Справа № 310/9659/18
2/310/3401/18
Іменем України
11 грудня 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.
при секретарі - Корнієнко Н.І.
за участі: представника позивача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить житловий будинок №48 (до перенумерації №46) по вул. Виноградна (до перейменування вул. Дімітрова) в с. Азовське Бердянського району Запорізької області.
В зазначеному вище житловому будинку з 17.10.2012 року зареєстрований ОСОБА_3
Вказує, що з часу реєстрації ОСОБА_3 жодного дня не проживав в належному йому житловому будинку, у зв'язку з чим просить визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що право власності на житловий будинок №48 (до перенумерації №46) по вул. Виноградна (до перейменування вул. Дімітрова) в с. Азовське Бердянського району Запорізької області зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.08.1998 року.
Згідно домової книги в зазначеному вище житловому будинку з 17.10.2012 року зареєстрований ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. №6-57цс11).
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України).
Відповідно до пояснень представника позивача, відповідач ОСОБА_3 був зареєстрована в житловому будинку для можливості працевлаштування.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Підстави для визнання члена сім'ї власника таким, що втратив право користування житловим приміщенням, визначені ч. 2 ст. 405 ЦК України, а саме відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до тверджень позивача, пояснень представника позивача, наданих письмових доказів, суд вважає доведеним, що відповідач з 2012 року не проживає в житловому будинку, який належить позивачу на праві власності.
Доказів на підтвердження поважності причин не проживання в житловому будинку за місцем реєстрації відповідачем суду не подано.
З урахуванням викладеного, зібраних та досліджених по справі доказів, встановлених обставин, суд вважає, що позивачі довели наявність передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Згідно п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 26 вказаних вище Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268, 280 -282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком №48 (до пере нумерації №46) по вул. Виноградна (до перейменування вул. Дімітрова) в с. Азовське Бердянського району Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя А. І. Крамаренко