Справа № 366/2316/18
Провадження № 2-а/366/30/18
іменем України
27 листопада 2018 року Іванківський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді Тетервак Н.А.,
при секретарі - Німченко Н.Ю.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції Іванківського ВП Ткаченка Віталія Васильовича та Руденка Олександра Миколайовича про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за Порушення Правил дорожнього руху України та закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за Порушення Правил дорожнього руху України та закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Позивач посилається на те, що постановою інспектора поліції Ткаченка В.В. серії ДПО18 № 819034 від 17.08.2018 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, за те, що ОСОБА_1 17 серпня 2018 року о 13 год. 30 хв. рухаючись в с.Ковалівка вул.Гагаріна керував автомобілем НОМЕР_1 на якому було встановлено ГБО не зареєстроване згідно чинного законодавства, чим порушив п.п.32.2 (Б) ПДР України.
Незважаючи на його заперечення та відмови підписання постанови працівник поліції склав постанову та повідомив, що копію постанови отримає рекомендованим листом.
Крім того, наступного дня, а саме: 18 серпня 2018 року близько 11 год. 20 хв. рухаючись тим же автомобілем між селами Русаки та Доманівкою був аналогічно зупинений працівниками поліції, а саме: інспектором Руденко О.М. Представившись, працівник поліції попросив надати технічний паспорт. На запитання позивача, яка причина зупинки, то працівник поліції відповів у грубій формі, що їхав без пристебнутого паска безпеки. На що, позивач відповів, що відстібнув його коли зупинив автомобіль. Надалі знову, у грубій формі, було сказано відкрити багажник. Відкривши багажник, поліцейський сказав, що складе на позивача постанову за вчинення ним адміністративного правопорущенння, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Складаючи постанову, поліцейський запитав в позивача чи буде її підписувати, на що позивач відповів, що не згоден і підписувати не буде. Поліцейський повідомив, що копію постанови направити рекомендованим повідомленням.
Позивач вважає, що було порушені його права, передбачені ст.268 КУпАП, а винесені постанови працівниками поліції є незаконні, а тому підлягають скасуванню, а провадження по адміністративних справах - закриттю.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив суду, що 17 серпня 2018 року близько 13 год. 30 хв. в с.Ковалівка Іванківського району був зупинений працівником поліції Ткаченком В.В. На прохання поліцейського ним (ОСОБА_1.) були пред'явлені: посвідчення водія та технічний талон на автомобіль. Також, поліцейський попросив відкрити багажне відділення автомобіля, та повідомив йому (ОСОБА_1.) про те, що його автомобіль повинен їздити на бензині, а не на газу. Він (ОСОБА_1.) заперечив, оскільки в технічному талоні на автомобіль тип пального не вказується. Було складено постанову за порушення вимог п.п.32.2 (б) ПДР України; притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень).
Наступного дня, тобто 18 серпня 2018 року, між селами Русаки та Доманівкою був знову зупинений працівниками поліції, а саме: інспектором Руденком О.М. Представившись, працівник поліції попросив надати технічний паспорт. На його запитання, яка причина зупинки, то працівник поліції відповів у грубій формі, що їхав без пристебнутого паска безпеки. Однак, він (ОСОБА_1.) відповів, що відстібнув його коли зупинив автомобіль. Надалі знову, у грубій формі, було сказано відкрити багажник. Відкривши багажник, поліцейський сказав, що складе постанову за вчинення ним адміністративного правопорущенння, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Складаючи постанову, поліцейський Руденко О.М. запитав в нього (ОСОБА_1.) чи буде її підписувати, на що останній відповів, що не згоден і підписувати не буде. Інспектором Іванківського ВП Руденком О.М. було винесено постанову за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень). Обидві постанови по пошті він отримав.
Вважає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є основним документом на автомобіль, так передбачено ПДР України, і в ньому повино вказуватися тип пального. Оскільки в свідоцтві не вказано тип пального, тому переобладний автомобіль (з бензину на газ) не підлягає реєстрації.
Позивач вважає, що відповідачами було грубо порушені його права та обов'язки, а тому винесені постанови відносно нього підлягають скасуванню.
Відповідачі в судові засідання не з»явилися. Від інспектора поліції Руденка О.М., 27 листопада 2018 року, до суду надійшла заява про не визнання позовних вимог ОСОБА_1 з посилання на те, що порушник порушив п.п.32.2 (б) ПДР України та п.4, 18 Постанови КМУ № 607 від 21.07.2010 року «Про застереження Порядку перебладнання транспортних засобів». Крім того, просить розглянути справу в його відсутності.
Заяв та клопотань від інспектора поліції Ткаченка В.В. до суду не надходило.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1, 2 статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11вересня 1997 року та є обов'язковою.
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема-частина перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не складався і не мав бути складений.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ДПО18 № 819034), складеної інспектором Іванківського ВП Ткаченком В.В. відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП за те, що 17 серпня 2018 року о 13 год. 30 хв. в с.Ковалівка по вул.Гагаріна ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ-2103 н.з. НОМЕР_2, на якому було встановлено ГБО, не зареєстроване згідно чинного законодавства. Чим порушив п.п.32.2 (б) ПДР України (а.с.4).
Постановив: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень).
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ДПО18 № 819020), складеної інспектором Іванківського ВП Руденком О.М. відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП за те, що 18 серпня 2018 року о 11 год. 20 хв. на а/д с.Русаки-с.Доманівка ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ-2103 н.з. НОМЕР_2, не пристебнувшись паском безпеки та на якому було встановлено ГБО без погодження з територіальним органом з надання сервіних послуг МВС. Чим порушив п.2.3 В та п.31,3 п.п.32.2 (б) ПДР України (а.с.5).
Постановив: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень).
Так, частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів ( темної пори доби) чи інші несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов»язків, відповідальності перед суспільством.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки регулюються Законом України «Про дорожній рух» яким визначено права, обов»язки і відповідальність суб»єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об»єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Учасники дорожнього руху зобов»язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог вказаного Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Пунктом 31.3 а) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.32.2 (б) ПДР України з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС узгоджуються: переобладнання транспортних засобів.
Частиною 5 статті 32 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 37 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 визначено перелік документів, які підтверджують відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху та коло суб"єктів, які мають права здійснювати переобладнання транспортних засобів для роботи на газових паливах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 затверджено Порядок переобладнання транспортних засобів, який визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (п.1 Порядку).
Згідно п.п.3-8 наведеного Порядку переобладнання транспортного засобу проводиться суб»єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п»яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб»єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання.
Для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання. До заяви про погодження додаються копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та акта проведення його огляду.
Спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
До спеціально уповноважених організацій належить територіальний орган з надання сервісних послуг МВС.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію.
Відповідно до п. 4 Розділу І цієї Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 2 Розділу III Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст позовної заяви не спростовує факт наявності на транспортному засобі газового обладнання, яке було встановлено без погодження з спеціально уповноваженою організацією, оскільки на момент складання оскаржуваної постанови позивачем не пред»являлось будь-яких документів на переобладнання транспортного засобу ВАЗ-2103 д/н НОМЕР_2; до позовної заяви зазначені документи також не надавались, що свідчить про те, що вказаний транспортний засіб було переобладнано без дотриманням відповідних правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, тому дії відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності були правомірними, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті , у зв"язку з чим підстав для задоволення позову не має.
Таким чином, проаналізувавши зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП повністю доведена.
Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушень судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, наведені позивачем з метою уникнення адміністративної відповідальності.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід»ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що винесені відповідачами постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від від 17.08.2018 року (серія ДПО18 № 819034) та від 18.08.2018 року (серія ДПО18 № 819020) відповідають вимогами ст. 283 КУпАП, є законними та обґрунтованими, оскільки при їх винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з»ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 229, 241-246, 255, 257, 295 КАС України, ст. ст. 9, 121, 222, 251, 287, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху (Затв. постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306) зі змінами, -
Адміністративний позов ОСОБА_1,-відхилити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року
Суддя: Н.А. Тетервак