Справа № 823/1619/18 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
03 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Сорочка Є.О.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі за позовом підприємства споживчої кооперації "Звірогосподарство Черкаської Облспоживспілки" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Підприємство споживчої кооперації "Звірогосподарство Черкаської Облспоживспілки" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000811405 від 18.01.2018 року та № 0000821405 від 18.01.2018 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника підприємства споживчої кооперації "Звірогосподарство Черкаської Облспоживспілки", в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області № 2070 від 07.12.2017 року та направлень № 1214/23-00-14-0508, № 1215/23-00-14-0508 від 07.12.2017 року фахівцями ГУ ДФС у Черкаській було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства споживчої кооперації «Звірогосподарство Черкаської облспоживспілки» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 25.09.2015 року по 07.12.2017 року, про що складено акт від 21.12.2017 року № 530/23-00-14-0508/01735956.
За результатами перевірки в акті встановлено наступні порушення: статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - ЗУ № 185/94-ВР) від 03.09.2015 року № 581: на період з 04.09.2015 року до 03.12.2015 року (пункт 1 постанови) в частині порушення строків надходження валютної виручки по контракту від 25.09.2015 року № 1 - в сумі 16 140,00 дол. США на 8 днів, в сумі 38 058,92 дол. США на 54 дня, в сумі 36 190,00 дол. США на 54 дня, в сумі 49 653,28 дол. США на 54 дня; статті 1 Указу Президента України від 19 червня 1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про схему валютного регулювання і валютного контролю», в частині порушення строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходяться за її межами станом на 1 квітня 2017 року.
Не погоджуючись з даними висновками, позивач 03.01.2018 року подав заперечення до акту перевірки.
Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.01.2018 року №3/530/23-00-14-0508/01735956 позивачу відмовлено у задоволенні заперечення.
На підставі акту перевірки від 21.12.2017 року № 530/23-00-14-0508/01735956 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000811405 від 18.01.2018 року (за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД), невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в сумі 554 150,78 грн., № 0000821405 від 18.01.2018 року (за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД), невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в сумі 170,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з відповідним позовом.
З приводу даних правовідносин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» від 06.11.2012 року №5480-VI (далі - Закон №5480) та постанов Правління НБУ № 581 від 03.09.2015 року (на період з 04.09.2015 року по 03.12.2015 року), № 863 від 04.12.2015 року (на період з 05.12.2015 року по 04.03.2016 року), № 140 від 03.03.2016 року (на період з 05.03.2016 року по 08.06.2016 року) було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Відповідно до ст. 4 ЗУ №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.06.2018 року (справа №802/1642/17-а).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000811405 від 18.01.2018 року та № 0000821405 від 18.01.2018 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Сорочко Є.О.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2018 року.
v