Справа № 826/5276/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
05 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Степанюка А.Г.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, треті особи: Приватне підприємство «Селтік», Публічне акціонерне товариство «БГ Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Труб-Інжбуд», про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34911154 від 24.04.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду з позовом.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Червоноткацька» було створено у 2015 році з метою здійснення господарської діяльності на базі майнового комплексу, який став предметом судових спорів. Судові спори тягнуться з 2015 року. З часу створення позивач жодного дня не мав доступу до свого майна, отже здійснювати господарську діяльність не мав можливості. Відтак, прибутку і, відповідно, вільних коштів підприємство не має. Такий стан речей призвів до того, що у товариства відсутні офісні приміщення, відсутні постійні працівники, директор та представники товариства постійно змінюються. Таким чином, підприємство не може добросовісно виконувати всі свої обов'язки і користуватися своїми правами в повному обсязі.
На апеляційну скаргу надійшов відзив у якому зазначається, що наявними в матеріалах справи доказами доведено, що ТОВ «Червоноткацька» як суб'єкт господарювання було обізнане про скасування реєстраційної дії, а вказані ним причини пропуску строку для подачі позовної заяви не є поважними, оскільки, пов'язані лише з волевиявленням суб'єкта господарювання.
В судовому засіданні представники третіх осіб проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформаційної довідки №114616853 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 20.02.2018 позивачу стало відомо про скасування приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай Іриною Володимирівною записів про право власності ТОВ «Червоноткацька» на нежилі приміщення хімічного цеху (літ. Е) загальною площею 13 491,3 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Червоноткацька, 46.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що про рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни від 24.04.2017р. №34911154 повинен був дізнатися 30.05.2017р., отже, пропустив установлений законом шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, завершуючи розгляд даної справи постановленням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції не врахував наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів виконавчої влади та місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості обґрунтування позовних вимог зазначено, що скасування запису про право власності було проведено на підставі постанови Окружного адміністративного суд від 21.12.2016 у справі №826/26802/15, залишеної без зміну хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017. При цьому, товариство наголошує, що його, як власника майна, не було залучено ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій до розгляду адміністративної справи №826/26802/15. Також зазначає, що рішення у справі №826/26802/15 не містять в собі жодних приписів щодо зобов'язання державного реєстратора вчинити будь-які дії, направлені на поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП «Селтік». При цьому наголошує, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення становить втручання в право позивача на мирне користування майном.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном. Оскільки, ТОВ «Червоноткацька» не було заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації скасування права власності на нерухоме майно та поновлення права власності за ПП «Селтік» на підставі рішення суду від 21.12.2016 року, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Наведений висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, враховуючи, що предметом оскарження є рішення Державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, а, також, про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, зареєстровані за іншою, ніж позивач, особою, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.
Вирішуючи питання щодо наявності у суду апеляційної інстанції повноважень закривати провадження у справі за наслідками апеляційного перегляду ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
За правилами п. 12 ч. 1 ст. 4 КАС України судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Приписи ч. ч. 3-5 ст. 241 КАС України визначають, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
Тобто, у передбачених процесуальним законом випадках, судовий розгляд справи може бути закінченим шляхом постановлення відповідної ухвали.
Даний висновок узгоджується й з правовою позицією Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі". Так, пунктом 3 вказаної постанови Пленуму ВАС України передбачено, що за змістом частини першої статті 14 КАС України (положення якої є аналогічними ч. 1 ст. 14 КАС України у чинній редакції) судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.
Закінчення розгляду справи у розумінні цієї норми права є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття постанови щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 164 КАС України, ухвалення додаткового судового рішення (стаття 168 КАС України) або в разі, якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов (частина четверта статті 121 КАС України), та вирішення вимоги апеляційної та касаційної скарг. Ці рішення ухвалюються іменем України.
Така вимога не поширюється на інше закінчення розгляду справи (закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду), що оформлюється ухвалою.
Тобто, у розумінні положень чинного законодавства, судовий розгляд справи може бути закінчений не лише прийняттям рішення суду, а й постановленням ухвали суду у випадках, передбачених у тому числі ст. 240 КАС України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що закінчення розгляду справи шляхом постановлення залишення позовної заяви без розгляду судом, який не є судом, встановленим законом у розумінні положень чинного процесуального законодавства, має своїм наслідком збільшення тривалості розгляду справи, остаточне рішення у якій не може бути ухвалене з огляду на порушення правил юрисдикції. У даному випадку, навіть у випадку скасування ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції не буде досягнуто основну мету судочинства - право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті наведеного колегією суддів враховується, що відповідно до абз. 2 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційної скарги не надавалася.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.
Такий висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №826/14786/15.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька» - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2018 року - скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Постанова в повному обсязі складена 10.12.2018.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді О.В.Епель
А.Г.Степанюк