Справа № 307/859/18
Провадження № 2/307/749/18
27 листопада 2018 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Василівни до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 Василівназвернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В позовній заяві зазначила, що у березні 2018 року вона отримала повідомлення державного виконавця Тячівського районного відділу ДВС ГТУЮ про відкриття виконавчого провадження №55909812 про стягнення з неї за виконавчим написом нотаріуса заборгованості по споживчому кредитному договорі №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року. Зазначила, що нею в ПАТ КБ «Приватбанк» було отримано кредит в розмірі 15000 доларів США зі строком повернення 28 вересня 2010 року. В абзаці другому п.1 цього договору визначено, що погашення заборгованості здійснюється по чотирьом рахункам (кредиту, відсоткам, винагороді та комісії), щомісячно одним платежем в сумі 426,24 доларів США. У п. 3.1 зазначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку банку і до дати погашення кредиту (тобто 28.09.2010 року) позичальник щомісяця сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 кредитного договору. В п.п.1.2, 1.3 п.1 договору зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісії та винагороди в строки, визначені цим кредитним договором. Забезпеченням виконання зобов'язань виступала іпотека житлового будинку. Жодного платежу банку по вказаному кредиту ОСОБА_3 у період з 2010 року по 2018 рік не здійснювала, тобто не поновлювала виконання своїх зобов'язань по кредиту через те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 вересня 2009 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого надала в іпотеку будинок №23 по вул. І.Локоти в смт. Солотвино. Про те, протягом 2010-2015 року банк не вчиняв жодних дій з приводу іпотечного майна, а звернувся до Тячівського районного суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно після закінчення строків позовної давності, до суду представник банку не з'являвся і ухвалою Тячівського районного суду від 16.02.2015 року у цивільній справі №307/3371/14-ц позов залишено без розгляду. Дана ухвала суду оскаржена не була, набула законної сили. Отже, кредитним договором чітко визначено щомісячні платежі у період з 28.09.2006 року по 28.09.2010 року в сумі по 426,24 доларів США (по кредиту відсоткам, винагороді та комісії) та повернення кредиту у визначеній у п.1 строк до 28.09.2010 року. Разом з тим, порушення свого права на повернення кредиту, відсотків, винагороди та комісії позивач чітко усвідомив, позаяк сам відніс ці платежі з 28.09.2010 року у прострочені та нарахував відсоток за користування простроченими сумами в розмірі 48,48% (процентна ставка прострочена) (замість 2,66% щомісячна (або 31,92 річна), як передбачено п.3.2 договору, за положеннями якого також остаточне погашення суми кредиту здійснюється не пізніше дати, визначеної в п.1.1.). Такі дії банку є грубим порушенням та суперечить договору, оскільки ч.2.3.1 п.п.2.3 п.2 чітко визначено, що банк зобов'язаний надіслати позичальникові повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої ставки і вказують на спірність сум боргу. Із отриманої копії виконавчого напису, вчинено 08.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вбачається, що Банк намагається у примусовому порядку стягнути з ОСОБА_3 115830,12 доларів США, що становить 3000000 гривень 11 копійок (по курсу НБУ станом на 05.09.2017 року) як залишок заборгованості за кредитом, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 11687,39 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 43413,27 доларів США, заборгованість з комісії у розмірі 90 доларів США, заборгованість з пені у розмірі 60639,46 доларів США. Строк за який проводиться стягнення - 10 років, 11 місяців, вісім днів - з 28.09.2006 року по 05.09.2017 року. У виконавчому написі не стверджено, що ці суми є безспірними. Кінцевий термін повернення коштів за кредитним договором №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року є 28.09.2010 року. Право банку на вимогу про стягнення боргу з неї виникло 28.09.2010 року і виконавчий напис можна було вчинити виключно до 28.09.2013 року (протягом трьох років). Якщо виникало питання поновлення зобов'язань шляхом сплати якоїсь суми, то нотаріус повинен був отримати документальне підтвердження якого банк не може надати. Отже, виконавчий напис від 08.12.2017 року вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 поза межами строку, визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 Інструкції.
Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №14700, виданий 08.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення на користь банку з ОСОБА_1 Василівни заборгованості за кредитним договором №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року в сумі 115830,12 доларів США, що еквівалентно складає 3000000,11 гривень.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач помилково стверджує, що станом на день вчинення виконавчого запису, а саме 24 жовтня 2017 року був чинним п.11 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів», що не відповідає дійсності, оскільки дана стаття на день вчинення виконавчого напису не містила п. 11 та була викладена в іншій редакції. Законодавство не називає наведений строк, у межах якого може бути вчинено виконавчий напис, позовною давністю, а вживає термін «давність». Оскільки, жодна норма права не передбачає застосування строку позовної давності нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, то у даній справі позивач не вправі порушувати питання спливу строку позовної давності, тим більше будучи при цьому у процесуальному статусі позивача. Позивачем не надано доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом були на розгляді в судах будь-які спори щодо суми заборгованості по даних зобов'язаннях. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 в судовому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відзив на позовну заяву та просить в задоволенні позову відмовити.
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник Тячівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, хоча налженим чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року, укладеного між ПАТ «КБ» Приватбанк», та ОСОБА_3, останній було надано кредит в розмірі 15000 доларів США на споживчі цілі, а також 940,79 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою 1% на місяць за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 28.09.2010 року,
Згідно письмової вимоги від 17 березня 2015 року за №30.1.0.0/2-61009MKMOL251 ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про необхідність повернення кредиту згідно кредитного договору від №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року в п'яти денний строк з дня отримання вимоги.
В розрахунку заборгованості за кредитним договором №MKLWGA00000049 від 28.09.2006 року зазначено, що станом на 5 вересня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» становить 115830,12 доларів США, з яких 11687,39 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 43413,27 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 60639,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2015 року, яка набрала законної сили, в цивільній справі №307/3371/14-ц залишено без розгляду позов ПАТ «КБ»Приватбанк» до ОСОБА_1 Василівни про звернення стягнення на майно за кредитним договором.
Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08 грудня 2017 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №14710, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 Василівни грошові кошти в сумі 115830,12 доларів США, що за курсом 25,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.09.2017 року складає 3000000,11 копійок, з яких 11687,39 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 43413,27 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 60639,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, 1800 гривень - витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису.
При цьому строк, за який проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом нотаріуса зазначено в самому виконавчому написі з 28.09.2006 року по 05.09.2017 року.
Згідно постанови державного виконавця Тячівського районного відділу ДВС від 2 березня 2018 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 8 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 14710. щодо стягнення з ОСОБА_1 Василівни на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3001800,11 гривень заборгованості.
Відповідно до п.19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Зміст виконавчого напису має відповідати вимогам, зазначеним у ст.89 Закону.
Відповідно до п.2.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Згідно п.3.1 Глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно із п.3.2 Глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.
Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно висновків Верховного суду України, що містяться у правовій позиції, висловлені ВС України в постанові від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту ( місяця, дня) невиконання позичальниками кожного з цих зобовязань.
Також, в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс 15, зазначено наступне: «Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Тобто, із вказаних норм права вбачається не тільки обмеженість строками можливості вчинення напису нотаріусом, а й що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.
В судовому засіданні встановлено, що в тексті оспорюваного виконавчого напису зазначена розшифровка сум з яких складається зазначена у виконавчому написі заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року за №MKLWGA00000049 в розмірі 115830,12 доларів США, що за курсом 25,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.09.2017 року складає 3000000,11 копійок, а саме 11687,39 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 43413,27 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 60639,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, при цьому строк, за який проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом нотаріуса зазначено в самому виконавчому написі з 28.09.2006 року по 05.09.2017 року, тобто майже 10 років..
Таким чином, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом не звернуто уваги на пропуск строків, оскільки з дня виникнення права вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) минуло більше року.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Доводи представника відповідача про дотримання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості позичальника за кредитним договором, суд вважає безпідставними, так як у заявлену суму включена і неустойка (штраф, пеня), по частині якої однорічний строк позовної давності на момент вчинення виконавчого напису сплив.
Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача ПАТ КБ «Приватбанк».
Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.2.1, 3.1, 3.2, 3.5, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», суд,
Позов задовольнити повністю.
Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 8 грудня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №14710, про стягнення з ОСОБА_1 Василівни, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користьПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 115830 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять) доларів США 12 центів, що за курсом НБУ становить 3000000 (три мільйони) гривень 11 копійок заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року за №MKLWGA00000049 та 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень витрат за вчинення виконавчого напису - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 Василівни 704 гривні 80 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення складено 7 грудня 2018 року.
Головуючий: В.І. Бобрушко