Справа № 372/1987/18
Провадження № 2-1292/18
10 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідачів ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на ? частку у спільної майні та визнання права власності на ? частку квартири, третя особа ОСОБА_5,
12.07.2018 позивачі звернулись до суду з позовної заявою до відповідача про припинення права власності на ? частину частку у спільному майні, виплату компенсації та визнання права власності на ? частину квартири, на обґрунтування якої вказали, що позивачам, відповідачу та третій особі на праві спільної часткової власності належить квартира №61а в будинку № 28 по вул. Каштанова в місті Обухві, загальною площею 27,7 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати площею 18,3 кв.м. Всі співвласники проживають у даній квартирі, відповідач не членом їх сім'ї, оскільки на час розгляду справи розлучений з третьою особою ОСОБА_6 та не веде з сторонами спільне господарство. В зв'язку з тим, що частка відповідача є незначною, не може бути виділена в натурі, майно є неподільне, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, оскільки відповідач вчиняє постійні сварки, застосовує фізичне насильство, не оплачує комунальні послуги та ремонті роботи, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 не є родичами є різпополими особами, а тому не можуть проживати разом, позивачі просять припинити право власності відповідача на вказану частку виплатити йому грошову компенсацію, яку позивачі внесли на депозитний рахунок суду та визнати на ними право власності на вказану частку по 1/8 частині.
Відповідачем 26.09.2018 надано відповідь на відзив, відповідно до якого, відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що дана частка у квартирі є його єдиним житлом, а від так позбавлення його права власності завдасть істотної шкоди, дана часка не є незначною, крім того сума компенсації не відповідає ринковій вартості його частки.
26.10.2018 позивачами надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначають, що відповідач не несе витрат по утриманню свої частки, не оплачує комунальні послуги, відповідач створює умови, при яких спільне проживання є неможливе, в зв'язку з чим, позивачі вимушені викликати поліцію, частка відповідача є незначною , а позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 не є родичами є різпополими особами, а тому не можуть проживати разом.
Позивачами подано клопотання про призначення експертизи вартості частки, проте в судовому засіданні представник позивача відмовилась від розгляду даного клопотання.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що проживання з відповідачем неможливе через постійні конфлікти, зловживання алкогольними напоями, сама площа квартири не дозволяє там проживати всі співвласникам, відповідач давав обіцянку виїхати з даної квартири, проте її не виконав, крім того, він успадкував будинок після померлої матері.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, пояснив, що дане майно є його єдиною власністю та єдиним місцем проживання, тому позбавлення його майна завдасть істотної шкоди, компенсація, яку пропонують позивачі не відповідає ринковій вартості частки, щодо спадщини, то жодного майна він на даний час не успадкував.
Третя особам в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, на даний час шлюб розірваний, проживання з відповідачем є неможливим, через зловживання останній спиртними напоями, та сварками, відповідач не несе витрати на оплату комунальних послуг, ремонтних робіт.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, третю особу, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановленні наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.10.2010 та витягу про державну реєстрацію, на підставі рішення виконкому Обухівської міської ради від 21.09.2010 №993, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є співвласниками по ? частині квартири АДРЕСА_1, загальна площа 27,7 кв.м., житлова 18, 3 кв.м.
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 12.10.2010, квартира складається з однієї житлової кімнати площею 18,3 кв.м., загальна площа 27,7 кв.м.
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку від 13.06.2018 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4
Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 02.06.2014 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 від 04.06.2018 її ринкова вартість становить 333033 грн., вартість ? частини становить 83258 грн.
Відповідно до акту від 14.09.2018 визначено, що ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійні основі.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 від 07.09.2018 її ринкова вартість становить 467908 грн.
Відповідно до висновків від 02.01.2017, 17.01.2017, 25.04.2017, 20.02.2018, 01.06.2018 Обухівського ВП ГУНП у Київській області, ОСОБА_5 зверталась до поліції з приводу завдання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вчинення ним сімейних сварок та конфліктних ситуацій.
Таким чином, в судому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є співвласниками по ? частині квартири АДРЕСА_1, загальна площа 27,7 кв.м., житлова 18, 3 кв.м. Відповідач зареєстрований та проживає в даній квартирі, доказів наявності іншого житла у відповідача суду не надано.
Крім того, в судому засіданні сторони підтвердили ту обставину, що між ними наявні неприязні відносини, виникають конфліктні ситуації, спільне проживання не є можливим.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст.ст.355, 356 ЦК України власність двох чи більше із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні права власності мають рівні права.
Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно до ч.3,4 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, співвласник вправі вимагати грошової або матеріальної компенсації вартості його частки у власності лише у разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом чи якщо спільне майно є неподільною річчю.
Разом з цим, компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
В судовому засіданні відповідач заперечив проти позбавлення його права власності на дану частину квартири будь-яким шляхом, оскільки іншого житла в нього не має.
Згідно положень ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Тому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном, саме така правова позиція висловлена уПостанові Верховного Суду від 30.05.2018 №61-4860 св18.
Згідно ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що відповідач заперечує щодо отримання компенсації за свою частку у квартирі у розмірі яка визначена оцінками майна, так і у розмір запропонованій позивачами у судовому засіданні, відсутність у нього іншого житла, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно завдасть істотної шкоди його інтересам, зокрема щодо права мирно володіти своїм майном, та відсутністю іншого місця для проживання, а від так позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 1, 2, 81, 197, 200,263-266 ЦПК України, відповідно ст.ст.183, 317, 355, 356, 364, 365 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на ? частку у спільної майні та визнання права власності на ? частку квартири, третя особа ОСОБА_5 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс виготовлено та підписано 11.12.2018.
Суддя О.Б. Тиханський