхідне на виконання приписів ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог і задовольнити їх шляхом визнання таких повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини даної справи, неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судова колегія встановила, що відповідно до квитанції від 09.08.2017 р. за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. /Т.1 а.с.4/, відповідно до квитанцій від 01.08.2018 р. та від 08.10.2018 р. /Т.1 а.с.188, 200/ за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 612 + 348 = 960,00 грн.
При цьому, сплата судового збору у вказаних розмірах відповідає ставкам, встановленим Законом України «Про судовий збір» у відповідній редакції.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі: 640,00 грн. + 960,00 грн. = 1600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2017 р. №№ 0001144001, 0001154001, 0001164001.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Рішення виготовлено 10 грудня 2018 року.
Головуючий суддя
Судді: