справа №1340/4646/18
11 грудня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Стрийський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Львівській області)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприпиненні обтяження (не знятті арешту), що зареєстровано 21.03.2011 в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна під реєстраційним номером 10962210, зобов'язати Стрийський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Львівській області винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2, що був накладений постановою державного виконавця Стрийського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Лещуком Н.Я. та вчинити дії щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження від 21.03.2011, реєстраційний номер обтяження 10962210.
В аргументування позовних вимог позивач зазначає, що обтяження нерухомого майна, яке йому належить діє безпідставно, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу - ПАТ КБ «Приватбанк», матеріали виконавчого провадження знищено, питання про зняття арешту не вирішено.
Ухвалою від 12.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання на 16.10.2018.
Згідно протокольної ухвали від 27.11.2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 11.12.2018 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позові.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_3 - 4228,50 доларів США та 458,46 грн. судових витрат.
На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист № 2/570/10 від 04.02.2011.
11.03.2011 року відкрито виконавче провадження № 25004181 з виконання виконавчого листа.
19.09.2014 року вищезазначений виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач - ПАТ КБ «Приват Банк» пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа повторно.
Згідно ухвали від 15.09.2016 року Стрийського міськрайонного суду Львівської області в задоволенні заяви щодо поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа у вищезазначеній справі відмовлено.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.09.2018 року, на підставі виконавчого листа 2-570, 04.02.2011 року Стрийського міськрайонного суду за заявою Відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (державного виконавця Лещука Н.Я.) зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_2 (запис від 21.03.2011, реєстраційний № 10962210).
18.09.2018 року позивач звернувся до начальника Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою, у якій просив скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10962210 зареєстрований 21.03.2011 року реєстратором - Львівською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі виконавчого листа № 2-570 від 04.02.2011 року Стрийського міськрайонного суду.
На вказане звернення Стрийським міськрайонним ВДВС ГТУЮ Львівської області надано відповідь від 24.09.2018 року № 09-20-1/1728, якою ОСОБА_2 повідомлено, що виконавче провадження № ВП 250041810 знищено, оскільки виконавчі провадження у відділі знищуються відповідно до наказів Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 р. «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» та № 2392/5 від 18.12.2009 року «Про внесення змін до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» як такі, строк зберігання яких закінчився (3 роки від дати закінчення виконавчого провадження, дати повернення виконавчого документа до суду або іншого органу).
Відповідач у відповіді на заяву позивача також зазначає, що 25.10.2012 року державним виконавцем Лещуком Н.Я. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, що не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606-XIV) (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною 2 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
За змістом статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 48 цього Закону.
Частиною 1 статті 52 Закону №606-XIV передбачено звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
При цьому частиною 1 статті 47 Закону №606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 5 статті 47 Закону №606-XIV встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Статтею 49 Закону №606-XIV передбачені підстави закінчення виконавчого провадження.
Статтею 50 Закону №606-XIV передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз викладених норм свідчить, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним судом у постанові від 24.01.2018 по справі № К/9901/1118/18 826/20120/14.
Виконавчий документ Стрийського міськрайонного суду № 2/570/10 від 04.02.2011 року повернуто стягувачу - ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тому у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_2
Судом не встановлено протиправності у діях відповідача (державного виконавця) при здійснені виконавчого провадження № 25004181.
А тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2 та вчинити дії щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження від 21.03.2011.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб'єктом владних повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Крутько О.В.