Справа № 367/6715/18
Провадження №1-в/367/730/2018
Іменем України
07 грудня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «ІВЦ № 132» ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня подання начальника ДУ «Ірпінський виправний центр № 132» про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 ,-
Начальник ДУ «Ірпінський виправний центр № 132» звернувся до суду із поданням, згідно з яким просив звільнити засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
В судове засідання засуджений ОСОБА_5 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд подання без його участі, оскільки він за станом здоров'я не може бути присутнім у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник ДУ «ІВЦ № 132» подання начальника установи підтримав, просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання, оскільки на час звернення до суду із клопотанням про звільнення від відбування покарання умовно-достроково та розглядом судом цього питання, засуджений фактично не відбув 2/3 строку покарання у виді обмеження волі.
Заслухавши думку учасників розгляду подання, вивчивши подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 537, 539 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Судом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла, що належить йому на праві спільної власності, де він постійно проживав. Початок строку відбування покарання засудженому рахується з 04.03.2013 року. Також, ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24.02.2016 року засудженому було зараховано строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з 04.03.2013 року до 12.03.2014 року, включно, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 02.06.2017 року засудженому ОСОБА_5 було замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке - обмеження волі строком на 4 роки 8 місяців 13 днів. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17.08.2017 року, засудженому було зараховано в строк відбування покарання час слідування під вартою до виправного центру, а саме з 02.06.2017 року по 01.08.2017 року.
Відповідно до характеристики на засудженого, ОСОБА_5 01.08.2017 року прибув до ДУ «Ірпінський виправний центр № 132» з ДУ «Менська виправна колонія № 91», для відбування покарання у виді обмеження волі, де й перебуває по теперішній час.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м,яким» при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватися, виходячи з покарання, встановленого рішенням суду.
Таким чином, перебіг покарання у виді обмеження волі починається для засудженого ОСОБА_5 з 02.06.2017 року, та враховуючи покарання визначене ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 02.06.2017 року у виді 4 років 8 місяців 13 днів обмеження волі і ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17.08.2017 року, на момент розгляду судом питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженим невідбуто 2/3 частини цього покарання, яке він фактично відбуває, оскільки станом на 07.12.2018 року засуджений відбув 1 рік 8 місяців 6 днів обмеження волі, а 2/3 від, призначеного ухвалою суду покарання у виді обмеження волі 4 років 8 місяців 13 днів складає 3 роки 2 місяці 8 дні. Станом на 07.12.2018 року невідбутий строк покарання у виді обмеження волі засудженим складає 3 роки 7 дні.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що на теперішній час, законних підстав для задоволення подання начальника ДУ «Ірпінський виправний центр № 132» про звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково засудженого ОСОБА_5 , немає.
На підставі ст. 81 КК України та керуючись ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника ДУ «Ірпінський виправний центр № 132» про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 11.12.2018 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1