Справа № 759/5045/17 Суддя (судді) першої інстанції: Миколаєць І.Ю.
05 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Степанюка А.Г.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову Волинської митниці ДФС №0554/205020101/17 від 22.03.2017 року про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що ним здійснювалось тимчасове ввезення транспортного засобу для службового використання, який мав бути оформлений у митний режим тимчасового ввезення, при цьому, для оформлення транспортного засобу у митний режим «транзит» не було ніяких правових підстав. Такі дії посадової особи митного органу при оформлені у митний режим «транзит» були неправомірними та суперечили законодавству. Під час винесення постанови не було проведено службового розслідування, не були відібрані пояснення у посадової особи, яка оформляла автомобіль у митний режим «транзит», також, при розгляді справи не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях ознак порушення митного законодавства.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо ввезення позивачем на митну території України транспортного засобу не особистого, а комерційного призначення.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 04.10.2016 року на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 по смузі руху «зелений коридор» ввезено легковий автомобіль марки «БМВ 323», реєстраційний номер PO6U046.
Як вказує митний орган у відзиві на адміністративний позов, посилаючись на ст.366 Митного кодексу України (а.с.102-108), пропуск транспортних засобів, що переміщуються громадянами, здійснюється двоканальною системою митного контролю, при цьому, канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор») призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Як зазначає позивач, ним були подані митному органу документи, які свідчили про тимчасове ввезення автомобіля на територію України у службових цілях на строк, що не перевищує один рік.
Такі його доводи підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: довіреністю від власника - юридичної особи щодо використання автомобіля у службових цілях на території України, а також документами, які підтверджують, що автомобіль має іноземну реєстрацію та належить юридичній особі, одним із засновників якої є позивач (а.с.18-21).
Разом з тим, митним органом ввезення позивачем транспортного засобу було оформлено не у митний режим тимчасового ввезення, а у митний режим «транзит», про що, як зазначає позивач, його не було повідомлено.
24.02.2017 року посадовою особою Волинської митниці ДФС відносно ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, а саме, за перевищення встановленого статтею 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля більше, ніж десять діб, а 22.03.2017 року за результатами розгляду винесено постанову №0554/205020101/17, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Дана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішення, однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 (далі - МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень ст. 94 МК України для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).
У разі транзиту в межах одного пункту пропуску або для декларування товарів, що не є підакцизними, залежно від виду транспорту замість митної декларації може використовуватися авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading).
Для декларування товарів, що не є підакцизними, замість митної декларації залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).
Незалежно від виду транспорту для декларування у митний режим транзиту товарів, транспортних засобів комерційного призначення може використовуватися книжка А.Т.А. або книжка CPD.
У випадках, передбачених міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону, для декларування у митний режим транзиту товарів, транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.
Статтею 71 Митного кодексу України встановлено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Відповідно до ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовані положеннями ст. 380 МК України.
Так, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Відповідно до приписів ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Позивачем наголошено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_3 не подавались документи для декларування товарів чи транспортних засобів в режимі транзиту.
Водночас, позивачем зазначено, що 04 жовтня 2016 року ним через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС на митну територію України з метою особистого користування в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» ввезено легковий автомобіль марки BMW 323, реєстраційний номер РО6U046. Працівникам митної служби України позивачем було надано документи, що свідчать про тимчасове ввезення автомобіля на територію України у особистих цілях співзасновника власника автомобіля - юридичної особи заснованої згідно законодавством Польщі, а також було надано довіреність від вказаного власника.
Питання тимчасового ввезення автомобілів, що належать іноземним компаніям та мають іноземну реєстрацію, окрім положень МК України, врегульовано положеннями Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 року).
Відповідно до пункту 60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Статтею 1 Додатка С до Конвенції визначено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь- якого комерційного використання.
Статтею 1 Конвенції та пунктом 35 ст. 4 МК України встановлено, що поняття «особа» означає юридичну та фізичну особи.
Таким чином, особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватись і інтересах юридичних осіб.
З огляду на викладене вище та згідно із положеннями Кодексу та конвенції транспортні засоби, що належать іноземним компаніям і мають іноземну реєстрацію, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із ст. 380 МК України.
Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що транспортний засіб ввозився ним на митну територію України в режимі тимчасового ввезення. При цьому, митним органом не підтверджено підстави для оформлення транспортного засобу, що ввозився позивачем у режимі транзиту, крім того, позивач заперечує про свою обізнаність з таким фактом, а матеріали справи не свідчать про протилежне (а.с.115-116).
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (частина 1 статті 486 МК України).
Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що суд має виходити із сумлінного ставлення особи до своїх обов»язків, доки не буде встановлено протилежного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність суб»єктом владних повноважень правомірності своїх дій та рішень і, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 271, 272, 286, 315, 317 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати постанову Волинської митниці ДФС №0554/205020101/17 від 22.03.2017 року порушення митних правил.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді О.В.Епель
А.Г.Степанюк