11 грудня 2018 року м. Рівне №817/1606/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0002101401 від 13.03.2018, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2268800 грн.; №0002111401 від 13.03.2018 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30814 грн. 75 коп.
Ухвалою суду від 18.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання 04.12.2018 не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання та подали заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 04.12.2018 розгляд справи призначений у письмовому провадженні.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що прийняті фіскальним органом податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам законодавства та не ґрунтуються на фактичних даних бухгалтерського та податкового обліку, а лише на припущеннях працівників Головного управління ДФС у Рівненській області. Щодо господарських операцій з підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то позивач вказує, що для перевірки були надані всі необхідні документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності даних операцій. Як вказує позивач, посилання фіскального органу на відсутність у контрагентів трудових ресурсів, власних виробничих приміщень, складських приміщень для здійснення господарської діяльності, не може бути доказом неспроможності виконання ними певних господарських зобов'язань. Наслідком неподання контрагентом декларацій, несплати ним зобов'язань по податках, не може бути настання відповідальності позивача. Щодо правомірності нарахування позивачем штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної по господарській операції ТОВ «Торговий дім «Фініст», то позивач вказує, що нормами Податкового кодексу України передбачено заборону застосування штрафу за несвоєчасність реєстрації податкової накладної в період з 01.02.2015 до 01.07.2015. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди по ланцюгу постачання від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Так, у накладних відсутні обов'язкові реквізити, перевіркою не встановлено джерело походження послуг, у даних контрагентів відсутні власні виробничі потужності, що на думку перевіряючих, підтверджує факт нереальності операцій. По операціях з повернення зворотних відходів по переробці давальницької сировини ПП «Укр-Ком» та ТПОВ «Квант», то відповідач вказує про обов'язок позивача провести коригування собівартості готової продукції на вартість зворотних відходів, однак це не було дотримано позивачем. Щодо застосування штрафної санкції по ПДВ в розмірі 30814 грн. 75 коп., то фіскальний орган наголошує на порушенні позивачем строків реєстрації податкової накладної по господарській операції з ТОВ «Торговий дім «Фініст», тому відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% зменшеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено перевірку Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» код 24175498 (тел.0362-631938 rivne@agroresurs.com.ua) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, за результатами якої складено Акт від 27.02.2018 №604/17-00-14-01/24175498 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с.13-78 т. 1).
На підставі Акта перевірки фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002101401 від 13.03.2018, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2268800 грн.; №0002111401 від 13.03.2018, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 123259 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 30814 грн. 75 коп. (а.с.79-82 т. 1).
За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням Державної фіскальної служби України від 29.05.2018 №18636/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ПрАТ «Агроресурс» - без задоволення (а.с.83-88 т.1).
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Рівненській області №0002101401 від 13.03.2018 повністю, та податковим повідомленням-рішенням №0002111401 від 13.03.2018 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30814 грн. 75 коп., позивач звернувся до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Актом перевірки встановлено порушення платником податків, внаслідок чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
1. пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 153.1.1,153.1.3 пункту 153.1 статті 153, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 , підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 288226 грн., в тому числі по періодах: ІV квартал 2014 року - в сумі 26988 грн., 2015 року - в сумі 230994 грн., ІІІ квартал 2016 року - в сумі 23878 грн., ІІІ квартал 2017 року - в сумі 6366 грн., в результаті порушень, описаних в пунктах 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 розділу 3 акта перевірки;
2. пункту 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПАТ «Агроресурс», в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Торговий дім «Фініст» (Росія) за лютий 2015 року на суму ПДВ 123259 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за лютий 2015 року в розмірі 123259 грн.
Зокрема, суд зазначає, що донарахований податок на прибуток за результатами перевірки за ІV квартал 2014 року в розмірі 26988 грн. не ввійшов в суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену податковим повідомленням-рішенням №0002101401 від 15.03.2018, у зв'язку з закінченням строку давності.
Фіскальним органом за результатами перевірки зроблений висновок про заниження доходів, а відтак об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 731814 грн., в тому числі на суму 69555 грн. за 4 квартал 2014 року, на суму 661775 грн. за 2015 рік, на суму 484 грн. за 3квартал 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та на загальну суму 436626 грн., в тому числі на суму 408394 грн. за 2015 рік, на суму 28232 грн. за 1 квартал 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Так, висновки фіскального органу ґрунтуються на результатах перевірки взаємовідносин позивача з даними контрагентами, де вказано, що послуги не могли бути надані позивачу, оскільки: щодо контрагентів відсутні відомості про власні чи орендовані основні засоби - нерухоме та рухоме майно; відсутність найманих осіб; автомобілі, якими перевозилися товарно-матеріальні цінності, не належать підприємцям; відсутність реального джерела походження ТМЦ за «ланцюгом» постачання; недоліки у оформленні первинних документів; укладені між позивачем та контрагентами договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становили їх предмет.
Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При дослідженні реальності господарських операцій, судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом та зміною зобов'язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/3191/18).
Щодо взаємовідносин Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, судом встановлено наступне.
Відповідно до умов Договору № 4В-14 про надання послуг від 02.07.2014 та доповнення №1 до Договору від 29.12.2014, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавцем) та ПрАТ «Агроресурс» (Замовник), Виконавець зобов'язується надати послуги по виробництву теплообмінників згідно КД відповідно до Специфікації, а Замовник - оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені даним Договором.
Найменування послуг визначено у пункті 2.1 Договору, а саме: виготовлення теплообмінників із заготовок Замовника. Продукція повинна відповідати технічній документації, розробленій Замовником (П.1.3 Договору). Виконавець за власні кошти організовує на своїй території дільницю по зварюванню теплообмінників. (П.1.4 Договору). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Виконавця. Вартість транспортних послуг здійснюється за рахунок Замовника. Термін дії договору до 31.12.2015 (а.с.238-247 т.3).
Передача ФОП ОСОБА_1 на переробку давальницької сировини підтверджується актами прийому-передачі давальницької сировини та відповідними довіреностями (а.с.108-133 т. 1).
На підтвердження фактичного надання послуг оформлені накладні та акти виконаних робіт з давальницької сировини (за період, що ввійшов у грошове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню): №1 від 19.01.2015 на суму (без ПДВ) 14790,38 грн., №2 від 27.01.2015 на суму 17588,56 грн., №3 від 02.02.2015 на суму 4397,14 грн., №4 від 14.02.2015 на суму 1935,32 грн., №5 від 08.04.2015 - 24142,80 грн., №6 від 15.04.2015 -15089,25 грн., №7 від 22.04.2015 - 31385,64 грн., №8 від 29.04.2015 - 24746,37 грн., №9 від 06.05.2015- 28971,36 грн., №10 від 13.05.2015 - 25498,90 грн., №11 від 20.05.2015 - 31170,51 грн., №12 від 27.05.2015 - 30825,90 грн., №13 від 03.06.2015 - 33086,35 грн., №14 від 10.06.2015 - 43457,04 грн., №15 від 17.06.2015 - 36214,20 грн., №16 від 22.06.2015 - 9866,25 грн., №17 від 25.06.2015 - 7235,47 грн., №18 від 03.07.2015 - 6577,70 грн., №19 від 08.07.2015 - 12497,63 грн., № 20 від 10.07.2015 - 3946,62 грн., №21 від 22.07.2015 - 7235,47 грн., №22 від 28.07.2015- 27626,34 грн. №23 від 31.07.2015 - 17759,79 грн., №24 від 04.08.2015 - 9866,55 грн., №25 від 02.09.2015 - 9866,55 грн., №26 від 08.09.2015 - 7235,47 грн., №27 від 30.09.2015 - 7893,24 грн., №28 від 17.10.2015 - 6577,70 грн., №29 від 21.10.2015 - 8029,19 грн., №30 від 24.10.2015 - 17455,87 грн., № 31 від 29.10.2015 - 28751,93 грн., №32 від 04.11.2015 - 11665,92 грн., №33 від 11.11.2015 - 24191,50 грн., № 34 від 18.11.2015 - 29513,63 грн., № 1 від 20.07.2016 - 483,83 грн., всього за період з січня по листопад 2015 року та за липень 2016 року - на суму 662257 грн. 84 коп. (за 2015-2016 роки) (а.с.191-226, 229-230, 233-234, 237-238, 241-242, 245, 249-250 т.1; а.с.3, 5, 7, 9, 11-12, 15-16, 19-20, 23-24, 27-28, 31-32, 35-37, 40, 42-43, 45, 47-48, 50-52, 55-56, 59-60, 63-64 т.2).
Крім того, фактичне виконання (надання) послуг підтверджується і актами здачі-прийняття робіт (послуг): №2Ф від 17.06.2015, №3Ф від 22.06.2015, №4Ф від 25.06.2015, №5Ф від 03.07.2015, №6Ф від 08.07.2015, №7Ф від 10.07.2015, №8Ф від 22.07.2015, №9Ф від 28.07.2015, №10Ф від 31.07.2015, №11Ф від 04.08.2015, №12Ф від 02.09.2015, №13Ф від 08.09.201 5, №14Ф від 30.09.2015, №15Ф від 17.10.2015, №16Ф від 21.10.2015, №17Ф від 24.10.2015, №18Ф від 29.10.2015, №19Ф від 04.11.2015, №20Ф від 11.11.2015, №21Ф від 18.11.2015 (а.с. 227, 232, 236, 240, 244, 246-247 т. 1; а.с.2, 6, 10, 14, 17, 22, 26, 30, 34, 39, 44, 49, 53, 57, 61 т. 2).
Оплата послуг здійснена позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень на суму 731329 грн. 77 коп.(а.с. 138-176 т. 1).
Судом встановлено, що перевезення здійснювалося ФОП ОСОБА_1, що передбачено і умовами договору, наступними автомобілями: НОМЕР_1, НОМЕР_2, що підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 227-228, 231, 235, 239, 243, 248 т. 1; а.с.1, 4, 8, 13, 18, 21, 25, 29, 33, 38, 41, 46, 54, 58, 62 т. 2).
Пункт навантаження - смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області вул. Привокзальна,22, пункт розвантаження - м. Рівне, вул. Нижньодворецька,35 - при поверненні ТМЦ, або пункт навантаження - м.Рівне, вул. Нижньодворецька,35, пункт розвантаження - смт.Ямпіль Білогірського району Хмельницької області вул.Привокзальна,22 - при передачі ТМЦ на переробку. Вантажовідправником є ФОП ОСОБА_1, вантажоодержувачем є ПрАТ «Агроресурс».
Фіскальним органом в Акті перевірки описано чотири основних ознаки нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1:
1) відповідно до наявних в інформаційних базах даних органів ДФС відомостей відсутня інформація про використання ФОП ОСОБА_1 в ході здійснення господарської діяльності будь яких виробничих (складських, торгових, офісних) приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів;
3) перевіркою питань використання у діяльності праці найманих осіб встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не використовувала працю найманих осіб;
4) відсутність реального джерела походження послуг, оскільки на момент проведення таких операцій у ФОП ОСОБА_1 був відсутній сам актив - відсутність основних засобів та трудових ресурсів, що були предметом надання послуг.
Таким чином, фіскальний орган на підставі цього робить висновок, що задекларована господарська операція із придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 не відбулася у дійсності, тому послуги на загальну суму 731814 грн.(без ПДВ) є такими, що безоплатно отримані, а відтак є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи».
Однак, суд не погоджується з такими висновками перевіряючих.
Суд зазначає, що твердження контролюючого органу про відсутність приміщень у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не відповідає дійсності. Так, судом досліджено наявний в матеріалах справи Договір №2-оп/обл. від 02.07.2014, відповідно до якого підприємець орендує приміщення для виробничих потреб та відповідне обладнання (а.с.146-148 т.5).
При цьому, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій (висновки Постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).
Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам (висновки Постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №810/4391/16).
Щодо неможливості прослідкувати джерело походження послуг, то такі доводи фіскального органу є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які в повному обсязі відображають здійснені господарські операції (надання давальницької сировини, її перевезення від замовника до виконавця, виконання робіт (послуг) по виробництву теплообмінників згідно КД, перевезення товарно-матеріальних цінностей при поверненні) та відповідають вимогам законодавства.
Крім цього, фіскальний орган - Головне управління ДФС у Хмельницькій області здійснюючи перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства платником податків ОСОБА_1 за період з 08.04.2014 по 01.02.2017 не виявив порушень податкового законодавства щодо правовідносин з ПрАТ «Агроресурс» (а.с.140-145 т.5).
Відтак, суд відхиляє доводи фіскального органу щодо наявності ознак безтоварності (фіктивності) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Щодо висновку фіскального органу за результатами перевірки про заниження доходів, а відтак об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 436626 грн., в тому числі на суму 408394 грн. за 2015 рік, на суму 28232 грн. за 1 квартал 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, суд зазначає наступне.
Відповідно до договору про надання послуг № 7В-15 від 20.02.2015, укладеного між ПрАТ «Агроресурс», надалі іменується «Замовник», та ФОП ОСОБА_2, надалі іменується «Підрядник», Підрядник зобов'язується виконати роботи по плазмовій порізці металу, що вказані в Протоколах погодження договірної ціни, згідно наданої Замовником технічної документації. Термін виконання робіт не більше 5 робочих днів, якщо інше не вказано в рахунках. Датою завершення Роботи за Договором є дата виконання підрядником повного обсягу Роботи за цим Договором та підписання ОСОБА_4(ів) здавання-приймання виконаних робіт або прийняття виконаної роботи відповідно до п.6.6 Договору. Вартість робіт становить 9,79 грн. за 1 м.п. Термін дії Договору набуває чинності з моменту його підписання ОСОБА_4 і діє до 31.12.2015 (п.10.1.Договору) або до повного його виконання (а.с. 1-4 т. 4).
Передача ФОП ОСОБА_2 на переробку давальницької сировини підтверджується актами прийому-передачі давальницької сировини та довіреностями.
Фактичне виконання робіт підтверджено накладними - «порізка листового метала»: №1 від 04.03.2015 на суму 8194,23 грн., №2 від 10.03.2015 - 16376,71 грн., № 3 від 16.03.2015 - 15789,31 грн., № 4 від 24.03.2015 - 15789,31 грн., №5 від 30.03.2015 - 31578,62 грн., № 6 від 10.04.2015 - 31578,62 грн., №7 від 15.04.2015 - 31578,62 грн., №8 від 23.04.2015 - 39473,28 грн., № 9 від 26.05.2015 - 31578,62 грн., №10 від 04.06.2015 - 11330,95 грн., №11 від 09.06.2015 - 15734,49 грн., № 12 від 19.06.2015 - 15789,31 грн., №13 від 01.07.2015 - 11330,95 грн., №14 від 17.07.2015 - 11330,95 грн., №15 від 24.07.2015 - 11330,95 грн., №16 від 05.08.2015 - 11330,95 грн., №17 від 18.08.2015 - 11330,95 грн., №18 від 28.08.2015 - 11330,95 грн., №19 від 15.09.2015 - 11330,95 грн., №20 від 06.10.2015 - 7867,24 грн., №21 від 07.10.2015 - 6043,17 грн., №22 від 13.10.2015 - 6043,17 грн., №23 від 16.10.2015 - 6043,17 грн., №24 від 21.10.2015 - 6043,17 грн., №25 від 28.10.2015 - 6043,17 грн., №26 від 02.11.2015 - 6043,17 грн., №27 від 09.11.2015 - 6043,17 грн., № 28 від 16.11.2015 - 8072,83 грн., № 29 від 25.11.2015 - 6043,17 грн., №1 від 20.01.2016 - 12086,34 грн., №2 від 27.01.2016 - 16145,67 грн.
Крім того, фактичне виконання (надання) послуг підтверджується і актами здачі-прийняття робіт (послуг): №1 від 04.03.2015, №2 від 10.03.2015, №3 від 16.03.2015, №4 від 24.03.2015, №5 від 30.03.2015, №6 від 10.04.2015, №7 від 15.04.2015, №8 від 23.04.2015, №9 від 26.05.2015, №10 від 04.06.2015, №11 від 09.06.2015, №12 від 19.06.2015, №13 від 01.07.2015, №14 від 17.07.2015, №15 від 24.07.2015, №16 від 05.08.2015, №17 від 18.08.2015, №18 від 28.08.2015, №19 від 15.09.2015, №20 від 06.10.2015, №21 від 07.10.2015, №22 від 13.10.2015, №23 від 16.10.2015, №24 від 21.10.2015, №25 від 28.10.2015, №26 від 02.11.2015, №27 від 09.11.2015, №28 від 16.11.2015, №29 від 25.11.2015, №1 від 20.01.2016, №2 від 27.01.2016, та товарно-транспортними накладними, що відображають перевезення сировини від позивача, а згодом товарно-матеріальних цінностей - від виконавця до замовника (ПрАТ «Агроресурс») (а.с.47-125 т. 4).
Оплата за надані послуги здійснювалася в безготівковому порядку на загальну суму 436626 грн. (а.с.17-46 т.4).
Ознаками безтоварності господарських операцій між ПрАТ «Агроресурс» та ФОП ОСОБА_2 в акті перевірки фіскальний орган вказав: В актах здачі прийняття робіт (наданих послуг) не вказане місце складання даного акту, відсутнє прізвище, посада особи яка підписувала даний акт в графі «від замовника», в правому кутку акту є надпис «затверджую» генеральний директор ОСОБА_5 та є різний підпис. У накладних, що надані до перевірки, про передачу металу на порізку не зазначено прізвищ (хто здав та хто прийняв метал на порізку); Згідно поданих розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015-2016 р.р. ОСОБА_2 відображає що дохід він одержав від - Роздрібної торгівлі що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет. Наймані особи у ФОП ОСОБА_2 відсутні; Згідно баз даних ДФС у ФОП ОСОБА_2 відсутні власні виробничі потужності, відсутні трудові ресурси.
Таким чином, перевіряючі роблять висновок, що перевіркою не встановлено джерело походження, надавача послуг по порізці металу, придбання яких задокументовано актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаними за реквізитами ФОП ОСОБА_2
При цьому, як вже було зазначено судом, платник податків не несе та не може нести відповідальності у вигляді позбавлення права на формування витрат за можливі порушенням норм законодавства його контрагентами. Подання чи не подання контрагентами до фіскального органу будь-якої звітності є питанням виключно таких осіб.
Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій (висновки Постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).
Будь-яких належних та допустимих доказів відсутності реального походження послуг та неможливості контрагентом надати вказані послуги фіскальний орган в акті перевірки не наводить.
На противагу цьому, позивач надав суду пояснення ОСОБА_2, де він вказує, що самостійно здійснював об'єм послуг по порізці металу, що не вимагає залучення додаткової робочої сили. Крім того, фактичне виконання робіт здійснювалося в приміщенні та на станку з плазменої порізки металу, які отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі Договору позички від 05.01.2015 (а.с.131-134 т. 5).
Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність реального походження вказаних послуг (робіт) - порізка листового металу, є безпідставними та необгрунтованими, такими, які зроблені без дослідження будь-яких документів.
Крім того, суд наголошує, що відомості з баз даних ДФС, на підставі яких зроблений висновок про відсутність реального походження послуг, можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки податків у встановленому законодавством порядку. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному забезпеченні фіскального органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.
Будь-яке автоматизоване співставлення, отримання даних з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а.
Відтак, суд відхиляє доводи фіскального органу щодо наявності ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає.
За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
Об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України).
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон №996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Абзацом дев'ятим частини другої статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд вказує, що посилання податкового органу на недоліки первинних документів бухгалтерського обліку, а саме незазначення місця складання даних актів, відсутність прізвищ, посад осіб, які підписували акти прийому-передачі, не заслуговує на увагу суду як доказ на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з підприємцями.
Так, окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність певних реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.
До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17. За фабулою справи, податковий орган не визнав реальними господарські операції платника, оскільки товарно-транспортні накладні та дорожні листи містили значні виправлення й неточності. Водночас суд зазначив, що наведені податковим органом недоліки в оформленні первинних документів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи (стаття 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88), оскільки реквізити (дані) первинних документів, які оформлені на підтвердження фактично здійснених операцій, дають змогу ідентифікувати саму суть такої операції, її кількісний та вартісний склад, зміст, обсяг, осіб, які брали участь.
Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням наданих послуг в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. А відтак, формування платником податків грошового зобов'язання по податку на прибуток, є правомірним та обґрунтованим.
Висновок Головного управління ДФС у Рівненській області щодо заниження позивачем доходів, а відтак об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 731814 грн., в тому числі на суму 69555 грн. за 4 квартал 2014 року, на суму 661775 грн. за 2015 рік, на суму 484 грн. за 3квартал 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та на загальну суму 436626 грн., в тому числі на суму 408394 грн. за 2015 рік, на суму 28232 грн. за 1 квартал 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, оскільки дані послуги отримані як безоплатні активи, є необгрунтованим, безпідставним, таким, що суперечить фактичним обставинам, нормам законодавства та наявним доказам.
Слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, визначено, що «Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в пункті 5 вказано, що «зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду».
Суд вважає, що документально необгрунтованими є висновки перевіряючих в акті перевірки про те, що отримані підприємством послуги зі зварювання теплообмінників та автопослуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 662259 грн. та послуги з різки листового металу, отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на суму 436626 грн., є безоплатно отриманими. Таким чином, суд зазначає, що висновки фіскального органу і про заниження ПрАТ «Агроресурс» доходів на загальну суму 1098885 грн. є передчасними та безпідставними.
До таких висновків дійшов і експерт Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Так, у висновку №8330 експертного економічного дослідження від 16.08.2018, яке було проведено на замовлення ПрАТ «Агроресурс», зазначено про відсутність документального підтвердження в акті перевірки тверджень фіскального органу про заниження доходів по даних господарських операціях (а.с.104-122 т. 5).
Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, наявність тих чи інших обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, можуть бути встановлені судом, зокрема, на підставі висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
За результатами розгляду матеріалів адміністративної справи, наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення висновку експерта, наданого ПрАТ «Агроресурс».
В даному висновку експерта зроблений висновок про непідтвердження документально висновків акту податкової перевірки від 28.02.2018 щодо заниження ПАТ «Агроресурс» інших доходів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2
До такого ж висновку дійшов суд.
Щодо висновків акту перевірки про завищення ПрАТ «Агроресурс» собівартості готової продукції та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 227712 грн., в тому числі: за І квартал 2015 року на суму 36648 грн., за ІІ квартал 2015 року - на 60396 грн., за ІІІ квартал 2015 року - на 74804 грн., за ІV квартал 2015 року - на 41285 грн., за І квартал 2016 року - на 6024 грн., за ІІ квартал 2016 року - на 8555 грн., при здійсненні фінансово-господарських операцій з МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-ком», то суд вказує наступне.
Укладеним між позивачем та МПзОВ «Квант» Договором №047/14-ВМ від 02.12.2014 обумовлено прийом-передавання давальницької сировини на переробку, прийом виготовлений деталей з переробки, оплату та терміни виконання робіт. Так, Підрядник - Мале підприємство з обмеженою відповідальністю «Квант» зобов'язується виконати роботи по плазмовій порізці металу, що вказані в протоколах погодження договірної ціни (а.с.5-16 т.4).
На виконання Договору та на підтвердження фактично наданих послуг сторонами складені наступні первинні документи:
накладні щодо передачі ПрАТ «Агроресурс» металу на порізку (листи 6х1500х6000, 5х1500х6000) (а.с.65-71 т. 2);
акти прийому-передачі давальницької сировини на переробку МПзОВ «Квант» (а.с.72-84 т. 2);
товарно-транспортні накладні щодо транспортування давальницької сировини від ПрАТ «Агроресурс» до МПзОВ «Квант» (а.с.85-111 т. 2);
акти виконаних підрядних робіт, товарно-транспортні накладні щодо транспортування від МПзОВ «Квант» до ПрАТ «Агроресурс» товарно-матеріальних цінностей (а.с.112-250 т. 2; а.с.1-87 т.3).
Всього надано послуг на суму 1460,6 тис. грн., в т.ч. ПДВ 243,4 тис. грн., оплата здійснювалася в безготівковому порядку (а.с.197-250 т.4; а.с.1-46 т.5).
Факт надання даних послуг підтверджений належними доказами та не заперечується фіскальним органом.
Судом встановлено, що після надання послуг порізки МПзОВ «Квант» повертало відходи металу ПрАТ «Агроресурс», що підтверджено накладними: № б/н від 02.02.2015- відходи металу з порізки на суму 6900 грн., №б/н від 20.02.2015 - на суму 5520 грн., № б/н від 17.03.2015 - на суму 5338 грн., № б/н від 26.03.2015 - 7850 грн., № б/н від 10.04.2015 - 9420 грн., №б/н від 27.04.2015 - 7222 грн., № б/н від 19.05.2015 - 12024 грн., № б/н від 27.05.2015 - 12024 грн., № б/н від 17.06.2015 - 11690 грн., № б/н від 01.07.2015 - 10688 грн., № б/н від 15.07.2015 - 12358 грн., №б/н від 24.07.2015 - 11523 грн., №б/н від 11.08.2015 - 8010 грн., №б/н від 07.09.2015 - 9170 грн., №б/н від 21.09.2015 - 9825 грн., №б/н від 08.10.2015 - 8740 грн., №б/н від 02.11.2015 - 8050 грн., №б/н від 30.11.2015 - 8280 грн., № б/н від 04.12.2015 - 4600 грн., №б/н від 11.03.2016 - 6024 грн., № б/н від 13.04.2016 - 6137 грн., всього в кількості 62500 кг на суму 181393 грн. (а.с.217-237 т.3).
На підставі договору, укладеного в усній формі, між ПрАТ «Агроресурс» та ПП «Укр-Ком», останній надавав послуги позивачу по плазмовій порізці металу.
На підтвердження фактично наданих послуг сторонами складені наступні первинні документи:
накладні щодо передачі ПрАТ «Агроресурс» металу на порізку (листи 6х1500х6000, 5х1500х6000) (а.с.126-127 т.4);
акти прийому-передачі давальницької сировини на переробку ПП «Укр-Ком», товарно-транспортні накладні щодо транспортування давальницької сировини від ПрАТ «Агроресурс» до ПП «Укр-Ком» (а.с.128-155 т.4);
акти надання послуг та товарно-транспортні накладні щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП «Укр-Ком» до ПрАТ «Агроресурс» (а.с.156-196 т.4).
Всього надано послуг на суму 409,3 тис. грн., в т.ч. ПДВ 68,2 тис. грн., оплата здійснювалася в безготівковому порядку відповідно до наданих позивачем платіжних доручень (а.с.47-68 т.5).
Судом встановлено, що після надання послуг порізки ПП «Укр-Ком» відходи металу повертало ПрАТ «Агроресурс», що підтверджено накладними: №1 від 21.01.2015 - на суму 4140 грн., №2 від 27.02.2015 - 6900 грн., №3 від 08.05.2015 - 4008 грн., №4 від 16.06.2015 - 4008 грн., №5 від 21.07.2015 - 6680 грн., №6 від 07.09.2015 - 6550 грн., №7 від 26.10.2015 - 6555 грн., №8 від 02.12.2015 - 5060 грн., №1 від 01.06..2016 - 2418 грн., всього в кількості 16730 кг, на загальну суму 46319 грн. (а.с.91-95 т.3).
Судом встановлено, що дані операції по передачі давальницької сировини, отриманню послуг та отримання відходів металу ПрАТ «Агроресурс» відобразило в бухгалтерському обліку по рахунках: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 6312 «Розрахунки з постачальниками робіт, послуг» - отримання послуг; Д-т 23 «Виробництво» К-т 84 «Інші операційні витрати»; Д-т 6312 «Розрахунки з постачальниками робіт, послуг» К-т 311 «Поточний рахунок» -оплата; по рахунках 209 «Інші матеріали» в кореспонденції з рахунком 23 «Виробництво» та картки по рахунку 023 - позабалансовий рахунок «Товари на відповідальному зберіганні», де відображено відходи на зберіганні, відходи після порізки (а.с.96-98, 107-125 т.3).
На рахунку 023 підприємством ведеться облік відходів після порізки металу, отриманих від МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком»:
Д-т 023 - «Відходи на зберігання Склад №1 відходи після порізки Кількість», К-т 023- «Передача відходів на реалізацію Склад №1 Відходи після порізки Кількість».
Таким чином, ПрАТ «Агроресурс» здійснювало облік отриманих від МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком» відходів після порізки металу, які є власністю підприємства, на позабалансовому рахунку 023 в кількісному вигляді, оскільки ціна металобрухту встановлюється організацією-заготівельником і стає відомою вже при реалізації.
Між ПрАТ «Агроресурс» та ТОВ «Євростар» укладений Договір №14/01-15-1 від 14.01.2015 щодо продажу металобрухту. Відповідно до умов даного договору товар поставляється партіями, партією рахується кількість товару, яка відвантажується в одну одиницю транспортного засобу і супроводжується одним документом, який засвідчує якість товару.
На виконання договору позивач здійснював реалізацію металобрухту, як власного виробництва, так і відходів від порізки, отриманих від МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком», що підтверджено актами приймання брухту та відходів чорних та кольорових металів, відомостями про приймання брухту та відходів чорних та кольорових металів, товарно-транспортними накладними (автомобільний перевізник, замовник - ТзОВ «ПКФ Євростар» , вантажовідправник - ПрАТ «Агроресурс») (а.с.126-213 т.3).
Облік металобрухту ведеться підприємством на субрахунку 209 «Інші матеріали» рахунку 20 «Виробничі запаси»: Дт 209 «Інші матеріали» - Кт 231 «Основне виробництво», Дт 902 «Собівартість реалізації готової продукції» - Кт «Інші матеріали».
Таким чином, за даними бухгалтерського обліку ПрАТ «Агроресурс» зменшення собівартості продукції проводиться на вартість зворотних відходів, отриманих як від власного виробництва, так і від переробки давальницької сировини (порізки металу) МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком».
Суд наголошує, що відповідно до пункту 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Міністерством фінансів України від 10.01.2017 №2, первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.
Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.
Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Поняття «запаси» передбачено в Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, зокрема, це активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.
Пунктом 5 даного Положення регламентовано, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції 19.01.2000 за №27/4248, передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (пункти 11 та 12 Положення).
Таким чином, ПрАТ «Агроресурс» відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV та Положень (стандартом) бухгалтерського обліку зменшує собівартість продукції на вартість зворотних відходів, отриманих як від власного виробництва, так і від переробки давальницької сировини. Тому, твердження фіскального органу про завищення собівартості продукції на вартість зворотних відходів, отриманих від порізки металу МПзОВ «Кварт» та ПП «Укр-Ком», є документально не підтвердженим та необґрунтованим.
До такого ж висновку дійшов експерт Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який проводив експертне економічне дослідження на замовлення ПрАТ «Агроресурс». Суду був наданий висновок експерта №8329 від 15.08.2018, в якому вказано про відсутність документального підтвердження в акті перевірки факту завищення ПрАТ «Агроресурс» формування собівартості готової продукції в порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 розділу III Податкового кодексу України та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 227712 грн., в тому числі: за І квартал 2015р. на суму 36648 грн., за ІІ квартал 20115р. на суму 60396 грн., за ІІІ квартал 2015р. на суму 74804 грн., за ІV квартал 2015р. на суму 41285 грн., за І квартал 2016р. на суму 6024 грн., за ІІ квартал 2016р. на суму 8555 грн., при здійсненні фінансово-господарських операцій з МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком» (а.с.89-102 т.5).
За наведених обставин, суд на підставі наявних доказів та норм законодавства, дійшов висновку про правомірність формування складу витрат та визначення собівартості продукції ПрАТ «Агроресурс». Висновки контролюючого органу про те, що отримані підприємством послуги зі зварювання теплообмінників та автопослуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 662259 грн. та послуги з різки листового металу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на суму 436626 грн., є безоплатно отриманими, і як наслідок заниження позивачем доходів на загальну суму 1098885 грн., не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи.
Аналогічно безпідставними є і твердження Головного управління ДФС у Рівненській області про заниження фінансового результату до оподаткування на суму 227712 грн. при здійсненні фінансово-господарських операцій з МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком».
Таким чином, визначення фіскальним органом грошового зобов'язання по податку на прибуток за податковим зобов'язанням в розмірі 261238 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 7562 грн., на загальну суму 268800 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0002101401 є протиправним, відтак таке рішення підлягає скасуванню.
Щодо застосування до ПрАТ «Агроресурс» штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 30814 грн. 75 коп. на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0002111401, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 12.4 декларації «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України» всього на суму 123259 грн. за лютий 2015 року в сумі 123259 грн., а саме за рахунок таких порушень:
Згідно умов договору №5-Р від 01.02.2014р. ТОВ «Торговий дім «Фініст» (Росія) (Виконавець) надав, а ПАТ «Агроресурс» (Замовник) прийняв, послуги по виготовленню реклами.
Інформація про операцію відображена в оформлених на виконання відповідного договору первинних документах: Акті виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 616295,1 грн.; податковій накладній №388 від 25.02.2015 на загальну суму 739554,14 грн., в т.ч. ПДВ 123259,00 грн.
Заборгованість по розрахунках з ТОВ «Торговий дім «Фініст» (Росія) по даному договору станом на 30.09.2017 відсутня.
Податкова накладна №388 від 25.02.2015 на суму 123259 грн. ПДВ зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.03.2015.
Дані обставини не заперечуються ні платником податків, ні контролюючим органом.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (у редакції станом на 01.01.2015 року) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
В порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ «Агроресурс» податкову накладну №388 від 25.02.2015 на суму ПДВ 123259 грн. зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано з порушенням встановленого терміну, а саме 18.03.2015. Таким чином ПАТ «Агроресурс» здійснено реєстрацію на 21-й день з дня складання податкової накладної, що спричинило завищення суми від'ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2015 року в розмірі 123259 грн.
Крім цього, податковий орган на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України застосував до позивача фінансову санкцію в розмірі 30814 грн. 75 коп.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 35 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції на момент реєстрації податкової накладної) передбачено, що норми абзацу другого пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, складених в період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року.
Таким чином, застосування фіскальним органом штрафу за порушення платником податку на додану вартість - ПрАТ «Агроресурс» граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, реєстрації податкової накладної №388 від 25.02.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суперечить вимогам Податкового кодексу України.
Тому, податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0002111401 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в розмірі 30814 грн. 75 коп.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами статті 77 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентами за умови, якщо платник податків не був обізнаний щодо такої поведінки контрагента.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 30.03.2018 у справі №821/2106/13-а, від 21.03.2018 у справі №813/59/13-а, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 24.05.2018 у справі №П/811/1538/17.
В акті перевірки відсутні достатні та належні докази нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Крім того, відповідачем документально не доведено факт заниження фінансового результату до оподаткування на суму 227712 грн. при здійсненні позивачем фінансово-господарських операцій з МПзОВ «Квант» та ПП «Укр-Ком».
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 4494 грн. 22 коп. відповідно до платіжних доручень від 11.06.2018 №11494 на суму 1762 грн. та від 15.06.2018 №11521 на суму 2732 грн. 22 коп., підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» (вулиця Нижньодворецька, 35, місто Рівне, 33001; код ЄДРПОУ 24175498) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 березня 2018 року №0002101401.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 березня 2018 року №0002111401 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30814 грн.75 коп.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» (код ЄДРПОУ 24175498) суму судового збору у розмірі 4494 (чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 22 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2018 року.
Суддя Недашківська К.М.