Справа № 365/114/18
Номер провадження: 2/365/138/18
11.12.2018 смт. Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Денисенко Н.О.
секретар
судового засідання Матвієнко Н.В.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судового засідання заяву представника відповідачаОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Селянське (фермерське) господарство «Колос» про визнання недійсними, скасування договорів оренди земельних ділянок та визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок,
за участі представників
позивача ОСОБА_15
відповідачів ОСОБА_16, ОСОБА_2
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відвід судді Денисенко Н.О., посилаючись на те, що суддя після залишення позовної заяви без руху та відкриття провадження у справі, ігноруючи категоричні заперечення представників відповідачів, 30.11.2018 задовольнила клопотання представника позивача про приєднання письмових доказів до справи. Хоча впродовж декількох підготовчих судових засідань розглядалися заяви та клопотання учасників справи та суд до цього двічі відмовляв представникові позивача у задоволенні аналогічного клопотання. Вважає, що позивач мав можливість скористатися правом на належну підготовку позову та долучити всі докази у порядку усунення недоліків позовної заяви. Будь-яких заяв та клопотань про неможливість подачі доказів сторона позивача не заявила. Жодних доказів неможливості подати докази разом із позовом позивач не надав.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Порушено також вимоги ст. 126 ЦПК України щодо залишення без розгляду документів, поданих після закінчення процесуальних строків.
Посилається на п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, відповідно до якого хоча національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідні рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження вручання у принцип res judikata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Також представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що він не порушив строк звернення із заявою про відвід судді, так як отримав СД-диск із копією запису фіксування судового засідання технічними засобами від свого довірителя лише 10.12.2018 та встановив викладені ним обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід повинен бути вмотивованим (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України у разі якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід.
Заслухавши думку відповідача ОСОБА_17, представника відповідачів ОСОБА_16, які підтримали заяву про відвід, представника позивача, який заперечує проти задоволення заяви, так як вбачає, що представник відповідача ОСОБА_2 порушив строк звернення із такою заявою, який закінчився 03.12.2018, так як 30.11.2018 особисто був присутній у підготовчому судовому засіданні та йому було відомо про ухвалу суду від 30.11.2018, перевіривши матеріали цієї цивільної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та про зупинення провадження у справі, оскільки заявник ґрунтує свої висновки на припущеннях та формальних міркуваннях, що не може бути законною підставою для відводу судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
На підставі ч. 5 ст. 12 ЦПК України головуючий у справі суддя діє в межах своїх повноважень неупереджено та об'єктивно, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. На підставі ч. 9 ст. 83, п. 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин відповідні докази, надані представником позивача, були прийняті судом з дотриманням вимог ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін, як одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відтак суддя керувалась такими нормами права, враховуючи дискреційні повноваження суду, обґрунтувала прийняте рішення про приєднання доказів, наданих позивачем, вбачаючи виправданим це рішення з позиції дотримання рівності прав сторін. Така позиція суду узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008.
Суд також вбачає, що представник відповідача ОСОБА_2 звернувся із заявою про відвід судді від 11.12.2018 пізніше двох днів із дня, коли дізнався про підстави заявленого ним відводу, так як був особисто присутній у підготовчому засіданні 30.11.2018, у якому оголошувалась ухвала від 30.11.2018 із зазначенням правових підстав її постановлення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 252, 253 ЦПК України,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді залишити без задоволення.
Зупинити провадження у цивільній справі № 365/114/18 до вирішення питання про відвід.
Справу передати до канцелярії Згурівського районного суду Київської області для визначення складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду лише в частині зупинення провадження у справі може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцати днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
В цій частині ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі її подання ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
В іншій частині ухвала не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Н.О. Денисенко