Єдиний унікальний номер №440/1029/18
Провадження № 2-а/440/132/2018
10 грудня 2018 року
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіди Б.М.
при секретарі Гута О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду місті Буськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівські області, поліцейського взводу з обслуговування доріг державного значення бат. № 4 УПП у Львівській області Пецій Дмитра Дмитровича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив :
ОСОБА_1 звернувся в суд з означеним адміністративним позовом про скасування постанови Серії ВР № 123532 від 23.05.2018 р. про накладення адміністративного стягнення. Позов мотивує тим, що 23 травня 2018 року на автомобілі Мазда держ. номер НОМЕР_1 рухався по ад Київ-Чоп в напрямку на Буськ. Проїхавши село Банюнин близько першої години ночі був зупинений патрулем поліції, поліцейський взводу з обслуговування доріг державного значення рядовий поліції Пецій Дмитро Дмитрович повідомив, що у автомобіля, яким керував, відсутня підсвітка заднього номерного знаку. Вийшовши з автомобілям побачив, що частина підсвітки працювала, а інша ні. Така несправність виникла в дорозі під час руху автомобіля. Поліції Пецій Д.Д. попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний талон транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Водій передав останньому посвідчення водія та реєстраційний талон транспортного засобу, після чого поліцейський виніс оскаржувану постанову. Таку вважає незаконною, дії поліцейського протиправними, оскільки останнім порушено порядок розгляду справи, передбачений ст. .279 КУпАП, вимогу Закону щодо місця розгляду справи (згідно Офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП Рішенням Конституційного Суду N 5-рп/2015 від 26.05.2015 у п.2.4 дано таке визначення терміну «за місцем вчинення»: «Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.» В даному випадку справа була розглянута фактично на узбіччі дороги, що порушує вимоги ст.276 КУпАП.) також порушив вимоги Закону щодо змісту постанови і законності доказів. Просить визнати протиправними дії поліцейського щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач, до початку судового засідання, подав письмову заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 3 п. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії постанови серії ВР № 123532 від 23.05.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Мазда н/з НОМЕР_1 23.05.2018 року o 01.01 год. на 505 км + 300 м автодороги Київ - Чоп, державний номерний знак якого був не освітлений та не мав поліса обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності, чим порушив ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 та ч. 6 ст. 121 КУпАП. На ОСОБА_1 даною постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 425 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як встановлено в судовому засіданні, складанню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення передувало обвинувачення позивача зі сторони інспектора у скоєнні даного правопорушення, повідомлення про те, що розгляд справи відбувся, а пояснення та заперечення позивача не взяті інспектором до уваги, клопотання позивача не були розглянуті з врахуванням такого права правопорушника передбаченого ст. 268 КАС України.
Дана обставина дає суду підстави зробити висновок про те, що процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з'ясовувалися, права особи - правопорушника передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги дотримані не були.
Крім того, відповідно до положень ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5- рп/2015 словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Слід зауважити, що відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Таким чином суд вважає, що розгляд даної справи інспектором Буського ВП носив формальний характер, переконання про винність позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена на вулиці (дорозі), наперед.
Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 6 ст.121 КУпАП не надано.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП)
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.
З огляду на вищенаведене, факти, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 та ч. 6 ст.121 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 77, 243-246, 250, 255, 286, 297 КАС України, ст. 122 ч. 1, 268 КУпАП, суд -
ухвалив:
адміністративний позов задоволити повністю.
Визнати дії поліцейського взводу з обслуговування доріг державного значення бат. №4 УПП у Львівській області рядового поліції Пецій Дмитро Дмитрович, щодо розгляду справи про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 123532, протиправними.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 123532 від 23.05.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 та ч. 6 ст.121 КУпАП, у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі закрити.
Апеляційні скарга на рішення, у відповідності до ч. 4 ст. 286 КУпАП, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Б. М. Журибіда