Справа № 826/5586/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
05 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Степанюка А.Г.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
представника позивача Бажукова А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до державного реєстратора Тураєва Юрія Володимировича Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям підрозділу), індексний номер: 35650260 від 13.06.2017 року 16:39:11, прийняте державним реєстратором Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєвим Ю.В., скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно на підставі вказаного рішення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1273499705101 - нежитлове приміщення загальною площею 551,3 кв.м, та зобов'язати відповідача відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на вказане нерухоме майно за позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2018 року провадження у справі закрито у зв'язку з неналежністю розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність цивільно-правового спору між позивачем та ОСОБА_5, а підставою для скасування спірного рішення є недотримання державним реєстратором встановленого законом порядку проведення державної реєстрації.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів виконавчої влади та місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання колегії суддів, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ще 8 юридичних осіб є співвласниками комплексу торгово-розважального центру «Скай Парк» розташованого за адресою: м.Вінниця, вул. Миколи Оводова (колишня Козицького), 51 корпус, 1 з конкретно визначеними окремими частками в спільній власності та виділеними під них приміщеннями.
13.06.2017 року державним реєстратором Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєвим Ю.В. прийняте рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_5, на нерухоме майно.
Запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, як на виділене в натурі майно (розмір частки 1/1) був внесений відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію, що було прийняте на підставі договору дарування та висновку про можливість виділу.
В обґрунтування адміністративному позову Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» зазначає, що спірна реєстрація проведена за відсутності договору про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду.
У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном. Оскільки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не було заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Наведений висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відтак враховуючи, що предметом оскарження є рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, зареєстровані за іншою, ніж позивач, особою, а також вимоги про зобов'язання відповідача відновити запис про право власності на спірне майно, колегія суддів приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Постанова в повному обсязі складена 10.12.2018.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді О.В.Епель
А.Г.Степанюк