Справа № 826/2626/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кузьменко А.І.
Іменем України
04 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, що прийняте о 17 год. 21 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Державної служби України з питань безпечності продуктів та захисту споживачів, за участю третії осіб - Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним висновок Міністерства юстиції України про те, що ОСОБА_4 не має права обіймати посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», викладений у листах від 03 листопада 2017 року №11385/13/11-17 та від 15 січня 2018 року №552/13.2/ін-18;
- визнати незаконною та такою, що не підлягає виконанню вимогу Міністерства юстиції України, викладену у листах від 03 листопада 2017 року №11385/13/11-17 та від 15 січня 2018 року №552/13.2/ін-18;
- визнати повністю протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №101 від 19 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області;
- поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області з 20 лютого 2018 року;
- стягнути на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, розраховану на день винесення судом рішення у справі;
- допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за 1 місяць;
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягали у внесенні відомостей про ОСОБА_4 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_4.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 лютого 2018 року №101-к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області з 20 лютого 2018 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» відповідно до пункту 8 частини 1 статті 83 «Про державну службу» та пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області з 20 лютого 2018 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_4;
- стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2018 року по 29 травня 2018 року у розмірі 40 931 грн 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Міністерство юстиції України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до позивача застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади», а тому оскаржувані рішення та дії є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі розпорядження Президента України від 26 грудня 2013 року №397/2013-рп ОСОБА_4 призначено на посаду голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області. До виконання обов'язків Голови райдержадміністрації ОСОБА_4 приступив з 31 грудня 2013 року.
Відповідно до розпорядження виконуючого обов'язки Президента України ОСОБА_6 від 05 травня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про що 02 червня 2014 року до трудової книжки останнього внесено відповідний запис про звільнення з займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Державній інспекції сільського господарства в Херсонській області та у зв'язку з припиненням повноважень голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (пункт 5 статті 36 КЗпП).
З 03 червня 2014 року по 02 листопада 2014 року ОСОБА_4 обіймав посаду заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області. У період з 03 листопада 2014 року по 30 грудня 2016 року позивач перебував на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області. Відповідно до відомостей з трудової книжки ОСОБА_4, останній з 27 березня 2017 року займав посаду начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області.
У період перебування ОСОБА_4 на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області, відносно нього проведена перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади».
За результатами проведеної перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», 09 жовтня 2015 року заступником начальника управління кадрового забезпечення, контролю, документообігу та звернень громадян - начальником відділу кадрового забезпечення Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області ОСОБА_7 складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до якої уповноваженою особою направлялися запити про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення» щодо ОСОБА_4, до Головного управління юстиції у місті Києві, Державної судової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України. Також у відповідності до вказаної довідки до ОСОБА_4 заборони, передбачені частиною 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», не застосовуються.
На адресу Міністерства юстиції України 16 лютого 2017 року надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_8 №23 від 13 лютого 2017 року, відповідно до якого останній просив надати інформацію стосовно того, чи підпадає ОСОБА_4 під очищення влади та заборону протягом десяти років обіймати посади в органах державної влади, у зв'язку з перебуванням останнього у період з 31 грудня 2013 року по 02 червня 2014 року на посаді Голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Міністерство юстиції України 03 листопада 2017 року направило на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів лист за №11385/13/11-17, відповідно до якого, Міністерством юстиції України встановлено, що ОСОБА_4 немає права обіймати посаду начальника Головного управління Держпроспоживслужби в Херсонській області та, керуючись частиною 1 статті 5 Закону України «Про очищення влади», просило виконати вимоги законодавства або надати Міністерству юстиції України аргументацію щодо підстав прийняття рішення про не застосування до ОСОБА_4, який у період з 31 грудня 2013 року по 02 червня 2014 року обіймав посаду Голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, визначеної частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Міністерство юстиції України 15 січня 2018 року повторно звернулось до Держпродспоживслужби України з листом за вих. №552/13.2/ін.-18 за змістом аналогічним листу №11385/13/11-17 від 03 листопада 2017 року.
У відповідності до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 лютого 2018 року №101-к ОСОБА_4 звільнено 20 лютого 2018 року з посади начальника Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Херсонській області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідно до пункту 8 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» та пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що лист Міністерства юстиції України не передбачений в якості правової підстави для звільнення особи із займаної посади ні Законом України «Про очищення влади», ні жодним іншим підзаконним нормативно - правовим актом, прийнятим на його виконання.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
За змістом пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади».
Згідно частини першої статті Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація), в контексті приписів частини другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_9, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбаченої частиною першою статті 4 цього Закону.
Пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заборона передбачена частиною третьо статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, Голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 31 грудня 2013 року по 02 червня 2014 року обіймав посаду Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що підставою для застосування пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» є перебування на відповідній посаді у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Як зазналося, позивач обіймав відповідну посаду починаючи з 31 грудня 2013 року, а не з 21 листопада 2013 року як це передбачено пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (далі - Постанова №563).
Відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1 - 8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону (пункт 14 Постанови №563).
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Відповідно до пункту 36 вказаної постанови на підставі відповіді / висновку / копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді / висновку / копії судового рішення або з дня надходження відповіді / висновку / копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Керівник органу не пізніш як на третій робочий день з дня складення довідки про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 у разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону, приймає рішення про звільнення такої особи та у той самий день надсилає в паперовій формі до Мін'юсту повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 разом із засвідченою копією рішення про звільнення особи, інформація з яких не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін'юсту вноситься до Реєстру (п. 37 Постанови №563).
Отже за наслідком проведення перевірки, у тому числі достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» складається, зокрема, висновок, який є підставою для застосування відповідних заборон. В свою чергу, на підставі висновку формується відповідна довідка, яка в контексті приписів п. 37 Постанови №563 є підставою для прийняття рішення про звільнення особи за пунктом 7-2 статті 36 КЗпП.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за пунктом 7-2 статті 36 КЗпП в порядку застосування частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» особу може бути звільнено з посади лише на підставі відповідного висновку (довідки) компетентного органу, який складений за результатами проведення перевірки достовірності вказаних особою у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Можливості звільнення особи з у зв'язку із наявністю обставин, встановлених пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», в іншому порядку, ніж на підставі відповідного висновку перевірки, норми чинного законодавства не передбачають, оскільки Закон України «Про очищення влади» передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки по частині першій 3 цього Закону.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 по справі № 820/1573/15 також звертав увагу на те, що звільнення особи з підстав Закону України «Про очищення влади» може бути здійснене лише за результатами відповідної перевірки, якою буде встановлено застосування відповідних заборон.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вірно вказано судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», 09 жовтня 2015 року заступником начальника управління кадрового забезпечення, контролю, документообігу та звернень громадян - начальником відділу кадрового забезпечення Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області ОСОБА_7 складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до якої уповноваженою особою направлялися запити про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення» щодо ОСОБА_4, до Головного управління юстиції у місті Києві, Державної судової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України. Також у відповідності до вказаної довідки до ОСОБА_4 заборони, передбачені частиною 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», не застосовуються.
Таким чином, підстави, визначені Законом України «Про очищення влади» та Постановою №563 для звільнення позивача за пунктом 7-2 статті 36 КЗпП у зв'язку із наявністю заборон, встановлених Законом України «Про очищення влади», були відсутні.
Не зважаючи на викладене, відповідачем, як зазначалося, було прийнято рішення на підставі листа Міністерства юстиції України на наведеної у ньому інформації, тобто не на підставі документів та не в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади» та Постановою №563.
Колегія суддів наголошує на тому, що нормами чинного законодавства не передбачено, що Міністерство юстиції України може надавати свою оцінку висновку люстраційної перевірки, за результатами чого повторно ставити перед компетентними органами питання застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», відносно певної особи, яка вже проходила таку перевірку, за результатами якої відповідних заборон встановлено не було.
Законом України «Про очищення влади» та Постановою №563 також не передбачено, що лист Міністерства юстиції України із висловленою позицією відносно наявності заборон, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», може бути для відповідного керівника підставою для звільнення особи.
У даному випадку норми чинного законодавства не містять будь-яких винятків щодо можливості недотримання процедури звільнення особи в порядку Закону України «Про очищення влади» (щодо обов'язкової наявності висновку про застосування заборон, складеного за результатами проведеної у встановленому законом порядку перевірки) у разі незгоди Міністерства юстиції України із висновком люстаційної перевірки.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність звільнення позивача та про скасування оскаржуваного наказу.
Згідно з пунктом 13 Постанови №563 відомості про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону (прізвище, ім'я та по батькові, місце роботи, посада на час застосування положення Закону, критерії, на підставі яких застосовується заборона, та строк, протягом якого до особи застосовується заборона), не пізніш як на третій день з дня їх надходження до Мін'юсту розміщуються на офіційних веб-сайтах Мін'юсту та органу, в якому проводиться перевірка.
У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку (частина дванадцята статті 5 Закону України «Про очищення влади».
Оскільки відомості про застосування до позивача заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» не було встановлено у визначеному законом порядку, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про позивача.
Згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави бо незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.
Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд першої інстанції прийняв правильне рішення про поновлення позивача на попередній роботі.
Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.
Судом першої інстанції розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 20 лютого 2018 року по 29 травня 2018 року у розмірі 40 931 грн 88 коп..
Будь-яких зауважень щодо правильності вказаного розрахунку відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, а тому в силу частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції вказані обставини не перевіряє. З цих же підстав суд апеляційної інстанції не надає оцінку рішенню суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 10.12.2018.